Як читати «Алісу в Країні чудес»

Які люди, події та вирази вгадуються в книгах про Алісу і ким був Льюїс Керролл.

Казки про Алісу - одні з найвідоміших книг, написаних англійською мовою: по цитованості вони поступаються тільки Біблії і п'єсами Шекспіра. Вре¬мя йде, епоха, описана Керроллом, все глибше йде в минуле, але інте¬рес до «Аліси» не зменшується, а, навпаки, зростає. Що ж таке «Аліса в Країні чудес»? Казка для дітей, збірник логічних парадоксів для взрос¬лих, алле¬горія англійської історії або богословських суперечок? Чим більше проходить вре¬мені, тим більшою кількістю найнеймовірніших інтерпре¬тацій обра¬стают ці тексти.

Хто такий Льюїс Керролл

Письменницька доля Керролла - це історія людини, яка потрапила в літерату¬ру завдяки випадку. Чарльз Доджсон (а саме так насправді звали автора «Аліси») ріс серед численних сестер і братів: він був 3-м з 11 де¬тей. Молодших треба було вміти зайняти, а у Чарльза був пріро¬жденний дар винаходити найрізноманітніші ігри. Зберігся сделан¬ний їм в 11-річному віці ляльковий театр, а в сімейних паперах можна знайти розповіді, казки і віршовані пародії, складені ним в 12 і 13 років. В юності Доджсон лю¬біл винаходити слова та словесні ігри - через роки він буде вести еже¬недельную колонку, присвячену іграм, в Vanity Fair. Слова galumph і chortle, придумані ним для вірша «Бармаглот», увійшли в словники англійської мови.

Доджсон був особистістю парадоксальною і загадковою. З одного боку, сором'язливий, педантичний, що страждає заїканням викладач математики в оксфордському коледжі Крайст-Черч і дослідник геометрії Евкліда і символічної логіки, манірний джентльмен і священнослужитель; з іншого - людина, який водив компанію з усіма знаменитими письменниками, поетами і художниками свого часу, автор романтичних віршів, любі¬тель театру і суспільства - в тому числі дитячого. Він умів розповідати дітям історії; його численні child-friends згадували, що він завжди готовий був розгорнути перед ними який-небудь сюжет, що зберігався в його па¬мяті, забезпечивши його новими деталями і змінивши дію. Те, що одна з цих істо¬рій (казка-імпровізація, розказана 4 липня 1862 роки), на відміну від мно¬гіх інших, була записана, а потім віддана до друку, - дивовижне збіг обставин.

Як виникла казка про Алісу

Аліса Лідделл. Фотографія Льюїса Керролла. Літо 1858 року National Media Museum

Аліса Лідделл. Фотографія Льюїса Керролла. Травень-червень 1860 року The Morgan Library & Museum

Влітку 1862 Чарльз Доджсон розповів дочкам ректора Лидделла казку-імпровізацію. Дівчата наполегливо просили її записати. Взимку сле¬дую¬щего року Доджсон закінчив рукопис під назвою «Пригоди Аліси під землею» і подарував її однією з сестер Лідделл, Алісі. Серед інших чітате¬лей «Пригод» були діти письменника Джорджа Макдональда, з кото ¬ рим Додж¬сон познайомився, коли лікувався від заїкання. Макдональд переконав його задуматися про публікації, Доджсон серйозно переробив текст, і в грудні 1865 року вийшли «Пригоди Аліси в Країні чудес», підписані псев¬до¬німом Льюїс Керролл. «Аліса» несподівано отримала неймовірний успіх, і в 1867 році її автор почав роботу над продовженням. У грудні 1871 року побачила книга «Крізь дзеркало і що там побачила Аліса».

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

Сторінка рукописної книги Льюїса Керролла «Пригоди Аліси під землею». 1862-1864 роки The British Library

У 1928 році Аліса Харгрівз, уроджена Лідделл, опинившись після смерті чоловіка обмеженої в засобах, виставила рукопис на аукціоні Sotheby's і продала її за неймовірні для того часом 15 400 фунтів. Через 20 років ру¬копісь знову потрапила на аукціон, де вже за 100 тис. Доларів її по ініціа¬ті¬ве глави Бібліотеки Конгресу США купила група американських благотво¬рі¬те¬лей, щоб подарувати Британському музею - «в знак подяки доб ¬ле¬ст¬¬ному народу, який довгий час бився з Гітлером майже в одіноч¬ку ». Пізніше рукопис був переданий в Британську бібліотеку, на сайті якої її тепер може погортати будь-який бажаючий.

