Ян Гус. Смерть в ім'я переконань
- середньовічне дисидентство
- В очікуванні кінця
- Абсолютизм вчення Христа
- В ім'я істини Євангелія
- 600 років «другого життя Яна Гуса»
- Нова епоха - новий погляд
- Ян Гус - православний святий
У Чехії Ян Гус сприймається не просто як одна з історичних постатей, а дійсно вважається національним героєм. Його ідеї привертають увагу протягом останніх шести століть чеської історії, а непохитність в їх відстоюванні викликає захват і служить прикладом для наслідування.
середньовічне дисидентство
Початком гуситского періоду в чеській історії вважається 1402 рік, коли Ян Гус став керуючим і проповідником Віфлеємської каплиці в Празі. На шлях священика Ян Гус вступив за бажанням своєї матері, яка мріяла побачити свого сина в сутані. Як не дивно це може здатися, але під час навчання в Празькому університеті Ян Гус не відносився до числа кращих студентів. Які ідеї надихали Яна Гуса в студентські роки, також неможливо точно сказати. Ім'я Яна Гуса стає відомим лише після закінчення факультету.
«Перш ніж почати говорити про Яна Гуса, необхідно роз'яснити два основних поняття - єресь і єретик. Єресь - це вибір. В даному випадку, це усвідомлений вибір погляду, що відрізняється від загальноприйнятого. Ми сьогодні часто говоримо про дисидентство, про те, що це таке. Дисидентство - це інший спосіб витлумачена єресь. Єретик - це прихильник ідеології, що відрізняється від точки зору більшості. Тим самим, ми підійшли до основи того, що є суттю чеської реформаторської єресі. Однак перш ніж продовжити розмову про Яна Гуса, необхідно звернути свої погляди за межі чеських земель, а саме на Оксфорд. Основою того, що з'явиться в Празькому університеті десь в 1400 році, є вчення, принесене з собою студентами, спочатку навчалися в Оксфорді », - каже історик Мирослав Калоусек.
Джон Вікліф Йдеться про педагога Оксфордського університету Джон Вікліф, інтерпретувати Писання вкрай фундаментально. Однак в тлумачення цього слова, як підкреслює історик, не потрібно вкладати сучасного сенсу, пов'язаного, наприклад, з організацією Ісламська держава.
- «Джон Вікліф інтерпретує біблію, як вчення Христа. Це дуже важливе положення, до якого церковні кола сьогодні повертаються. Він проповідує, що необхідно жити в злагоді з вченням Біблії, що містить заповіді Ісуса. З порядками, які панували в церкви за часів Джона Вікліфа, цей постулат серйозно розходиться. Чи не відповідав би цей погляд і сьогоднішнім церковним засадам. Вікліф часто повторював, що церква надмірно дбає про своє придбаному світському майно і закликав його позбутися. Джон Вікліф також став ініціатором появи першого перекладу Біблії на англійську мову, що дуже важливо, тому що мова йде про ознайомлення з Писанням широких народних верств. Ця обставина, завдяки поглядам, сформованим у тих, хто повертався, пізніше сильно вплинуло на атмосферу Празького університету ».
Після того як погляди Вікліфа були Лондонським синодом визнані шкідливими, Празький університет розділився на два ідеологічних табори. Чеська частина схилилася на бік Уиклифа. До цього табору ставився і Ян Гус.
В очікуванні кінця
- «Після досить складного початкового етапу своєї кар'єри в 1400 році Ян Гус став священиком, а вже в 1402 році почав проповідувати в новій Віфлеємської каплиці, одночасно вміщає до 3 тисяч прихожан. Більшість священиків того часу проповідує чеською мовою. Це стає запорукою їх популярності. Парафіяни їх просто розуміють. Одночасно священики починають висловлюватися і щодо порядків, які панують в суспільстві. Тут необхідно затриматися, щоб підкреслити, що суспільство того часу переживає серйозну кризу, як економічний, так і ідеологічний. На загальну ситуацію впливає і кордон двох століть. Як ми всі знаємо, в такі періоди зазвичай починають поширюватися чутки про наближення кінця світу. Такий період історики називають періодом поширення ідей хіліазма. Суть полягає в тому, що після приходу кінця світу настає період тисячолітнього Царства Божого ».
Хіліазм, нагадує історик Мирослав Калоусек, пов'язаний з кордоном двох століть. У такі періоди люди йдуть на пагорби, на вершини гір в надії вижити, так як одним з варіантів можливого кінця світу є потоп.
