Цей вічно другий «П'ЯТИЙ»

Государ Петро Перший, прорубавши свого часу «вікно в Європу», повелів в 1712 році своїм указом столиці Росії бути в Санкт-Петербурзі. Однак після смерті государя, а потім і імператриці Катерини I онук Петра Першого і його спадкоємець Петро Олексійович (відомий як Петро II) в 1728 році переїхав до
Москву, і столичні обов'язки фактично перейшли до білокам'яної. Але через два роки після переїзду Петро Олексійович раптово помер від віспи, і посаду головного міста Росії знову повернулася до Пітера - аж до 1918 року.
Саме в цей час більшовики, прийшовши до влади і побоюючись близькості міста на Неві з межами недружніх буржуазних держав, знову перевели столицю в Москву. Ось з тих пір за Санкт-Петербургом (який революціонери перейменували в Петроград, а після смерті свого вождя в Ленінград) так і закріпилося звання «другої столиці» СРСР, а тепер уже і Росії. Зрозуміло, що бути «вічно другим» не подобається нікому, тим більше, що Санкт-Петербург свого часу був ще й «колискою» цієї більшовицької революції.
Цікаво, що практично весь складний шлях «вічно другого» повторило і телебачення чудового міста: Санкт-Петербурга - Петрограда - Ленінграда. Про це і піде далі мова.

7 липня 1938 року є днем ​​народження Ленінградського телебачення - в цей день вийшла в ефір перша постановочна передача на «Дослідному Ленінградському Телевізійному Центрі» (ОЛТЦ), яка тривала дві години і включала в себе концерт і уривки з кінофільмів. А з серпня того ж року почалися регулярні трансляції.
ОЛТЦ (вулиця Академіка Павлова, 13а) був обладнаний вітчизняним обладнанням, розробленої в лабораторіях ленінградських інститутів (в той час для трансляції використовувався стандарт з розкладанням на 240 рядків). Що стосується програмної сітки (як зараз кажуть), то передачі тоді виходили в ефір через день - по непарних числах. Трохи пізніше Ленінградське телебачення стало називатися досить витіювато - «Відділ телевізійного мовлення Ленінградського Комітету радіоінформації». У 1952 році на базі цього відділу була створена «Ленінградська студія телебачення».
До речі, якщо ви думаєте, що під абревіатурою ОЛТЦ мається на увазі повноцінний телецентр, то глибоко помиляєтеся. Досить сказати, що студія, з якої транслювалися найперші ленінградські передачі, займала кімнату в п'ятдесят квадратних метрів, з яких більше половини було відведено під сценічний майданчик. Приміщення (гофровані стіни і стеля, на підлозі - килим) являло собою щось середнє між радіостудії і фотоательє. Прожектори давали рівний світло на всій площі. Вентиляції практично не було, температура доходила до + 40ºC.
Камера в студії була в єдиному екземплярі і мала всього один об'єктив. Щоб показати людину крупним планом, його просто підводили ближче до цієї камері. На час заміни співака, співачки або декламатора віршів об'єктив закривали картонкою і оголошували перерву на кілька секунд. Музичний супровід здійснювалося за допомогою звичайного патефона. Загалом, уявлення про це «телецентрі» ви тепер маєте.
Цікаво, що тоді на телецентрі був тільки передавач зображення, а звуковий супровід йшло через середньохвильову радіостанцію «РВ-70» або через длинноволновую «РВ-53», а також в міську трансляційну мережу.
У роки Великої Вітчизняної війни Ленінградське телебачення не працювало. Перша повоєнна пробна телепередача відбулася 5 листопада 1947 року.
Вживаючи в назві матеріалу і в його тексті вираз «вічно другий», у автора абсолютно немає наміру принизити роль Ленінградського ТБ або якість його програм. Давайте подивимося на дати його історії - ленінградці багато в чому були зачинателями в нашій країні.
1 травня 1949 вперше в СРСР в Ленінграді був показаний телевізійний репортаж з Двірцевій площі. В ті часи трансляції з святкових демонстрацій були дуже серйозним заходом. Щасливці, що мали тоді телевізори, в цей день обов'язково включали їх, щоб побачити керівників країни на трибуні, знайомих і друзів в святкових колонах демонстрантів.
Перший вітчизняний відеомагнітофон, який представляв собою громіздкий і примхливий в роботі ящик, був випробуваний під час запису програм Ленінградського телебачення. І перші телевізійні репортажі з космосу теж не обійшлися без участі пітерців.
У 1961 році був побудований новий телевізійний центр на вулиці Чапигина, 6, а вже через рік в трьох студіях цього телецентру було встановлено перший радянський експериментальне обладнання для кольорового телемовлення.