Аліса Харгрівз (Лідделл). Нью-Йорк, 1932 рік The Granger Collection / Libertad Digital

На сьогоднішній день вийшло понад сто англійських видань «Аліси», вона пере¬ведена на 174 мови, на основі казок створені десятки екранізацій і тисячі театральних постановок.¬¬¬

Що таке «Аліса в Країні чудес»

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес». Лондон, 1867 рік Thomas Fisher Rare Book Library

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес». Лондон, 1867 рік Thomas Fisher Rare Book Library

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі». Чикаго, 1900 рік Library of Congress

Льюїс Керролл з сім'єю письменника Джорджа Макдональда. 1863 рік George MacDonald Society

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес». Лондон, 1867 рік Thomas Fisher Rare Book Library

Щоб правильно розуміти «Алісу в Країні чудес», важливо мати на увазі, що ця книга з'явилася на світ випадково. Автор рухався туди, куди його вела фантазія, нічого не бажаючи цим сказати читачеві і не маючи на увазі ніяких розгадок. Можливо, саме тому текст став ідеальним полем для пошуку смис¬лов. Ось далеко не повний список тлумачень книг про Алісу, запропонованих читачами і дослідниками.

Історія Англії

Немовля-герцог, що перетворюється в поросяти, - це Річард III, на гербі якого було зображено білий кабан, а вимога Королеви перефарбувати білі троянди в червоний колір, звичайно ж, відсилання до протистояння Червоної та Білої троянд - Ланкастерів і Йорків. За іншою версією, в книзі зображено двір королеви Вікторії: за легендою, королева сама написала «Алісу», а потім попросила невідомого оксфордського професора підписати казки своїм ім'ям.

Історія Оксфордського руху

Високі і низькі двері, в які намагається увійти Аліса, яка змінює зростання, - це Висока і Низька церкви (тяжіють, соот¬ветственно, до католицької та протестантської традиції) і коливається між цими течіями верую¬щій. Кішка Діна і скотчтер'єр, згадки яких так боїться Миша (про¬стой прихожанин), - це католицтво і пресвитерианство, Біла і Чер¬ная королеви - кардинали Ньюмен і Меннінг, а Бармаглот - папство.

шахова задача

Щоб її вирішити, потрібно іспользо¬вать, на відміну від звичайних завдань, не тільки шахову техніку, а й «шахову мораль», що виводить чіта¬теля на шіро¬кіе морально-етичні узагальнення.

Енциклопедія психозів і сексуальності

У 1920-50-х роках стали особливо популярні психоаналітичні тлумачення «Аліси», а дружбу Керролла з дітьми стали намагатися уявити як свіде¬тельство його протиприродних нахилів.

Енциклопедія вживання «речовин»

У 1960-х, на хвилі інтересу до різних способів «розширення свідомості», в казках про Алісу, яка весь час змінюється, відпиваючи з склянок і откуси¬вая від гриба, і веде філософські бесіди з Гусеницею, кращий величезну трубку, стали бачити енциклопедію вживання «речовин». Маніфест цієї традиції - написана в 1967 році пісня «White Rabbit» групи Jefferson Airplane:

One pill makes you larger
And one pill makes you small
And the ones that mother gives you
Do not do anything at all.

Звідки що взялося

Керроллівської фантазія дивовижна тим, що в «Країні чудес» і «Задзеркалля» немає нічого вигаданого. Метод Керролла нагадує аплікацію: елементи реального життя вигадливо перемішані між собою, тому в героях сказ¬кі її перші слухачі легко вгадували себе, оповідача, спільних знайомих, звичні місця і ситуації.

4 липня 1862 року

«Липневий опівдні золотий» з віршованого посвяти, що передує текст книги, - це цілком конкретна п'ятниця, 4 липня 1862 року. За словами Уист Х'ю Одена, день «настільки ж пам'ятний в історії літератури, як в історії американської держави». Саме 4 липня Чарльз Доджсон, а так ¬ його друг, викладач Трініті-коледжу Робінсон Дакворт, і три доч嬬рі ректора - 13-річна Лорина Шарлотта, 10-річна Аліса Плезенс і Едіт Мері восьми ¬¬лет - вирушили на човнову прогулянку по Айсіс (так називається проте¬каю¬щая по Оксфорду Темза).

Сторінка з щоденника Льюїса Керролла від 4 липня 1862 роки (праворуч) з доповненням від 10 февра¬ля 1863 роки (зліва) «Аткінсон привів до мене своїх друзів, місіс і міс Пітерс. Я їх фотографував, а потім вони подивилися мій альбом і залишилися снідати. Потім вони вирушили до музею, а ми з Дакворт, взявши з собою трьох дівчаток Лідделл, вирушили на прогулянку вгору по річці в Годстоу; пили чай на березі і повернулися в Крайст-Черч тільки в чверть на дев'яту. Зайшли до мене, щоб показати дівчаткам моє зібрання фотографій, і доставили їх додому близько дев'ятої години »(пров. Ніни Демуро¬вой). Доповнення: «З цієї нагоди я розповів їм чарівну казку" Пригоди Аліси під зем¬лей ", яку я взявся записувати для Аліси і яка тепер завершена (в тому, що стосується тексту), хоча малюнки ще не готові навіть частково». The British Library

Строго кажучи, це була вже друга спроба відправитися на літню річкову прогулянку. 17 червня та ж компанія, а також дві сестри і тітонька Доджсона сіли в човен, але незабаром пішов дощ, і гуляють довелося ізме¬ніть свої плани. Але 4 липня погода була прекрасна, і компанія влаштувала пікнік в Годстоу, біля руїн стародавнього абатства. Саме там Доджсон расска¬зал дівчаткам Лідделл першу версію казки про Алісу. Це був експромт: на здивовані запитання одного про те, де він почув цю казку, автор отве¬чал, що «вигадує на ходу». Прогулянки тривали до середини серпня, і дівчатка

просили розповідати далі і далі.

Сестри Лідделл. Фотографія Льюїса Керролла. Літо 1858 року The Metropolitan Museum of Art

Прототипом головної героїні була середня сестра, Аліса, улюблениця Додж¬сона. Лорина стала прототипом папужки Лорі, а Едіт - Орленка Еда. Відсилання до сестрам Лідделл є також в розділі «Божевільне чаювання»: «кісель¬них панянок» з оповідання Соні звуть Елсі, Лесі і Тіллі. «Елсі» - воспро¬ізведеніе ініціалів Лорін Шарлотти (LC, тобто Lorina Charlotte); «Тіл¬лі» - скорочення від Матільди, домашнього імені Едіт, а «Лесі» (Lacie) - анаграма імені Аліси (Alice). Сам Доджсон - це Додо. Представляючись, він вимовляв своє прізвище з характерним заїканням: «До-до-Доджсон». Дакворт був зображений у вигляді Качура (Робін Гусь в перекладі Ніни Дему¬ровой), а міс Прікетт, гувернантка сестер Лідделл (вони звали її Колючкою - Pricks), стала прообразом Миші і Чорної Королеви.

Двері, сад дивовижної краси і шалений чаювання

Сад ректора. Фотографія Льюїса Керролла. 1856-1857 роки Harry Ransom Center, The University of Texas at Austin

Хвіртка в саду ректора в наші дні Фотографія Миколи Еппле

«Котяче дерево» в саду ректора в наші дні Фотографія Миколи Еппле

Вид на сад ректора з кабінету Доджсона в бібліотеці в наші дні Фотографія Миколи Еппле

Колодязь Фрідесвіди в наші дні Фотографія Миколи Еппле

Заглядаючи в дверцята, Аліса бачить «сад дивовижної краси» - це двері, ве¬ду¬щая з саду будинку ректора в сад при соборі (дітям було заборонено заходити в церковний сад, і вони могли бачити його тільки через хвіртку). Тут Доджсон і дівчатка грали в крокет, а на розкидистому дереві, що росте в саду, сиділи кішки. Нинішні мешканці ректорського будинку вважають, що серед них був і Чеширський Кіт.

Навіть шалений чаювання, для учасників якого завжди шість годин і час пити чай, має реальний прообраз: коли б сестри Лідделл не прийшли до Додж¬сону, у нього завжди був готовий для них чай. «Патокового колодязь» з ска第¬¬¬¬кі, яку під час чаювання розповідає Соня, перетворюється в «кі¬¬сель», а живуть на дні сестриці - в «кисільні панянок». Це це¬леб¬ний джерело в містечку бінз, яке знаходилося по дорозі з Оксфорда в Годстоу.

Перша версія «Аліси в Країни чудес» представляла собою саме збори таких відсилань, тоді як нонсенси і словесні ігри всім відомої «Аліси» появі¬лісь лише при переробці казки для публікації.

Шахи, що говорять квіти і Задзеркаллі

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі». Чикаго, 1900 рік Library of Congress

В «Алісі в Задзеркаллі» теж міститься величезна кількість відсилань до реаль¬¬¬ним людей і ситуацій. Доджсон любив грати з сестрами Лідделл в шахи - звідси шахова основа казки. Сніжинкою звали кошеня Мері Макдональд, дочки Джорджа Макдональда, а в образі білої пішаки Доджсон вивів його старшу дочку Лілі. Роза і фіалка з глави «Сад, де квіти гово¬рілі» - молодші сестри Лідделл Рода і Вайолет. Сам сад і подальший біг на місці були, очевидно, навіяні прогулянкою автора з Алісою і міс Прі¬кетт 4 квітня 1863 року. Керролл приїхав провідати дітей, які гостювали у бабуш¬кі з дідусем в Чарлтон-Кінгс (в їхньому будинку знаходилося то саме дзеркало, через яке проходить Аліса). Епізод з подорожжю на поїзді (глава «Зазеркаль¬ние комахи») - відгомін подорожі назад в Оксфорд 16 квітня 1863 го-да. Можливо, саме під час цієї поїздки Доджсон вигадав топогра¬фію Задзеркалля: залізнична лінія між Глостер і Дідкоті пере¬секает шість струмків - це дуже схоже на шість потічків-горизонталей, які в «Задзеркалля» долає Аліса-пішак, щоб стати королевою.

З чого складається книга

Слова, прислів'я, народні вірші та пісні

Елементи реальності, з яких сконструйований ірреальний світ Країни чудес і Задзеркалля, не обмежуються людьми, місцями і ситуаціями. У го¬раз¬до більшою мірою цей світ створений з елементів мови. Втім, ці пла¬сти тісно переплітаються. Наприклад, на роль прототипу Капелюшника претен¬дуют як мінімум два реальних людини: оксфордський винахідник і ком¬мерсант Теофіл Картер і Роджер Креб, Капелюшник, що жив в XVII столітті. Але в пер¬вую чергу своїм походженням цей персонаж зобов'язаний мови. Капелюшник - це візуалізація англійської прислів'я «Mad as a hatter» - «Бе¬зу¬мен як шляпник». В Англії XIX століття при виробництві фетру, з якого робили капелюхи, використовувалася ртуть. Капелюшники вдихали її пари, а симптомами ртутного отруєння є сплутана мова, втрата пам'яті, тики і спотворення зору.

Персонаж, створений з мовного образу, - дуже характерний прийом для Керролла. Березневий Заєць - теж з приказки: «Mad as a March hare» в перекладі означає «Божевільний як березневий заєць»: в Англії вважається, що зайці в період розмноження, тобто з лютого по вересень, божеволіють.