- «Потім, звичайно, люди повертаються до своїх домівок, так як кінець світу, як зазвичай, на щастя, не приходить. Однак це не означає, що хилиазм зникає. Він міцно вкоренився в суспільстві. У момент, коли суспільство починає відчувати внутрішню напругу, хилиазм стає одним з можливих пояснень всіх негод, наближення кінця світу грає роль логічної розв'язки. А чому люди того часу замислювалися про можливий кінець світу? Справа в тому, що церква, один з основоположних стовпів світу, поступово починає розкладатися. Церква в той момент дійсно переживає кризу. Настає період схизми - розщеплення, коли на папському престолі одночасно виявляється кілька понтифіків. А в той час таке саме і відбувається. Після авіньйонського полону предстоятеля Католицької церкви, італійські кардинали вибирають нового Папу Римського, а пізніше в Пізі буде обраний ще один понтифік ».
Ян Гус у празькій Віфлеємської каплиці (Фото: Wolfgang Sauber, Wikimedia Commons, License CC BY-SA 3.0) Для віруючої людини, що піддався хіліазму, що очікує кінця світу, особливо важливим стає питання Страшного суду і людина звертається за допомогою до церкви, шукаючи в ній опору, очікує, що церква виконає роль провідника, який подбає про порятунок його душі.
- «Але раптом виявляється, що навіть представники церкви заявляють, що вона живе в гріху, розгнуздана, вказують на ксьондзів, що містять в парафіях наложниць, повій, на священиків, які займаються лихварством. І це не просто критика, яка лунає всередині церкви. Всі вже видно неозброєним оком. Ось тут ми і наближаємося до фігури Яна Гуса, який, що необхідно точно усвідомлювати, є лише одним з цілого ряду людей, що піддають критиці спосіб життя церкви, і прагнуть до змін. Відмінність Яна Гуса в тому, що у нього успішна університетська кар'єра - він стає деканом, а потім і ректором. У нього є можливість втручатися в розпалюються суперечки ».
Абсолютизм вчення Христа
На одній шальці терезів - університетська кар'єра, а на іншій ідеї християнського філософа.
- «В поданні Яна Гуса абсолютним авторитетом є фігура Христа, включно з фіналом його життя. Це найголовніше. І їм рухає не прагнення досягти - «щодо можливого», як багатьма, а необхідність досягти - «максимального». З Гусом, очевидно, через прихильність до абсолютизму вчення Христа, стає все складніше і складніше дискутувати. Це навіть можна назвати фундаменталізмом, але в найкращому сенсі цього слова. Це саме те, що веде Яна Гуса по життю. Одночасно Ян Гус акцентує свободу проповіді, підтримує ідею перекладу Біблії на чеську мову, одночасно заявляючи, що звичайні люди здатні не тільки читати Біблію, а й тлумачити Писання ».
Картина з виставки про Яну Гуса (Фото: Ева Годікова, Національна бібліотека Чеської Республіки) В цей же час проповідники-реформатори, сучасники Яна Гуса, починають практикувати причастя віруючих обома способами, тобто хлібом і вином, як нагадування про Таємну вечерю Христа.
Одночасно з засудженням способу життя священиків у Яна Гуса з'являється і наступна ідея, з якою Католицька церква не змогла впоратися досі, підкреслює історик Мирослав Калоусек:
«Вона полягає в тому, що якщо священик живе в гріху, і в той же час визнає, відпускає гріхи і причащає, то таке причастя не має своєї сили. Для прихожан чекають кінця світу, що піддалися хіліазму, подібна ідея рівноцінна трагедії бо вона означає, що прихожанин, все життя сповідається одному священику, що живе в гріху, ніколи не отримував прощення гріхів власних. І нині, з подібним спадком, їм належить відповідати на Страшному суді.
З огляду на всі обставини, Ян Гус просто не може не виступити проти індульгенцій - купонів на скорочення терміну покаяння, якими себе церква дискредитувала більшу частину часу свого існування. І Ян Гус виявляється в конфлікті з архієпископством і з королівською владою. У 1412 році на нього покладено інтердикт і йому доводиться покинути Прагу. Блукаючи по західним і південним частинам Чехії, він проповідує лише своїм прихильникам.
В ім'я істини Євангелія
Запрошення на церковний собор в Констанці Ян Гус сприймає, як можливість роз'яснення свіх ідей Європі. Хоча він і передчуває можливість кінця, але все одно вирушає в дорогу. Безпека йому гарантує світська влада імператорським наказом. Однак світська влада безсила, якщо людина знаходиться під патронажем влади церковної. Саме тому в Констанці Ян Гус негайно схоплений. Однак перш ніж винести рішення, Собор тричі надає Яну Гусу можливість висловитися, але все одно визнає його винним в єресі і надає вогню ».
Фото: Антон каймаком, Чеське радіо - Радіо Прага Стоячи біля місця своєї страти, Гус сказав: «В ім'я істини Євангелія, про яку я писав, проповідував і де навчав інших, я сьогодні вмираю з радістю і з доброї волі». Коли був запалений вогонь, і тіло мученика охопили язики полум'я, розмухуваного вітром з озера, Ян Гус заспівав: «Ісус Христос, Син Бога Живого, помилуй мене».
