Як заробити «на бобах»?

1. Боби ... замість грошей в банку?
2. Нут, горох або чечевиця?
3. Як врятуватися від «іржі»?
4. Як господарювати «по науці»?
5. Як отримати більше насіння?

Ціни на зернобобові культури продовжують рости і, на думку експертів, зниження ринкового попиту в доступному для огляду майбутньому не передбачається. Тому не дивно, що ряди представників «бобового бізнесу» в нашій країні ростуть, а кожен новий рік приносить і нові рекорди.

Боби ... замість грошей в банку?

- 2016 рік виявився рекордним по урожаю сої, - розповідає головний науковий співробітник відділу селекції, генетики та насінництва зернобобових культур Селекційно-генетичного інституту, доктор біологічних наук, професор В'ячеслав Січкар. - Наші аграрії вперше зібрали понад чотири мільйони тонн, а середня врожайність склала 22,9 центнера з гектара. А адже ще 10-15 років тому ми збирали не більше 10 центнерів з гектара.

З чотирьох мільйонів тонн врожаю 2016 більше двох мільйонів тонн пішли на експорт, а решта - на внутрішній ринок. Соєві боби охоче закуповують вітчизняні птахоферми. І якщо раніше українське птахівництво підтримувалося за рахунок американської сої, то зараз наша країна вже сама входить в число провідних експортерів - за посівними площами сої і по її валовим збором Україна посідає перше місце в Європі.

До недавнього часу українська соя експортувалася тільки в країни ЄС, але зараз наші виробники пробиваються на китайський ринок і перші партії експортної сої підуть до Китаю, який є найбільшим в світі її імпортером. Щорічно Китай ввозить більше 80 млн. Тонн і при цьому ще сам виробляє 15 млн. Тонн соєвих бобів.

Але поки, як і раніше, основним споживачем української сої є країни Євросоюзу, де вона виробляється в невеликих обсягах, а споживають її там багато, ввозивши геномодифіковану сою з США і Бразилії. Але оскільки Україна відправляє на експорт боби, що не містять ГМО, то європейці і китайці зацікавлені в нашій сої.

Співпраця України з ЄС здійснюється також в рамках створеної в 2012 році у Відні асоціації «Дунайська соя», завдання якої поставляти на ринок якісну, екологічно чисту сільгосппродукцію.

Соя вологолюбна культура, тому в степовій зоні України, особливо в Одеській, Миколаївській і Запорізькій областях в останні роки з її вирощуванням виникли проблеми, оскільки в період її вегетації відчувався дефіцит опадів. Тому посівні площі сої тут невеликі - 8-10 тис. Гектарів (для порівняння - озимої пшениці в Одеській області висівається понад 500 тис. Гектарів). Виняток - Херсонська область, де під сою відведено близько 100 тис. Гектарів завдяки тому, що це єдина область, де збереглося зрошення. У Кіровоградській області, де більш м'які погодні умови, теж отримують непогані врожаї сої.

Але все ж соєвими лідерами в Україні є області, розташовані в лісостеповій зоні. - Полтавська, Хмельницька та Житомирська. Багато сої вирощують також в Київській, Вінницькій та Черкаській областях. Більш того, сою сьогодні сіють навіть в самих північних областях України - Волинській та Чернігівській.

Нут, горох або чечевиця?

Сьогодні вчені намагаються звернути увагу виробників і на інші зернобобові. Дуже цінний продукт харчування - нут, на який зараз на світовому ринку справжній бум. Його ціна зараз зросла до тисячі доларів за тонну. Правда, в Україні для нуту минулий рік виявився не зовсім сприятливим, що призвело до дефіциту насіння. У будь-якому випадку є сенс підняти врожайність нуту до рівня сої, враховуючи, що ціни на нут в Україні в два рази вище, ніж на сою і становлять близько 22-24 тисяч гривень за тонну.

А перші вдалі приклади вирощування нуту вже є. У Біляївському районі, в агрогосподарстві «Колос» села Градениці, знаходиться одне з найбільших Нутовая полів України - понад тисячу гектарів. У 2015 році в «Колосі» нуту зібрали понад 20 центнерів з гектара, а в 2016 році - близько 16 центнерів з гектара. Зниження врожайності обумовлено тим, що в період вегетації - з квітня по червень - в регіоні випала велика кількість опадів, а нут, на відміну від сої, не любить вологи.

А ось для гороху минулий рік був сприятливим. Хоча за роки незалежності посівні площі під цю культуру в країні різко знизилися, скоротившись у 2014 році до 150 тис. Гектарів - це в десять разів менше, ніж у вісімдесяті роки. Але зараз йде їх відновлення - в минулому році в Україні було вже засіяно понад 230 тис. Гектарів гороху і отриманий дуже хороший урожай - в середньому по країні 32 центнера з гектара (в два рази вище світового показника врожайності цієї культури, що становить 16-17 ц / га).

Одеська область, як і Харківська, вважається провідною по посівах гороху в Україні.

- Ми вже багато років працюємо з агрогосподарствами Білгород-Дністровського району, - продовжує В'ячеслав Іванович. - Зокрема, з господарством «Родничок», на площах якого вирощуємо насіння сортів нашої селекції. У минулому році в господарстві отримали урожай по 40 центнерів з гектара. Такий же врожайності домоглися в агрофірмі «Авангард». У цьому ж районі великі площі під культуру відведені і в сільськогосподарському кооперативі «Шаболат» - вже кілька років поспіль тут засівають по 500 гектарів, отримуючи врожай близько 30 центнерів з гектара. Відзначилося і дослідне господарство СГИ «Експериментальна база« Дачна »Біляївського району, зібравши по 35 центнерів з гектара. Так що 2016 рік для гороху можна вважати успішним.