Чеширський Кіт з'явився з виразу «To grin like a Cheshire cat». Проіс¬хожденіе цієї фрази не цілком очевидно. Можливо, воно виникло тому, що в графстві Чешир було багато молочних ферм і коти відчували себе там особливо привільно, або тому, що на цих фермах виготовляли сир у формі котів з усміхненими мордами (причому є їх належало з хвоста, так що останнє, що від них залишалося, - це морда без тулуба). Чи тому, що місцевий художник малював над входами в паби левів з разі¬нутой пащею, але виходили у нього усміхнені коти. Репліка Аліси «Ко-там на ко¬ролей дивитися не забороняється» у відповідь на невдоволення Короля прі¬стальним поглядом Чеширського Кота теж відсилання до старому прислів'ї «A cat may look at a king», що означає, що навіть у вартих в самому низу иерархичен ¬ской сходи є права.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес». Лондон, 1867 рік Thomas Fisher Rare Book Library

Але краще за все цей прийом видно на прикладі Черепахи Квазі, з якої Аліса зустрічається в дев'ятому розділі. В оригіналі її звуть Mock Turtle. І на недоумен¬ний питання Аліси, що ж вона таке, Королева повідомляє їй: «It's the thing Mock Turtle Soup is made from» - тобто те, з чого роблять «як би черепашачий суп». Mock turtle soup - імітація традиційного делікатесного супу із зеленої черепахи, котра готувалася з телятини. Таке створення персонажів з гри слів дуже типово для Керролла.

Мова у Керролла управляє і розвитком сюжету. Так, Бубновий валет похі¬щает кренделі, за що його судять в 11-й і 12-й главах «Країни чудес». Це «дра¬ма¬тізація» англійської народної пісеньки «The Queen of Hearts, she made some tarts ...» ( «Король Черв'яків, побажавши кренделів ...»). З народних пісень виросли також епізоди про Дурниця, Львові та Єдиноріг.

Теннісон, Шекспір і англійська народна поезія

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес». Лондон, 1867 рік Thomas Fisher Rare Book Library

У книгах Керролла можна знайти безліч відсилань до літературних проіз¬ве¬де¬ніям. Найочевидніше - це відверті пародії, перш за все пере¬іна¬ченние відомі вірші, головним чином повчальні ( «Папа Вільям», «Малютка крокодил», «Їжа вечірня» і так далі). Пародії НЕ огра¬нічіваются віршами: Керролл іронічно обігрує пасажі з учеб¬ніков (в розділі «Біг по колу») і навіть вірші поетів, до яких отно¬сілся з великою повагою (епізод на початку глави «Сад, де квіти говорили» обіграє стро¬кі з поеми Теннісона «Мод»). Казки про Алісу настільки наповнені літера¬турнимі ремінісценціями, цитатами і напівцитати, що одне їх перечіс¬ле¬ніе становить важкі томи. Серед цитованих Керрол¬лом авторів - Вергілій, Данте, Мільтон, Грей, Кольрідж, Скотт, Кітс, Дік¬кенс, Макдональд і багато інших. Особливо часто в «Алісі» цитується Шекспір: так, репліка «Голову йому (їй) геть», яку постійно повторює Королева, - пряма цитата з «Річарда III».

Як логіка і математика вплинули на «Алісу»

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес». Лондон, 1867 рік Thomas Fisher Rare Book Library

Спеціальністю Чарльза Доджсона були евклідова геометрія, математіче¬скій аналіз і математична логіка. Крім того, він захоплювався фотографією, винаходом логічних і математичних ігор і головоломок. Цей логік і математик стає одним з творців літератури нонсенсу, в якій абсурд є сувору систему.

Приклад нонсенсу - годинник Капелюшника, які показують не годину, а число. Алісі це здається дивним - адже в годиннику, що не показують час, немає сенсу. Але в них немає сенсу в її системі координат, тоді як в світі Шляп¬ні¬ка, в якому завжди шість годин і час пити чай, сенс годин саме у вказівці дня. Усередині кожного з світів логіка не порушена - вона збивається при їх зустрічі. Точно так же ідея змащувати годинник вершковим маслом - не марення, а зрозумілий збій логіки: і механізм, і хліб покладається чимось сма¬зивать, головне - не переплутати, ніж саме.

