Боббі Фішер проти всього світу.
10 років тому, 17 січня 2008 помер 11-й чемпіон світу Роберт Джеймс Фішер.
Не можна сказати, що ми 10 років без Боббі. Свою останню офіційну партію в змаганнях, що проводилися під егідою ФІДЕ, він зіграв в історичному матчі з Борисом Спаським в 1972 році. 20 років по тому гросмейстери провели ще один матч, але він був товариський, що дозволив, правда, двом літнім екс чемпіонам світу добре заробити на старість.
Перестав виступати в 29 років
Розмови про великого американському гросмейстера, людині, м'яко кажучи, екзальтованому і незвичайному, не змовкають донині. Геній, як відомо, парадоксів друг. Старша сестра показала Боббі шахи і роз'яснила правила гри. З тих пір його нічого більше не цікавило. Він порвав і зі шкільними приятелями, і з учителями: вони або зовсім не грали в шахи, або грали настільки погано, що юному Фішеру з ними було нецікаво.
Він жив шахами і ... в 1972-му перестав виступати. У 29 років!
Його багато хто вважав скнарою, хтось - «борцем за грошові знаки». Гросмейстери-сучасники були йому дуже і дуже вдячні: Фішер в рази підняв гонорари шахістам. «Боббі - наша профспілка», - дотепно зауважив розгромлений їм в пух і прах Борис Спаський.
Насправді гроші ніколи не цікавили Фішера, з ранньої юності жив самітником. Ще один його парадокс. Люто борючись з організаторами змагань за розмір призових, Боббі бився за авторитет шахів. Він був вихований в США (ставши згодом на батьківщині ізгоєм і проживав далеко від Америки, де його чекала в'язниця) і відмінно розумів, що цей авторитет прямо пропорційний гонорарів спортсменів. «Скільки б не запросив Мохаммед Алі за черговий бій, я за свій наступний матч вимагатиму вдвічі більше», - з привабливою прямотою роз'яснював Боббі.
Русский контроль
Унікальний природний талант в поєднанні зі стовідсотковою концентрацією на улюбленій справі дозволили йому дуже рано увірватися в шахову еліту.
Уже в 15 років Фішер взяв участь в Міжзональний турнірі в Порторожі. Це було відбірне сито за право зіграти матч за світову шахову корону. 15-річний гросмейстер (вже досягнення!) Зумів пробитися в октет претендентів, поділивши 5-6-е місця. Мікроматч з Михайлом Талем приніс юному Боббі повне фіаско - 0: 4. Так почалися його взаємини з радянськими шахістами, затяжні і скандальні.
Уже в Порторожі Фішер виділявся своєрідним поведінкою. У ті роки існував строгий дрес-код на подібних турнірах, подразумевавший строгий костюм і неодмінно краватку. Боббі приходив в спортивній куртці. Йому прощали як школяру, хоча школу він до цього часу закинув.
Отримана від Таля ляпас кілька збила пиху з Фішера. Він багато працював над собою перед новим міжзонального турніром в Кюрасао в 1962 році. Там Боббі фінішував 4-м за Тиграном Петросяном, Паулем Кєрес і Юхимом Геллер і тут же вчинив скандал, заявивши, що радянські гросмейстери, допомагаючи один одному, грають між собою договірні нічиї. Турнір проходив в чотири кола (кожен з кожним). У всіх партіях один з одним тріо радянських переможців розходилося світом. «Русский контроль в шахах досяг такого рівня, коли чесна боротьба за звання чемпіона світу вже неможлива», - підігрівав Боббі громадськість.
Фішер зажадав, щоб по суботах його партії починалися не раніше 19 годин. Ясна річ: єврей, напевно, релігійний, треба піти назустріч - так вирішили організатори турніру. Забувши про парадоксальність генія. Єврей Фішер був антисемітом і ... адвентистом сьомого дня! Потім він зажадав, щоб і інші шахісти не починати в суботу до 19 годин, наткнувшись, правда, на відмову.
Корона або гроші
Його помста радянським шахістам буде страшною. У 1971 році змужнілий Боббі починає новий претендентський цикл і в першому ж матчі громить Марка Тайманова - 6: 0. Потім Марк Євгенович назве себе жертвою Фішера - будинки-то не пробачили. Розуміння сили американського генія прийде трохи пізніше, коли Боббі з таким же рахунком рознесе і датчанина Бента Ларсена, а у фінальному матчі претендентів трохи краще буде виглядати і Тигран Петросян, який поступився 2: 6.
Так Боббі вийшов на Бориса Спаського. Вийшов, але на церемонію відкриття матчу не прийшов, а потім і на другу партію. Спаський міг тоді полетіти з Рейк'явіка, зберігши на своїй голові шахову корону (на чому наполягав і ЦК КПРС). Тоді гігантський призовий фонд матчу (спасибі, Боббі!) Залишився б неподільним. Тут Фішеру пощастило. У ті роки радянські спортсмени здавали свої призові, задовольняючись малою часткою в сертифікатах спецмагазинів «Берізка». І призовий фонд був їм байдужий. Однак Спаський на той час уже був на ножах з системою, мав намір одружитися на француженці, дочки білого генерала-емігранта, і зовсім не збирався віддавати чесно зароблені гроші. Він залишився в Ісландії і дочекався Фішера, який «вдячно» розгромив Бориса Васильовича і став чемпіоном світу ... Щоб через три роки віддати без бою корону Анатолію Карпову.
Втім, Боббі до останнього подиху вважав себе непереможним чемпіоном. Помер він в Ісландії (країні свого тріумфу), не залишивши заповіту. Його племінники донині судяться з вдовою Мієко Ватаї за мільйони Фішера.
Багато шахісти визнають, що Боббі пішов непереможеним, і сперечаються, чи реально було сучасникам змагатися з генієм за дошкою. Анатолій Карпов висловився з цього приводу гранично чітко: «Я не знаю нікого іншого в історії шахів, кому наша гра була б так зобов'язана».
Оцініть матеріал: