Анатолій Степанович Гриценко біографія

Анатолій Степанович Гриценко - біографія

відомий: депутат

Країна: Україна

Категорія: держава

Знак зодіаку: Скорпіон

Дата народження: 25 Жовтня 1957р. (61 рік)

Біографія додана 6 Августа 2014.

Анатолій Степанович Гриценко (укр. Анатолій Степанович Гриценко) - український політик, депутат Верховної ради України від блоку «Наша Україна - Народна самооборона» (2007-2012) і ВО «Батьківщина» (з 2012 року), міністр оборони України (в трьох кабінетах міністрів поспіль - Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова і Віктора Януковича, 2005-2007), лідер партії «Громадянська позиція», кандидат в президенти України в 2010 і 2014 роках.

Ранні роки

Анатолій Гриценко народився 25 жовтня 1957 року в селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області Української РСР. До восьмого класу включно навчався в загальноосвітній школі № 6 в місті Ватутіне Звенигородського району, а потім вступив до Київського суворовського військового училища. У 1974 році із золотою медаллю Гриценко закінчив суворовське училище і вступив до Київського вищого військового авіаційного інженерного училища. Закінчив його в 1979 році з відзнакою ,. отримавши кваліфікацію військового інженера-електрика.

З червня 1979 року по листопад 1981 року Гриценко служив у військовій частині № 19109 в місті Охтирка Сумської області УРСР. Він був начальником групи обслуговування авіаційного обладнання третьої авіаційної ескадрильї. У підпорядкуванні офіцера Гриценко були технік групи, два старших механіка і кілька солдатів строкової служби.

C грудня 1981 року Гриценко навчався в ад'юнктурі Київського вищого військового авіаційного інженерного училища. У жовтні 1984 він захистився, отримавши вчений ступінь кандидата технічних наук, і став працювати викладачем військового училища.

Військова кар'єра

З листопада 1992 року по серпень 1994 року Гриценко обіймав посаду начальника проблемно-аналітичного управління Науково-дослідного центру Генерального штабу Збройних сил України. При цьому з березня 1993 року по травень 1994 він перебував у США: в 1993 році прослухав курс у Військовому інституті іноземних мов американського міністерства оборони, а в 1994 році - курс на оперативно-стратегічному факультеті Університету військово-повітряних сил США. Повернувшись на батьківщину, в 1995 році Гриценко пройшов стажування в Академії Збройних сил України.

У січні 1996 року Гриценко став начальником управління проблем військової безпеки і військового будівництва Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України. У вересні 1997 року він зайняв посаду керівника аналітичної служби апарату Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України. У жовтні 1999 року після важкої і тривалої хвороби помер начальник Гриценко - заступник секретаря РНБО Олександр Разумков, який займав свою посаду з червня 1997 року. Після смерті начальника майже вся команда Разумкова перейшла з РНБО в засновану ним неурядову організацію - Український центр економічних і політичних досліджень. У грудні 1999 року в званні полковника Гриценко демобілізувався з армії.

центр Разумкова

Вийшовши у відставку, Гриценко був затверджений президентом Українського центру економічних і політичних досліджень, який через рік став носити ім'я Разумкова. У лютому 2000 року Гриценко став ще й позаштатним консультантом комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України, а в листопаді 2000 року - членом Громадської ради експертів із внутрішньополітичних питань при Президентові України. Інформаційним партнером центру став український тижневик «Дзеркало тижня», на чолі якого перебували колишній тесть і дружина Разумкова - головний редактор Володимир Мостовий і його перший заступник і дочка Юлія Мостова. У жовтні 2002 року Гриценко пішов від першої дружини Людмили, з якою прожив 24 роки, і зробив Мостовий пропозицію. У березні 2003 року вони одружилися. Гриценко і Мостовий довелося справляти весілля сім разів, останній раз - в червні 2003 року разом з колишнім прем'єр-міністром країни і лідером блоку «Наша Україна» Віктором Ющенком і його дружиною Катериною Чумаченко.

У червні 2004 року Гриценко увійшов до центрального виборчого штабу кандидата в президенти України Ющенка і очолив інформаційно-аналітичним напрямом роботи його команди. Відомо, що Гриценко написав для свого кандидата передвиборчу програму - план дій майбутнього президента «10 кроків назустріч людям», хоча спочатку публічно заперечував цей факт. У той же час Український центр економічних і політичних досліджень проводив екзит-поли.

Міністр оборони

4 лютого 2005 року Гриценко був призначений міністром оборони України в уряді Тимошенко. За деякими відомостями, під час конфлікту президента і прем'єр-міністра, в ніч з 7 на 8 вересня 2005 року, Гриценко брав участь в нараді найближчого оточення Юлії Тимошенко, на якому вирішувалося питання про підготовку процедури імпічменту Ющенка. Саме Гриценко нібито телефонував послу США Джона Гербста і питав про можливу реакцію «світової спільноти», на що той відповів, що подібні дії будуть розцінені як заколот і змову. 8 вересня 2005 року Ющенко відправив у відставку уряд Тимошенко в повному складі, але в кінці місяця запропонував Гриценко залишитися на чолі міністерства оборони. 30 вересня 2005 року, останнім з міністрів, Гриценко був затверджений главою оборонного відомства в уряді Юрія Єханурова.