Слідом за Яном Гусом на багатті запалали і останки людини, чиї ідеї надихнули його. За наказом Констанцського собору останки Джона Укліфа були викопані і також спалені, а прах розвіяний над річкою.
«Костнанц повинен був стати могилою всього реформаторського течії, чого, однак, не відбулося. Після смерті короля Вацлава IV в 1419 році чеське королівство начебто втратила свою останню опору і вступило в першу фазу гуситской революції. Не можна сказати, що Ян Гус був великим революціонером, але, без сумніву, він є великим єретиком, великим реформатором, якого, незважаючи на всі його сумніви і коливання, варто поважати за неухильне дотримання вчення Христа. З цього шляху Ян Гус не з'їхав жодного разу, що до сих пір залишається його головним духовною спадщиною », - підкреслює історик Мирослав Калоусек.
600 років «другого життя Яна Гуса»
Духовна спадщина Яна Гуса вже протягом шести століть притягує до себе увагу громадськості, теологів, істориків, а також і політиків. У різні історичні епохи особистість Яна Гуса висувається в іншому контексті.
Виставка: 600 років від дня спалення Яна Гуса (Фото: Архів Гуситського музею в місті Табор) «В історії чеського народу можна знайти багато видатних історичних особистостей, але Ян Гус серед них займає особливе і значне місце. По-перше, необхідно сказати про його моральної позиції. Скінчено, це може прозвучати, як якесь кліше, але особливе місце він займає саме тому, що був готовий за свої переконання заплатити життям. Це приклад для наслідування. Природно, оцінка особистості Яна Гуса, його так звана «друге життя», змінювалася відповідно до історичних перипетіями в розвитку чеського народу. Сьогодні навіть може здатися, що прихильність ідеям Гуса - «гуситства» сприймається скоріше негативно. Але я думаю, що це не зовсім точно. У кожній історичній епосі знайдуться свої позитивні і негативні сторони. Причому це відноситься не тільки до періоду правління Карла IV, а й до подальшого періоду, так званому «тривалого гуситського сторіччя», - вважає історик, завідувач Відділенням давньої історії чеського народу празького Національного музею Мартін Мусілек.
З цим згоден і директор Гуситського музею в місті Табор, куратор історичних колекцій і церковний історик Якуб Смрчка:
«Я до особистості Яна Гуса ставлюся з великою повагою, яке посилюється в міру того, як я дізнаюся нові подробиці про життя реформатора. Звичайно, як кожна людина, він робив помилки, але зміг їх виправити. Погляди Яна Гуса для суспільства того часу я вважаю принципово важливими. При цьому я не прагну перетворити Яна Гуса в святого, однак, формат його особистості визнати необхідно.
Директор Гуситського музею в місті Табор, куратор історичних колекцій і церковний історик Якуб Смрчка (Фото: Адріана Кробова, Чеське радіо) Якщо він проповідував воду, то, дійсно, воду і пил. У нього були свої погляди, свої переконання, яких він не порушував. Вже точно у Яна Гуса не було наміру цілеспрямовано знищувати авторитет церкви, за що він був засуджений Констанцським собором. Навпаки, Ян Гус прагнув церква перетворити, поліпшити її. В цьому відношенні він був послідовником безлічі реформаторських починань, течій, ідей свого часу, що з'явилися як в чеських землях, так і в усій Європі. З цими реформаторськими починаннями Ян Гус був пов'язаний не тільки духовно, а й практично, всіма здійснюються ним вчинками ».
Підтвердженням цього, вважає історик Якуб Смрчка, можна вважати вже те, що Ян Гус став проповідником саме празької Віфлеємської каплиці, зведеної на кошти фонду Яна Мілича з Кромержіжа.
Ян Гус, підкреслює Якуб Смрчка, став прямим продовжувачем діяльності цього фонду:
«Цей фонд переслідував соціальні цілі. Він не просто закликав до будь-яких реформ, а здійснював абсолютно конкретну діяльність - допомагав празьким повіям вирватися з сексуального рабства. А для цього потрібні значні фінансові витрати.
Дана обставина ще більше виявляє формат і силу особистості Яна Гуса, який, завдяки харизмі притягував на свою сторону, як простих людей, так і освічені верстви - студентів, знати, аж до найвищих кіл.
Ян Гус розширив існувало в зародковому стані реформаторський рух і дав поштовх гуситской революції, хоча сам революціонером і не був. Навпаки, вуличні ходи і насильство приводили його в стан сильного розлади. Ян Гус ні революційним трибуном, яким, наприклад, був Ян Желівскій. Однак, що я вважаю дуже важливим, він був затятим людиною ».
