Біографія Даля В.І. :: Litra.RU :: Кращі біографії

/ біографії / Даль В.І.

Даль Володимир Іванович
(1801-1872)
російський письменник, лексикограф і етнограф
Володимир Даль народився в невеликому козацькому містечку Лугань, де його батько служив лікарем. За національністю він був данцем, а мати Даля походила з німецької родини. Вона дала синові прекрасне домашню освіту, завдяки якому юнак зміг поступити в петербурзький Морський кадетський корпус. Під час навчального плавання Даль відвідав Данію, інші європейські країни і, таким чином, здійснив давню мрію побувати на батьківщині своїх предків.
після закінчення навчання, в 1824 році, молодого офіцера направили служити в Кронштадт.Однако Володимир не захотів пов'язувати своє життя з флотом: до цього часу у нього з'явилися нові інтереси. Прослуживши всього півтора року, він вийшов у відставку і вступив на медецинский факультет Дерптського університету.
Навчання в університеті відкрила перед молодою людиною нові можливості. У цей час він познайомився з відомими російськими письменниками Н.Язиковим і В.Жуковським. Жуковський був першим, хто помітив літературний талант майбутнього лікаря, і запропонував йому опублікувати те, що він вже написав.
Закінчивши університет, Даль вступив військовим лікарем в діючу армію, де став працювати під керівництвом знаменитого хірурга Миколи Івановича Пирогова. Незважаючи на тяготи військового життя, інтерес до літератури у нього не пропав, тільки отримав інший напрямок.
В армії Даль починає записувати окремі фрази, слова, звертає увагу на особливості мови оточуючих його людей. Пізніше ці записи стануть основною для "Словника живої мови".
Коли війна з Туреччиною закінчилася, Даль продовжив службу хірургом в Петербурзькому військовому госпіталі, але весь свій вільний час присвячував літературним заняттям. З 1830 року в журналах регулярно з'являються його твори, а в 1832 році виходить перша книга Володимира Даля - збірка російських казок, підписаний псевдонімом "Козак Луганський".
Однак перше ж велике твір Даля викликало невдоволення влади, тираж книги був вилучений і знищений, оскільки в тексті казок цензура угледіла критику уряду. Зате молодий письменник отримав підтримку і визнання в літературних колах. Відомо, що цю книгу високо оцінив А. С. Пушкін, з яким Даль незабаром подружився.
У 183 році Даль одружився і тут же відправився до нового місця служби - в Оренбург. Тут він не тільки потрапив в нову для себе середовище уральської провінційного життя, але і відкрив масу цікавого, поки ніким не вивченого матеріалу: нові прислів'я, приказки, казки. Поряд з цим заняттям, Даль також продовжував поповнювати картотеку задуманого їм Словника.
Восени 1833 в Оренбург приїхав О. С. Пушкін збирати матеріал для книги про пугачевском повстанні. Для Даля це було справжнє свято. Він з радістю запропонував Пушкіну свої послуги і супроводжував його в поїздці по пугачовським місцях. За цей час вони впізнали один одного і подружилися ще більше. Тому Даль випробував справжню трагедію, коли йому повідомили про поранення Пушкіна. У цей час він вже знаходився в Петербурзі, куди повернувся в кінці 1836 року. Даль відразу ж поїхав на квартиру вмираючого поета і всі ці дні невідлучно чергував біля його ліжка. Згодом Даль напише записки про свої зустрічі і спільних подорожах з Пушкіним.
Після смерті Пушкіна Даль повертається в Оренбург, але на цей раз живе він там недовго. У 1839 році його осягає нове горе - раптово помирає дружина. Тому Даль знову відправляється в діючу армію хірургом і бере участь у відомому поході російської армії в Туркестан.
У 1841 році Даль виходить у відставку, одружується другим шлюбом і переїжджає до Петербурга. Тепер він більшу частину часу присвячує своїм заняттям літературою та історією. Цьому сприяє навіть його нова робота в Міністерстві внутрішніх справ, завдяки якій він отримав можливість збирати пам'ятники фольклору.
Працюючи в Міністерстві, Даль зумів організувати роботу по дослідженню життя і побуту представників різних релігійних сект. На підставі отриманого матеріалу він підготував книгу "Дослідження скопческой єресі", але вийшла вона всього в декількох примірниках, оскільки цензура заборонила видання. В цей же час Даль нарешті починає публікувати зібрані ним раніше матеріали під загальною назвою "Російський словник", а також написані в різний час оповідання, повісті та літературні казки. Пізніше він об'єднав їх в книгу "Картини російського побуту".
Життєві обставини раз у раз змушують Даля міняти місце проживання. Якийсь час він живе в Нижньому Новгороді і працює керуючим Нижегородської питомої конторою. За всіма своїми заняттями Даль не забуває і медичну практику, якій віддає багато часу. І також продовжує їздити, на цей раз по селах Нижегородської губернії, де спостерігає життя людей, слухає їх пісні, казки, оповідання, помічає особливості місцевої мови і збирає матеріали для свого Словника. Свої записи народних пісень Даль передає для публікації братам Киреевским, а казки - А.Н.Афанасьева.
Уже в похилому віці, в 1859 році, Даль нарешті влаштувався на одному місці. Він переїхав до Москви і оселився у власному будинку на Красній Пресні. Тоді ж він вийшов в остаточну відставку. Тепер Даль весь свій час присвячує роботі над "Тлумачного словника живої великоросійської мови". У 1861 році вийшов перший том цього унікального видання.
Словник був захоплено зустрінутий російськими вченими і письменниками. Він став подією в історії російської науки і культури. Така оцінка цієї праці була цілком заслуженою: адже Даль зібрав понад 200000 слів, причому кожне з них проілюстрував прислів'ям, приказкою, дав приклади мовних зворотів, в яких ці слова найчастіше вживаються. Досить сказати, що в даний час такою роботою займаються цілі наукові інститути.
Видання Словника принесло Володимиру Івановичу Далю славу і визнання. З ініціативи відомого філолога академіка Я. К. Грот його обирають почесним членом Російської Академії наук.
Зібраного матеріалу виявилося так багато, що Даль до кінця свого життя продовжував випускати збірники "Прислів'я російського народу" і друкувати цикли статей про народні повір'я і забобони. Пізніше він об'єднав їх в книгу, яку до теперішнього часу так і не зуміли перевидати.