У грудні 2005 року Гриценко заявив, що відмовляється від участі у виборах до Верховної Ради України заради посади міністра оборони країни, і пообіцяв, що армія залишиться поза політикою. 4 серпня 2006 року Гриценко за поданням Ющенка був затверджений міністром оборони України в уряді Віктора Януковича.

На посту міністра оборони Гриценко зайнявся питаннями фінансування та реформування Збройних сил України. У 2005 році, вперше за останні роки, армія була профінансована в повному обсязі, а в 2006 році її бюджет виріс на 51% і досяг 8,9 мільярда гривень. У порівнянні з 2004 роком, у 2005 році показники бойової підготовки виросли в середньому на 40-50%. Вперше за 15 років міністерство оборони визначило Генеральному штабу вихідні дані для планування і конкретизував завдання Збройних сил до 2011 року (до цього військові ставили собі завдання самі і самі ж під них розробляли програми). Згідно з розробленою «Програмі розвитку на 2006-2011 роки», українська армія повинна була щорічно скорочуватися на 12-18 тисяч чоловік. У 2011 році армія повинна була повністю перейти на комплектування за рахунок військових-контрактників, а її чисельність повинна була скласти 143 тисяч чоловік. У травні 2007 року Гриценко висловився на підтримку ідеї закону про запровадження виплати компенсації замість проходження строкової військової служби.

Гриценко активно підтримував ідею вступу України в Північноатлантичний альянс. У листопаді 2005 року Гриценко заявив про намір завершити розробку Плану дій щодо членства в НАТО до березня 2006 року, але на початку 2006 року через наближалися парламентських виборів депутати відмовлялися розглядати закони, що стосувалися співпраці України з НАТО. У серпні 2006 року в текст Універсалу національної єдності був включений пункт про виконання Плану дій щодо членства в НАТО, але у вересні 2006 року під час своєї поїздки в Брюссель Янукович заявив про перенесення плану на невизначений час. Проте, Гриценко не відмовився від ідеї вступу України в НАТО.

У вересні 2006 року Гриценко заявив, що почалася кампанія по його дискредитації. Так він відреагував на звинувачення Рахункової палати на адресу міністерства оборони щодо незадовільних темпів утилізації боєприпасів. За словами Гриценка, міністерство оборони раніше вже повідомляло про порушення, виявлені в ході перевірок: ще в листопаді 2005 року стало відомо, що одне з підприємств, яке повинно було провести утилізацію, направило боєприпаси в іншу країну. У жовтні 2006 року, після того як Генеральна прокуратура України розкритикувала міністерство оборони за неефективну боротьбу з корупцією і злочинністю в армії, Гриценко викликав генерального прокурора Олександра Медведька на теледебати в прямому ефірі. Два українські телеканали запропонували свій ефір для проведення дебатів. Медведько не прийняв виклик, і Гриценко закликав відправити його у відставку.

У листопаді 2006 року голова головного контрольно-ревізійного управління Петро Андрєєв заявив про порушення в системі міністерства оборони України, пов'язаних з будівництвом житла для військових, господарською діяльністю у військових містечках і відчуженням земельних ділянок. Всього, за даними відомства Андрєєва, нецільовим чином були витрачені 6,6 мільярда гривень. Гриценко, в свою чергу, спростував звинувачення. У грудні 2006 року ряд депутатів правлячої коаліції написали проект постанови про звільнення Гриценка, але вже через кілька днів Верховна рада втратила інтерес до міністра оборони і навіть не стала розглядати внесений законопроект.

Обрання до парламенту і президентські вибори

2 квітня 2007 року Ющенко підписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. 5 квітня на позачерговому засіданні РНБО Гриценко проголосував за рішення схвалити розпуск парламенту і зобов'язати уряд фінансувати проведення дострокових виборів за рахунок резервного фонду державного бюджету. 16 квітня 2007 року на з'їзді «Нашої України» Гриценко одноголосно був затверджений кандидатом від партії на предстоявших парламентських виборах.

Як кандидат у депутати парламенту Гриценко увійшов до списку створеного в липні 2007 року «мегаблоку демократичних сил» «Наша Україна - Народна самооборона» (НУ-НС, № 4). У парламенті Гриценко очолив комітет з питань національної безпеки і оборони.

У грудні 2008 року Гриценко став головою створеної в тому ж місяці Всеукраїнської громадської організації «Громадянська позиція». Головною метою організації її творець називав «наведення в країні порядку, підвищення ефективності державної влади, примус її працювати в інтересах громадян».

У жовтні 2009 року Центральна виборча комісія України зареєструвала Гриценко в якості кандидата в президенти країни. «Є завдання-максимум - вийти у другий тур, завдання-мінімум - отримати гідний результат», - заявляв політик, коментуючи повідомлення про своє висунення на президентських виборах. 17 січня 2010 року в першому турі президентських виборів Гриценко посів дев'яте місце, набравши 1,2% голосів виборців, і вибув з подальшої боротьби за пост глави держави.

У парламенті 7 скликання

20 червня 2012 року став відомо, що партія Гриценко «Громадянська позиція» приєдналася до об'єднаної опозиції на базі партії Юлії Тимошенко «Батьківщина» перед парламентськими виборами, і сам він буде балотуватися за списками саме цієї партії. Гриценко посів третє місце в списку після Юлії Тимошенко (яка не була допущена до виборів) і Арсенія Яценюка.

Після оголошення попередніх підсумків відбулися в жовтні того ж року виборів Гриценко як один з лідерів об'єднаної опозиції звернувся до соратників з закликом відмовитися від місць у Верховній Раді у зв'язку з фальсифікаціями результатів голосування. Однак в підсумку він прийняв присягу і став членом парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

13 січня 2014 року посилаючись на «критичні висловлювання Гриценка на адресу Майдану, неспроможність до командної роботи і участь в інформаційних війнах проти власної фракції» народні депутати від ВО «Батьківщина» відмовилися проводити засідання фракції в присутності Анатолія Гриценка. На наступний день «в зв'язку з неможливістю впливати на рішення, які приймаються фракцією ВО" Батьківщина "» Гриценко написав заяву про вихід з фракції. Коментуючи цю заяву лідер фракції Арсеній Яценюк зазначив, що тепер фракція очікує від Гриценко складання депутатських повноважень.

16 січня 2014 року до Верховної ради в екстреному порядку було прийнято низку законопроектів, в тому числі і кілька досить резонансних. На наступний день Гриценко заявив, що складає депутатські повноваження, оскільки не може «працювати у Верховній Раді, яка своїми законами порушує базові конституційні права 45 мільйонів громадян і замість зміцнення демократії та верховенства права перетворює Українську державу в диктатуру»

У 2010 і 2014 роках балотувався на пост Президента України.

27 червня 2014 року Анатолій Гриценко на центральному українському телеканалі «Перший Національний» в ефірі передачі «Шустер Live» запропонував спецслужбам вбити Президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна.

деякі факти

Коментуючи зняття кандидатури лідера Компартії України Петра Симоненка з передвиборної гонки 2014 року Гриценко висловив надію, що суспільство нарешті «дозріє для того, щоб відторгнути і навіть заборонити законодавчо комуністичну ідеологію».
Виступає за вступ України в НАТО і ЄС.

Особисте життя

У Гриценко четверо дітей: Олексій і Світлана від першого шлюбу, Ганна від шлюбу з Мостовий і Гліб - молодший син Разумкова. Олексій Гриценко, 1979 року народження, закінчив Київський політехнічний інститут, був нападником і віце-президентом хокейного клубу «Беркут», директором з розвитку бізнесу науково-виробничої фірми Enran Telecom і першим заступником голови молодіжного союзу партії «Наша Україна». У 2006 році Enran Telecom стала одним з співвиконавців проекту створення єдиної автоматизованої системи управління адміністративно-господарськими процесами в Збройних силах України, на реалізацію яких мало бути виділено близько ста мільйонів гривень. Старша дочка Світлана Гриценко, 1982 року народження, закінчила школу із золотою медаллю, отримала ступінь бакалавра за спеціальністю «міжнародна економіка» в Київському національному економічному університеті та ступінь магістра за спеціальністю «міжнародний бізнес» в Університеті Стерлінга в Шотландії, працювала експертом Українського центру економічних і політичних досліджень і в передвиборному штабі Ющенка, стала прес-секретарем хокейного клубу «Беркут» і керівником проектів київського офісу The PBN Company. Гліб народився в 1999 році, а Анна - в 2004 році.

Гриценко вільно володіє англійською мовою. Він написав понад сто наукових робіт, виданих, крім України, в Бельгії, Нідерландах, США, ФРН і Швейцарії: наприклад, «Civil-military Relations in Ukraine: a system emerging from chaos» (1997), «Ukraine's Defense Sector in Transition: Impacts on Foreign and Security Policy »(1999),« Військова реформа в Україні: старт чи черговий фальстарт? »(2000). Гриценко любить вудити рибу, грати в шахи і преферанс, малює шаржі на політичних опонентів. Гриценко займався спортом і мріяв стрибнути з парашутом, але в 2003 році, граючи в футбол, отримав травму коліна - порвав зв'язки і пошкодив меніск.

нагороди

Відмінність «Іменна вогнепальна зброя» (25 жовтня 2007 року) - за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності і безпеки Української держави, бездоганне виконання службового обов'язку та з нагоди 50-річчя від дня народження.
Орден «За інтелектуальну відвагу» (на укр.), Який вручається Капітулою Незалежного культурологічного журналу «Ї» (на укр.) (2008 рік) - за привнесення вагомої інтелектуальної та етичної компоненти в українське політичне життя і твердість у відстоюванні цінностей євроатлантичної цивілізації.

Рекомендований контент:

Кількість переглядів: 4693