Петербурзький телевізійний технічний центр на вулиці Чапигина

До 1964 року Ленінградське телебачення було повністю обладнане і укомплектовано найбільш передовою на той час технікою. Технічна база дозволяла транслювати як студійні, так і позастудійні телевізійні програми, а з 1968 року тут з'явилося регулярне кольорове мовлення.
Безліч цікавих програм в ті роки було створено ленінградцями, ось назви деяких з них: «Один за всіх, і всі - за одного», що стала прообразом сучасних телегри, «Ляпа, Тяпа і Жаконя», «Малятам про звірят» - це для дітей , а «Контрольна для дорослих» - для глядачів старшого віку. А яка кількість чудових телеспектаклів було поставлено і записано на студії «Лентелефільм» (вона входила до складу Ленінградського ТБ)!
Але Москва була столицею радянської держави, і саме телебачення столиці було державним, центральним, залишаючи ленінградцям територію свого міста і області, а також прилеглі Псковську, Новгородську і Вологодську області і великі міста: Москву, Петрозаводськ, Таллінн і т.д. Так ось і існувало Ленінградське телебачення в якості допоміжного, «другого» за значенням до знаменитої «перебудови», що сталася в СРСР в 1986 році.
Природно, що, як і вся країна, ленінградські телевізійники великі надії покладали на прийдешні зміни і вірили, що вони допоможуть вийти з повноцінним мовленням на територію поки що єдиної країни - Радянського Союзу.
Весною 1986 року було утворено Головна редакція художнього мовлення. Через два роки в цій редакції вперше вийшла в ефір художньо-публіцистична передача «П'яте колесо», що мала великий резонанс в місті. З 1988 року почав виходити в ефір щоденний огляд міських подій за добу - «600 секунд». Завдяки своїй нестандартності і гостроті сюжетів програма миттєво стала популярною. Нарешті всесоюзну популярність придбав цикл програм Головної редакції музичних програм «Музичний ринг», що виходив на всесоюзний ефір з 1986 по 1989 роки. Знаменитий радянсько-американський телеміст з Філом Донахью і Володимиром Познером теж проводився тут, в студії ленінградського телецентру, і теж транслювався на всю країну. Саме в цей час ленінградське телебачення стало синонімом всього нового, втіленням духу перебудови і вільнодумства.

Петербурзька телевежа

І як би закріплюючи все що відбуваються зміни, 15 січня 1992 Указом Президента РФ була заснована Російська державна телерадіокомпанія «Петербург», перейменована 9 квітня 1993 року ДТРК «Петербург - П'ятий канал».
25 серпня 1997 року Президент РФ Борис Єльцин видав знаменитий Указ № 919, який називався «Про вдосконалення державного телемовлення в Російській Федерації».
Тут якраз доречна фраза колишнього російського прем'єра В. Черномирдіна: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Цим указом канал здобув незалежність від ВГТРК, але втратив найголовніше - свою мережу мовлення в Росії.
Президент передав ДТРК «Петербург - П'ятий канал» (філія ВГТРК) з колишньої федеральної власності у власність міста Санкт-Петербурга. Мета - створення на цій майновій базі нової організації телерадіомовлення - ТРК «Петербург». Цим же указом було встановлено, що ТРК «Петербург» буде здійснювати телевізійне і радіомовлення в м Санкт-Петербурзі і Ленінградській області на частотах, раніше закріплених за ДТРК «Петербург - 5 канал».
При цьому федеральні мережі поширення сигналу ДТРК «Петербург - 5 канал» передавалися у відання теж новостворюваного цим же указом телеканалу «Культура» (про історію його створення ми писали в грудневому номері Mediasat за 2011 рік).
Простіше кажучи, мовлення ТРК «Петербург» відтепер було обмежено територією Санкт-Петербурга і Ленінградської області. Російські глядачі повністю позбулися перегляду програм ленінградського телебачення на цілих вісім років, і тільки в 2006 році було відновлено його мовлення на всій території Росії.
У квітні 2004 року керівництвом ТРК «Петербург» було здійснено глобальне оновлення каналу: по-перше, прийнятим рішенням повернуто легендарну назву каналу - «П'ятий». Розроблено філософія нового мовлення - «соціальний оптимізм». На основі цієї філософії були проведені всі концептуальні зміни на каналі: нова програмна політика, нові проекти, нові обличчя і герої.
Співзвучно філософії нового мовлення було продумано оформлення «П'ятого». Нову концепцію дизайну каналу розробляла запрошена англійська компанія «Еnglish & Pockett», спираючись на результати вивчення симпатій телеглядачів. Створення елементів оформлення каналу на основі запропонованої концепції було доручено відомої київської дизайн-судії «1 + 1».
У підсумку всіх новацій вийшло ось що: нова сітка 18-годинного мовлення, яка включала дев'ять випусків новин (в сукупності на них відводилося три години мовлення). Крім цього, стали широко використовуватися прямі включення з «Відкритої студії» на Італійській вулиці, з Законодавчих зборів і Смольного, з будь-якої точки міста. При цьому постаралися максимально зберегти традиції Ленінградського телебачення.

Але ... є приказка: «Як човен назвеш, так вона і попливе». При перезапуску «П'ятого» його керівництво сподівалося, що до осені того ж року він замкне трійку провідних каналів. На жаль, ці надії не виправдалися, і вище п'ятого місця він так і не піднявся. Фактично канал не зміг залучити аудиторію, на яку розраховував. А це в подальшому призвело до фінансових проблем.
Весною 2005 року на «П'ятому» до святкування 60-річчя Перемоги у Великій вітчизняній війні був створений і показаний документальний серіал «Ленінградський фронт». Вперше за повоєнні роки глядачі всіх поколінь отримали можливість дізнатися трагічні і героїчні подробиці одного з найбільших битв Другої світової війни - битви за Ленінград.
В цей же час канал приступив до створення власних серіалів. На жаль, в 90-і роки минулого століття через нестачу фінансування було припинено роботу редакції художнього мовлення і об'єднання «Лентелефільм», все потрібно було починати заново.
І нарешті: 25 cічня 2006 року рішенням Федеральної конкурсної комісії з телерадіомовлення «П'ятий канал» отримав право на наземне ефірне телерадіомовлення на всій території Росії.
Запам'ятайте цю дату: 1 жовтень 2006 роки з'явився в ефірі перший в країні загальнонаціональний канал з Петербурга: «П'ятий» став повноцінним федеральним каналом! Уже через рік до його аудиторії додався 91 російський мегаполіс, включаючи і Москву. Число охоплених мовленням регіонів досягло 72.
Цікаво, що стратегія мовлення теж змінилася: якщо говорити відверто, то серед маси розважально-розважальних з'явився «канал для розумних»: зі своїми ідеями, особами, інтонацією, манерою розмови. Слоган «П'ятірки» став такий - «Говорить і показує країна».
З понеділка по п'ятницю в сітці запланували «Екстрений виклик 112» - інформаційну програму про кримінальні події в Росії. По неділях почало виходити ток-шоу «Життя як життя» з письменницею, автором популярних детективів Тетяни Устинової в якості ведучої. «В нашу гавань заходили кораблі» - це програма про бардівських і так званих «дворових» піснях, яка переїхала до Петербурга разом з провідними Едуардом Успенським і Елеонорою Філіної. По неділях Андрій Максимов в програмі «Особисті речі» став допомагати відомим людям згадувати їх минуле. Новий для каналу проект - програма «Прогрес», де ведучий Павло Лобков розповідав про новини світу науки, високих технологій і відкриттів.
Було створено Московське бюро каналу, куди потихеньку почали перебиратися досить відомі телеведучі, з тих чи інших причин не знайшли роботу в столиці: Світлана Сорокіна, Микола Сванідзе, Леонід Млечин, Сергій Кургінян, Дмитро Биков ...

У 2007 році президент Росії Володимир Путін підписав указ про присвоєння телекомпанії «Петербург» (ефірний логотип - «П'ятий канал») статусу загальноросійської телерадіомовної організації. До сих пір їх було три в Росії: «Перший канал», «Росія» і «НТВ».
Але це боязке піднесення «П'ятого» тривало недовго. Як вже говорилося вище, глядацька аудиторія і рекламні збори ніяк не росли тими темпами, які були закладені в розрахунках.
На початку 2008 року гендиректор ТРК «Петербург» ( «П'ятий канал») Марина Фокіна, яка проводила всі ці реформи на каналі, добровільно пішла у відставку. В інтерв'ю вона заявила, що йде через те, що немає гарантій, що стратегія розвитку «П'ятого каналу», над якою працювала її команда, буде збережена, а також через невизначеність у виборі подальшого позиціонування каналу на ринку. Акціонери каналу були незадоволені її роботою через низькі рейтинги.
Восени 2008 року керівництво «П'ятого каналу» в зв'язку зі світовою фінансовою кризою першим в країні зробило масові скорочення співробітників і закрило регіональні корпункти, фактично відмовившись від заявленої раніше концепції «каналу російських регіонів», що дозволила йому отримати державну загальноросійську мережу і відповідний офіційний статус.
Імідж каналу зовсім прикрасила пішла слідом за цим кадрова чехарда і добровільні відставки топ-менеджерів.

В кінці 2010 року Генеральним директором був призначений колишній заступник керівника дирекції інформаційних програм «Первого канала» 37-річний Олексій Бродський. Ми тут навмисно не описуємо всі холдинги, медіа-групи, які визначали і визначають політику і роботу каналу. Ясно тільки одне: доля каналу була знову різко змінена.
Почалися розмови про те, що «П'ятий канал» тепер стане фактично філією «Першого». Однак нове керівництво (в черговий раз нове!) Переконувало, що тепер канал буде набагато більш «пітерським», ніж при попередньому керівництві. Цьому нібито має посприяти і те, що був закритий московський офіс, і весь робочий процес і керівництво каналом будуть здійснюватися в Петербурзі. При цьому всі співробітники московського офісу були просто звільнені.
Але ось вперті факти: найбільш популярні передачі телеканалу були закриті. Микола Сванідзе, ведучий програми «Суд часу», письменник і телеведучий Дмитро Биков з програмою «Картина маслом», а також Світлана Сорокіна з «Програмою передач» покинули «П'ятий». Цікаво, що в ЗМІ все, що відбувається назвали по-військовому - «зачистка території».
В кінці серпня 2011 стартував новий телевізійний сезон на «П'ятому каналі», лейтмотивом якого став новий слоган - «П'ятий. Знак відмінності". Був зроблений ухил на художнє мовлення, причому детективно-кримінального жанру. Запущені в вечірній прайм-тайм проекти в масі своїй орієнтовані на поліцейську тематику - документальні детективи і кримінальні серіали. Канал тепер позиціонує себе як «якісне телебачення федерального рівня з ефірними подіями, такими, що заслуговують« Відзнака ». З усіх попередніх інформаційно-публіцистичних програм залишилася тільки «Відкрита студія» з ведучою Нікою Стрижак.
Як не дивно, зміни принесли нарешті приріст аудиторії в групах «18+» і «25 - 59», причому практично більш ніж стовідсотковий.
Отже, що ми можемо подивитися на каналі в даний час? Інформаційна програма «Сейчас» транслюється шість разів на день. Документальні фільми непоганої якості і змісту про природу і тварин виробництв «Бі-Бі-Сі». «Місце події» - огляд кримінальних подій, що відбуваються протягом дня.
Вечорами протягом трьох годин в ефірі «П'ятого каналу» транслюється прем'єрний проект - «Вечір розслідування на П'ятому». Глядачі бачать, як насправді збирають докази, організовуються очні ставки і проводяться криміналістичні експертизи справжніми професіоналами.

После цього увазі телеглядачів представляється серіал «Детективи». Асі дедукції и Віртуози стеження розслідують випадки з реальної практики розшукова агентств в условиях, максимально Наближення до життя звічайної людини.
Кроме того, транслюється детективний серіал «Слід». Якась секретна Федеральна експертна служба (ФЕС) розкриває самі заплутані і загадкові справи ... У лабораторії полковника Галини Рогозін, оснащеній за останнім словом техніки, всього шість чоловік, але це суперкоманда кращих професіоналів з усіх областей криміналістики. Взагалі, серіал цей напханий складною апаратурою.
Всі денний час каналу теж віддано трансляції художніх фільмів і серіалів, є рубрика «Легенди нашого кінематографа», в рамках якої демонструються кращі картини з фондів «Ленфільму», «Мосфільму», «Одеської кіностудії», «Центральної кіностудії ім. М. Горького »та інших.
Сьогодні «П'ятий канал» може розглядатися як загальнонаціональний в повному сенсі цього слова: телепрограма «Петербург-П'ятий канал» присутній в ефірі вже більше ніж 80 регіонів Російської Федерації і доступна телеаудиторії, що перевищує 115 мільйонів осіб. Ефірним мовленням «П'ятого каналу» охоплені всі міста-мільйонники Росії і велика частина міст з населенням понад 200 тисяч осіб. Сайт каналу: www.5-tv.ru.
Ось і вся історія про «П'ятому». Чи став він нарешті-то врівень з «Першим» - не нам судити. Ми розповіли все як є. А право вибору при перегляді, як завжди за вами.

Если ви нашли помилки, будь ласка, віділіть фрагмент тексту и натісніть Ctrl + Enter.

Сподобалося нас читати?