Інверсія - ще одна риса письменницького методу Керролла. У винайденому ним графічному методі множення множник записувався задом наперед і над множимо. За спогадами Доджсона, задом наперед була складена «Полювання на Снарка»: спочатку останній рядок, потім остання строфа, а по¬том все інше. Винайдена їм гра «дуплетом» полягала в перестановці місцями букв в слові. Його псевдонім Lewis Carroll - теж інверсія: спочатку він перевів своє повне ім'я - Чарльз Латвідж - на латину, вийшло Carolus Ludovicus. А потім назад на англійську - імена при цьому поменя¬лісь місцями.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі». Чикаго, 1900 рік Library of Congress

Інверсія в «Алісі» зустрічається практично на всіх рівнях - від сюжетного (на суді над Валетом Королева вимагає спочатку винести вирок, а потім встановити винність підсудного) до структурного (зустрічаючи Алісу, Едіно¬рог каже, що завжди вважав дітей казковими істотами). Принцип зер¬кального відображення, якому підпорядкована логіка існування Задзеркалля, - теж різновид інверсії (і «відбите» розташування фігур на шах¬мат¬ной дошці робить шахову гру ідеальним продовженням теми гри карткової з першої книги). Щоб вгамувати спрагу, тут потрібно покуштувати сухого печива; щоб стояти на місці, потрібно бігти; з пальця спочатку йде кров, а вже потім його колють шпилькою.

Хто створив перші ілюстрації до «Алісі»

Сер Джон Теннієл. 1860-і роки National Portrait Gallery

Одна з найважливіших складових казок про Алісу - ілюстрації, з котори¬мі її побачили перші читачі і яких немає в більшості перевидань. Мова про ілюстрації Джона Теннієл (1820-1914), які важливі не менше реальних прообразів героїв і ситуацій, описаних у книзі.

Спочатку Керролл збирався опублікувати книгу з власними іллюстра¬ція¬мі і навіть переніс деякі з малюнків на самшитові дощечки, іспо¬льзо¬вав¬шіеся друкарями для виготовлення гравюр. Але друзі з кола прерафа¬елі¬тов переконали його запросити професійного ілюстратора. Керролл зупинив свій вибір на найвідомішому і затребуваний: Тен¬ніел тоді був головним ілюстратором впливового сатиричного журналу «Панч» і одним з найбільш зайнятих художників.

Робота над ілюстраціями під допитливим і часто нав'язливим контролем Керролла (70% ілюстрацій відштовхуються від авторських малюнків) надовго загальмувала випуск книги. Теннієл був незадоволений качеством¬ тиражу, тому Керролл почав вимагати у видавців вилучити його з продажу і надрукувати новий. І все ж, готуючись до публікації «Аліси в Задзеркаллі», Керролл знову прігла¬сіл Теннієл. Спочатку той навідріз відмовився (робота з Керроллом вимагала занадто багато сил і часу), але автор був наполегливий і врешті-решт умовив художника взятися за роботу.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі». Чикаго, 1900 рік Library of Congress

Ілюстрації Теннієл - не доповнення до тексту, але його повноправний парт¬нер, і саме тому Керролл так вимогливо до них ставився. Навіть на уров¬не сюжету багато чого можна зрозуміти тільки завдяки ілюстраціям - наприклад, що Королівський Гонець з п'ятої і сьомої глав «Задзеркалля» - це Шляп¬нік з «Країни чудес». Деякі оксфордские реалії стали связива¬ть¬ся з «Алісою» через те, що послужили прообразами не для Керролла, а для Тен¬¬ніела: наприклад, на малюнку з глави «Вода і в'язання» зображений «ове¬чій» магазин на Сент-Олдейтc, 83. Сьогодні це магазин сувенірів, посвя¬щен¬¬ний книг Льюїса Керролла.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Задзеркаллі». Чикаго, 1900 рік Library of Congress

де мораль

Одна з причин успіху «Аліси» - відсутність звичної для дитячих книжок того часу повчальними. Повчальні дитячі історії були мейн¬стрімом тодішньої дитячої літератури (їх публікували у величезних коліче¬ствах у виданнях на кшталт «Журнал тітоньки Джуді»). Казки про Алісу вибіва¬ются з цього ряду: їх героїня поводиться природно, як жива дитина, а не зразок чесноти. Вона плутається в датах і словах, погано пам'ятає хресто¬матійние вірші й історичні приклади. Та й сам пародійний підхід Кер¬ролла, робить хрестоматійні вірші предметом легковажної гри, не надто сприяє моралізаторства. Більш того, моралізаторство і повчальність в «Алісі» - прямий об'єкт глузувань: досить вспом¬ніть абсурдні зауваження Герцогині ( «А мораль звідси така ...») і крово¬жад¬ность Чорної Королеви, образ якої сам Керролл називав «квінтессен¬ціей всіх гувернанток ». Успіх «Аліси» показав, що саме такий дитячої літератури найбільше не вистачало як дітям, так і дорослим.