У минулому році в Україні була створена «Асоціація виробників зернобобових культур», яка поставила перед собою завдання розпочати масштабне виробництво таких цінних культур як нут, квасоля і сочевиця.

- Попередні досліди в виробничих господарствах підтвердили, що, скажімо, сочевиця одна з кращих посухостійких культур, - каже В'ячеслав Січкар. - І з огляду на, що в нашій степовій зоні майже щороку під час вегетації рослин спостерігаються тривалі посушливі періоди, сочевицю очікує в Україні гарне майбутнє, хоча поки вона рідкісна гостя на наших полях. Але знову ж таки є приємні винятки. Наприклад, в агрогосподарстві «Шестерня» Широківського району Дніпропетровської області, з яким ми також давно співпрацюємо, в цьому році планують засіяти сочевицею 1100 гектарів - це буде найбільша чечевичное поле в Європі.

На Одещині сочевицю вирощують в агрогосподарствах Саратського і деяких інших районів. Виробники вже зрозуміли економічну вигоду - сьогодні ціна сочевиці на ринку дуже висока - 22-23 тисячі гривень за тонну.

Щоб підвищити інтерес наших аграріїв до сочевиці, необхідно, вважає вчений, розробити технологію її масштабного виробництва і активно її рекламувати. На щорічних координаційних нарадах і науково-практичних конференціях за участю фермерів і керівників агрогосподарств фахівці відділу селекції, генетики та насінництва зернобобових культур Селекційно-генетичного інституту акцентують увагу на перевагах сочевиці та інших зернобобових культур, технології їх вирощування, питаннях логістики.

На думку В'ячеслава Січкаря 2017 обіцяє бути цікавим і насиченим для селекціонерів і аграріїв. Намітилися позитивні корінні зміни, які багато в чому визначать розвиток аграрного сектора країни на найближчу перспективу, і до них треба бути готовим.

Публікується на правах реклами

Як врятуватися від «іржі»?

На жаль, соя, призначена для внутрішнього ринку (а це майже половина врожаю), в основному трансгенна. Хоча, як запевнив науковець, сорти одеської селекції не містять ГМО, оскільки в Селекційно-генетичному інституті використовують перевірені десятиліттями, традиційні методи селекції. Насіння трансгенної сої до нас завозять нелегально, в основному з-за океану і в результаті сьогодні в Україні мільйони гектарів підпільної геномодифікованої сої. Справа в тому, що з американськими бобами в Україні можуть потрапити дуже небезпечні хвороби сої. Наприклад, така як «іржа», яка на кшталт пожежі для посівів - вона вражає практично все листя сої і рослина засихає.

- Ми не раз зверталися в Мінагропрод України, Державну службу України з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів і просили звернути увагу на сою, завезену в нашу країну з США, оскільки закони України забороняють її вирощувати, але, як то кажуть, віз і нині там .

Вихід, мабуть, в тому, щоб домогтися різниці в ціні на трансгенну і нетрансгенную сою. Можливо, за допомогою економічних важелів вдасться знизити обсяги сої з ГМО. На мій погляд, розрив повинен складати 40-50 євро за тонну. Зараз ціна на сою становить у нас близько 10-11 тис. Гривень за тонну.

Як господарювати «по науці»?

В останні роки наші аграрії господарювали безсистемно, забувши про сівозміну - науково обґрунтованому чергуванні сільгоспкультур і пара по полях і в часі. Особливо цим грішили дрібні агрофірми, які віддавали перевагу соняшнику і ячменю, довівши поля «до ручки». Але зараз ситуація поступово поліпшується.

Сьогодні в країнах ЄС затребувана органічна продукція. Багаті європейці хочуть закуповувати продукцію, вироблену без внесення мінеральних добрив і пестицидів. І зараз багато господарств, оскільки така продукція на ринку в 1,5-2 рази дорожче, переходять на механічні способи боротьби з бур'янами, боронування і міжрядні обробки. А замість добрив використовують посів зернобобових культур, що володіють унікальною здатністю зв'язувати вільний азот повітря.

Як отримати більше насіння?

У 2015 році одеські селекціонери внесли до Державного реєстру три нових сорти сої - «Аріадну», «Фенікс» і «Симфонію». У 2016 році - ще два нових сорти: «П и вдень зоря» і «Аврора». Всі вони відрізняються гарною адаптивністю до посухи і високим рівнем білка. В даний час випробування проходять три нових сорти гороху. Крім того, в цьому році на випробування будуть передані ще два нових сорти. У СГИ виведений також новий сорт нуту, який також проходить випробування Так що селекція ведеться за всіма зернобобових культур - це постійний процес, теми наукових робіт у відділі розписані до 2020 року.

- Наше головне завдання на 2017 рік - дати більше насіння, особливо гороху і нуту, дефіцит яких дає про себе знати, - каже В'ячеслав Січкар. - Але немає лиха без добра - їх нестача свідчить про те, що ми вивели якісні елітні сорти, насіння яких користуються підвищеним попитом. Щодня до нас надходить багато замовлень на елітне насіння одеської селекції. Ось і зараз, під час нашої бесіди, подзвонили з одного з господарств Білгород-Дністровського району, замовивши 80 тонн насіння. Так що доведеться розширювати посівні площі в дослідних господарствах інституту та в господарствах, з якими ми підтримуємо партнерські зв'язки.

Таквора Оганесян

* Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.