Нова епоха - новий погляд
Фото: Лорета Вашкова, Чеське радіо - Радіо Прага Сучасне чеське суспільство зберігає в собі досить строкатий спектр поглядів на особистість Яна Гуса і його вчинки. Цей своєрідний коктейль різних оцінок почав формуватися в першій половині XIX століття, роз'яснює директор Гуситського музею в місті Табор Якуб Смрчка.
У період чеського національного відродження, який супроводжувався прагненням до політичної емансипації народу, яке, втім, зовсім не завжди мало вести до створення власної республіки, існувало ліберальний рух, перейняте з Європи, і почитати Яна Гуса саме як ліберала. Воно надало чеським політикам і громадським діячам, які брали за «чеське питання», необхідну основу для подальшого розвитку власних постулатів.
- «Коли Франтішек Палацький охарактеризував епоху гуситів в якості вершини,« золотого періоду »чеської історії, під час якого народ досяг найвищого ступеня самовизначення (в цей час проходили вибори правителя, чеська Земський сейм керував чеськими землями незалежно, і незалежність ця підтримувалася військовою силою, володіла конструктивним потенціалом прагнення до створення держави), тоді гусити стали символом для політичного і культурного емансипації народу.
Франтішек Палацький (Фото: Мартіна Шнайбергова, Чеське радіо - Радіо Прага) Це був противагу погляду, що існували в епоху бароко, коли будь-які реформаторські ідеї засуджувалися, як єресь. Одночасно на сцені з'являвся і сучасний антиклерикалізм, чиїм яскравим представником був Карел Гавлічек Боровський, який перетворив Яна Гуса, якого вважали чеськими утраквістамі святим абатом, в антицерковную особистість і ярого прихильника антиклерикалізму. Це абсолютно протилежний погляд на особистість Яна Гуса, який, однак, до цього дня живий в надрах чеського суспільства ».
Саме ж серйозний вплив на сприйняття особистості Яна Гуса в чеському суспільстві, звертає увагу історик Якуб Смрчка, надав соціалістичний період:
«За основу був прийнятий погляд періоду національного відродження, в який впровадити революційно-марксистське тлумачення історії. І погляд цей на особистість Яна Гуса укорінився досить грунтовно, що вельми ускладнює пошук інших граней в ідеях реформатора Яна Гуса. Однак я думаю, що сучасне чеське суспільство Яном Гусом цікавиться і робить спроби пошуку інших точок зору ».
Ян Гус - православний святий
Близький Ян Гус і православному світу, підкреслює історик Якуб Смрчка:
«Православна церква Чеський земель уже з часів Першої РЕСПУБЛІКИ, тобто з ПЕРІОДУ свого формирование як Самостійної, даже шанує Яна Гуса, як святого. Це можна назваті феноменом. Про Яні Гуса видаються праці, призначені православним прихожанам. Для цього існує дві причини. Перша - зв'язок Яна Гуса з традицією причастя обома способами, що для православних є основоположним. Тому у православних християн відсутня негативне ставлення до чеського гуситського руху.
Більш того, вже в період становлення гуситского руху, наприклад, у Ієроніма Празького, друга Яна Гуса, виявлялося прагнення шукати в східному християнстві нові ідеї і черпати натхнення для спроби виправити ситуацію в суспільстві ситуацію. Ієронім Празький подорожував по Польщі і в Литві, де зустрічався з православними віруючими. На Констанцським соборі йому про це нагадали. Його звинуватили за те, що під час православних богослужінь він брав причастя обома способами ».
Дана обставина цікаво тим, що Констанцський собор прагнув до об'єднання західної і східної церкви.
- «Це підтвердження того, що декларувала об'єднання не було наповнене змістом, не було чесним. Мова, скоріше, йшла про концепцію економічної, ніж духовної. Об'єднання не відбулося, але гусити сходом надихнулися, і частина їх теологів намагалася шукати докази правильності причащання обома способами саме в православ'ї. Це одна з зв'язків православного світу з особистістю Яна Гуса і гуситських рухом ».
Наступну зв'язок можна знайти в критиці неморальних підвалин, укорінених в церкви, які виявлятимуть проблеми у ієрархії західної церкви.
«Східна ієрархія створювалася на інших принципах і більше відповідає концепції, відстоював Яном Гусом. У Гусовського еклезіології главою церкви є Ісус Христос, в ній немає акценту на Папу Римського як його намісника на землі. Це близько до православного сприйняття, яке вважає церква якимсь співтовариством, що об'єднує велику кількість окремих церковних організацій, але жодна з них не може представляти Церкву Божу, як єдине ціле. Середньовічна ідеологія інша. Саме ієрархи церкви, які є видимою частиною, повинні були уособлювати божу церкву на землі. Православним Ян Гус зі своєю базовою еклезіології повинен бути близький », - робить висновок церковний історик, директор Гуситського музею в місті Табор Якуб Смрчка.