Ілюстрація Джона Теннієл до «Аліси в Країні чудес». Лондон, 1867 рік Thomas Fisher Rare Book Library

Подальша літературна доля Керролла підтвердила унікальність «Алі¬си» як результату неймовірного збігу обставин. Мало хто знає, що, крім «Аліси в Країні чудес», він написав «Сільвію і Бруно» - назідате¬льний роман про чарівну країну, свідомо (але зовсім безрезультатно) розробляє теми, присутні в «Алісі». В цілому Кер¬ролл працював над цим романом 20 років і вважав його справою свого життя.

Як переводити «Алісу»

Головний герой «Пригод Аліси в Країні чудес» і «Аліси в Зазерка¬лье» - мова, що робить переклад цих книг неймовірно складним, а часом неможливим. Ось тільки один із численних прикладів непереводімос¬ті «Аліси»: варення, яке по «твердому правилом» Королеви покоївка отримує тільки «на завтра», в російській перекладі не більше ніж черговий слу¬чай дивною задзеркальної логіки. Але в оригіналі фраза «The rule is, jam to-morrow and jam yesterday - but never jam to-day» не просто дивна. Як обич¬но це буває у Керролла, у цю дивовижу є система, яка будується з елементів реальності. Слово jam, по-англійськи означає «варення», в латині використовується для передачі значення «зараз», «тепер», але тільки в минулому і майбутньому часах. У цьому ж часу для цього іспользу¬ется слово nunc. Вкладена Керроллом в уста Королеви фраза ¬іспользова¬лась на уроках латині як мнемонічного правила. Таким чином, «варе¬нье на завтра» - не тільки задзеркальна дивина, але і витончена язико¬вая гра і ще один приклад обігравання Керроллом шкільної рутіни.¬

«Алісу в Країні чудес» неможливо перевести, але можна перебудувати на мате¬ріале іншої мови. Саме такі переклади Керролла виявляються удачни¬мі. Так сталося з російським перекладом, зробленим Ніною Михайлівною Демуровой. Підготовлене Демуровой видання «Аліси» в серії «Літератур¬ние пам'ятники» (1979) - зразок книговидання, що з'єднує талант і глубо¬чайшую компетентність редактора-перекладача з кращими традиціями совет¬ской академічної науки. Крім перекладу, видання включає классі¬ческій коментар Мартіна Гарднера з його «анотований Аліси» (в свою чергу, прокоментував для російського читача), статті про Кер¬ролле Гілберта Честертона, Вірджинії Вулф, Уолтера де ла Мара та інші матеріали - і, звичайно , відтворює ілюстрації Теннієл.

Льюїс Керол. "Аліса в країні чудес. Аліса в Задзеркаллі". Москва, 1978 рік litpamyatniki.ru

Демурова не просто перевела Алісу, а зробила чудо, зробивши цю книгу до¬стоя¬ніем російськомовної культури. Свідчень того досить багато; одне з найбільш красномовних - зроблений Олегом Герасимовим на основі цього перекладу музичний спектакль, який вийшов на пластинках студії «Ме¬ло¬дія» в 1976 році. Пісні до вистави написав Володимир Висоцький - і ви¬ход пластинок став першою його офіційною публікацією в СРСР в якості поета і композитора. Спектакль виявився настільки живим, що слухачі знаходили в ньому політичні підтексти ( «Багато незрозумілого в дивній країні», «Ні-ні, у народу не важка роль: // Впасти на коліна - яка проблема?»), А худ¬совет навіть намагався заборонити вихід пластинок. Але пластинки все ж вийшли і пере¬іздавалісь аж до 1990-х років мільйонними тиражами.

Конверт грамплатівки «Аліса в Країні чудес». Фірма звукозапису «Мелодія», 1976 рік izbrannoe.com

Автор публікації: Микола Еппле.

джерело: Аrzamas

Читайте також: