Документи і матеріали
Станом на 1 вересня 1939 р Фінляндія (Suomi) була республікою (T asavalta). Основна влада в ній належала президенту, який обирався населенням всенародним голосуванням. Йому належала і виконавча, і законодавча влада. Президент поділяв виконавчу владу з Державним Поради (Valtioneuvosto), а законодавчу - з однопалатним парламентом (Eduskunta).
Карта Фінляндії на 1 вересня 1939 р
Політична практика державного управління Фінляндії складалася часто в радикальної системі внутрішньо-і зовнішньополітичних відносин. У 1918 р країна пережила запеклу громадянську війну (близько 37 000 загиблих), що закінчилася поразкою фінських комуністів. З 15 травня 1918 р по 14 жовтня 1920 р Фінляндія вела війну з РРФСР. Також фінська армія в 1918 - 1919 рр. вела бойові дії в Естонії проти Червоної армії Української РСР і місцевих комуністичних загонів. За Тартуському договору 1920 року з РРФСР Фінляндія отримала території Карельського перешийка до річки Сестри, Печенізький області в Заполяр'ї, західній частині півострова Рибачий і більшої частини півострова Середнього.
16 грудня 1920 р Фінляндія була прийнята в Лігу націй, з арбітражу якої до неї відійшли спірні зі Швецією Аландські острови. За умовами передачі ці території повинні були залишатися демілітаризованою зоною.
З 6 листопада 1921 го по 17 лютого 1922 р фінські добровольчі загони (6000 осіб) разом з карельськими повстанцями спробували захопити частину Карелії, що належала СРСР, але зазнали поразки в боях з Червоною армією і відступили на територію Фінляндії.
21 березня 1922 р межа РРФСР і Фінляндії була підтверджена угодою про заходи, що забезпечують її недоторканність.
Зростання комуністичних настроїв в країні в 1920-х рр. викликав різку негативну реакцію держави і консервативно-націоналістично налаштованої частини фінського населення. З початку 1930-х рр. в Фінляндії розгорнулося широке фашистський рух (Рух Лапуа (Lapuan liike), Вітчизняне народний рух (Isanmaan Kansallinnen Liike) - до 100 000 чоловік).
У фінському суспільстві набула широкого поширення ідея створення Великої Фінляндії (Suur-Suomi), яка повинна об'єднати фінно-мовний світ від Балтики до Білого моря як мінімум або до Уралу (іноді межа східного поширення сягала Єнісею) як максимум. Дана популярна громадська ідея поєднувалася з оборонної доктрини фінського держави щодо СРСР.
Один з варіантів Великої Фінляндії
У 1920 - 1937 рр. на Карельському перешийку була побудована глибокоешелонувана система укріплень, що отримала назву «лінія Маннергейма» - на честь ініціатора її створення, командувача фінляндської армією під час Громадянської війни 1918 року та радянсько-фінляндської війни 1918 - 1920 р. генерал-лейтенанта Карла Густава Еміля фон Маннергейма (Carl Gustaf Emil von Mannerheim).
У 1932 р між Фінляндією і СРСР був укладений Договір про ненапад, в 1934 році він був продовжений.
Великобританія (32,7%) і Німеччина (16%) були основними зовнішньоекономічними партнерами Фінляндії. З 1931 р вона входила в «стерлінговий блок», поставивши в залежність від курсу фунта стерлінгів національну валюту - фінську марку. Культурна і мовна політика держави протиставляла «фінську самобутність» «шведському засиллю».
На початок Другої світової війни президентом Республіки був обраний в 1937 р Кюесті Калліо (Kyösti Kallio), який з прем'єр-міністром Аймо Каарло Каяндер (Aimo Kaarlo Cajander) зібрав ліво-центристський уряд, куди увійшли п'ять членів Аграрного союзу, п'ять соціал-демократів і два члена Національно-прогресивної партії Фінляндії.
Кюесті Калліо. 1939 р
З березня 1939 року в Гельсінкі проходили радянсько-фінляндські переговори. Радянська сторона запропонувала передати їй в оренду острова в Фінській затоці: Суурсаарі, Лавансаарі, Сейскарі, Великий і Малий Тютерсаарі. Після того як уряд Фінляндії відповіло на це відмовою, СРСР запропонував поступитися натомість островів частина Карелії. У квітні з ініціативи фінської сторони переговори були перервані.
У травні 1939 року прем'єр-міністр Аймо Каарло Каяндер оголосив, що Фінляндія вважає себе повністю вільною від виконання Статуту Ліги Націй про покарання, що накладаються на агресора.
17 травня Фінляндія не прийняла пропозицію Німеччини про укладення німецько-фінляндського пакту про ненапад.
1 липня 1939 р Фінляндія і Швеція уклали договір про спільну оборону Аландських островів і будівництві на них військових укріплень, але шведський парламент відмовився його ратифікувати.
6 липня Фінляндія повідомила Великобританію, що вона відмовляється від гарантій великих держав в разі німецької агресії.
20 липня СРСР був проінформований про відмову співпрацювати з СРСР в разі нападу Німеччини і про те, що будь-які військові операції з його боку будуть розглядатися як агресія.
3 вересня 1939 року прем'єр-міністр Аймо Каарло Каяндер виступив із заявою про нейтралітет Фінляндії.
З 12 жовтня по 13 листопада в Москві пройшло кілька раундів радянсько-фінляндських переговорів, де СРСР вимагав відсунути кордон на Карельському перешийку на північ на 40 км і дати можливість Червоної армії базуватися на фінляндської території. Фінська делегація відмовилася прийняти ці вимоги.
11 листопада 1939 року в складі Червоної армії починається формування 106-го корпусу з числа червоноармійців фінської і карельської національностей. До 26 листопада в ньому налічується 13 405 чоловік.
У той же день радянська прикордонна застава в районі містечка Майнілли була обстріляна, загинули чотири прикордонника. СРСР звинуватив финляндскую сторону в провокації. Фінляндія заявила про свою непричетність до обстрілу радянської території. Вона запропонувала спільне розслідування, а радянська сторона від нього відмовилася.
27 листопада оперативний відділ Генштабу армії Фінляндії в записці «Оборонні можливості Фінляндії» заявив, що «захоплення Фінляндії буде навіть для держави, подібної СРСР, вкрай важким завданням, а за допомогою енергійних робіт по посиленню оборони можна зробити рішення цієї задачі непосильним».
28 листопада радянський уряд оголосив, що денонсує пакт про ненапад з Фінляндією 1932 - 1934 рр.
29 листопада СРСР розірвав дипломатичні відносини з Фінляндією.
30 листопада 1939 радянські війська перейшли радянсько-фінської кордон, після чого Фінляндія ввела на своїй території військовий стан і оголосила війну СРСР. Почалася радянсько-фінська (Зимова) війна. У той же день верховним головнокомандувачем був призначений голова Ради оборони Фінляндії (з 1931 р) маршал Карл Густав Еміль Маннергейм.
Карл Густав Еміль Маннергейм.
Рісто Хайккі Рюті. 1940 р
Отто Віллі Куусинен
1 грудня 1939 уряд прем'єр-міністра Аймо Каарло Каяндер вийшло у відставку, новим прем'єр-міністром став представник Національно-прогресивної партії директор Банку Фінляндії Рісто Хайккі Рюті (Risto Heikki Ryti).
В той же день в зайнятому радянськими військами місті Терійокі було сформовано Народний уряд Фінляндії на чолі з секретарем Виконкому Комінтерну, комуністом, які проживали в Москві з 1920 року, Отто Віллі Куусіненом (Otto Ville Kuusinen). 106-й корпус РККА перейменовується в Народну армію Фінляндії, яка не брала участі в боях Зимової війни.
2 грудня радянський уряд підписало з урядом Отто Віллі Куусинена договір про взаємодопомогу і відмовилося від будь-яких контактів з урядом Фінляндії.
3 грудня Фінляндія звернулася до Ліги Націй зі скаргою на дії СРСР.
4 грудня радянський уряд відкинув пропозицію Фінляндії почати мирні переговори.
6 грудня Великобританія погодилася поставити зброю Фінляндії.
7 грудня СРСР оголосив про початок морської блокади Фінляндії.
11 грудня Ліга Націй виступила з пропозицією до СРСР почати переговори про врегулювання відносин з Фінляндією. Радянський уряд відкинув цю пропозицію.
Керівники Фінляндії на військовій нараді. Грудень 1939 р
13 грудня Ліга Націй оголосила СРСР країною-агресором.
14 грудня за військове вторгнення до Фінляндії СРСР був виключений з Ліги Націй.
19 грудня Верховне союзне командування (Великобританія, Франція і уряд Польщі у вигнанні) за пропозицією начальника британського генштабу генерала Вільяма Едмунда Айронсайд (William Edmund Ironside) розглянуло питання про можливість відправки до Фінляндії міжнародних сил.
29 січня 1940 року уряд СРСР скасував уряд Фінляндії на чолі з Отто Віллі Куусіненом.
5 лютого 1940 Верховне союзне командування прийняло рішення про направлення до Фінляндії експедиційного корпусу, що складався з британських, французьких і польських військ (57 500 осіб), для військових дій проти СРСР. Терміни висадки були призначені на середину лютого 1940 р
14 лютого 1940 року після важких тримісячних боїв радянські війська прорвали «лінію Маннергейма».
28 лютого штаб ВПС Франції підготував документ, в якому містилися вже конкретні розрахунки про сили і засоби, необхідні для руйнування нафтопереробних установок Баку, Батумі і Поті.
5 березня закінчився намічений Верховним союзним командуванням термін виконання офіційного прохання уряду Фінляндії про військову допомогу з боку Великобританії і Франції. Новий термін був призначений на 12 березня 1940 р
7 березня 1940 відбулася нарада генерала Максима Вейгана (Maxime Weygand) з командувачами англійськими та французькими ВВС на Близькому Сході. Генерал Вільям Мітчелл (William Gore Sutherland Mitchell), що представляє Великобританію, інформував Вейгана про те, що отримав з Лондона вказівки про підготовку до можливої бомбардування.
Максим Вейган
12 березня 1940 року уряд Фінляндії не надіслала Великобританії і Франції офіційне прохання про військову допомогу, а в Москві між СРСР і Фінляндією був укладений мирний договір. Незважаючи на це, радянські війська 13 березня продовжили штурм Виборга, який був узятий в той же день. В ході бойових дій з 30 листопада 1939 по 13 березня 1940 рр. фінська армія втратила вбитими, померлими від ран і зниклими без безвісти 25 904 особи.
За умовами Московського мирного договору до СРСР відійшов Карельський перешийок, Виборг, Сортавала, Куолаярві, ряд островів в Фінській затоці, частина півостровів Рибачий і Середній. СРСР отримав в оренду частину півострова Ханко (Гангут) терміном на 30 років для обладнання там військово-морської бази. Нова державний кордон в цілому слідувала кордоні, проведеної за Ништадтскому світі 1721 р
Територіальні поступки Фінляндії СРСР у березні 1940 р
2 червня 1940 р СРСР пред'явив Фінляндії вимога повернути в Карелію всі державні і приватні підприємства, які були вивезені фінами після залишення цих територій відповідно до Московським мирним договором.
14 червня радянські винищувачі збили фінський літак Ю-52 «Калева» під час його регулярного рейсу з Талліна в Гельсінкі. Загинули дев'ять осіб, в тому числі дипломати США і Франції. Фінляндія протесту не заявляла.
26 червня СРСР зажадав від Фінляндії концесії на нікелеві рудники в районі Петсамо, які раніше фінська сторона передала британській «Монд нікель компанії».
У серпні 1940 р СРСР зажадав відставки лідера Соціал-демократичної партії Фінляндії Вяйне Альфреда Таннера (Väinö Alfred Tanner), який займав в уряді посаду міністра закордонних справ. 16 серпня дана вимога була задоволена.
Вяйне Альфред Таннер
22 вересня 1940 р підписано фінсько-німецьке технічну угоду, яка передбачала провезення через територію Фінляндії німецького обладнання, хворих і відпускників з німецьких частин в Норвегії. Німеччина почала постачати до Фінляндії озброєння.
Поступово основне місце у зовнішньоекономічній сфері країни зайняла Німеччина, частка якої стала складати 70% зовнішньоторговельного обороту країни.
У жовтні 1940 року у Фінляндії було дозволено вербувати громадян добровольцями в війська СС.
19 грудня 1940 року президент Фінляндії Кюесті Калліо пішов у відставку за станом здоров'я (інсульт). Новим президентом обрано представника Національно-прогресивної партії Рісто Хайккі Рюті.
3 січня 1941 прем'єр-міністром Фінляндії стає також представник Національно-прогресивної партії Юхан (Юкка) Вільгельм Рангелль (Johan Wilhelm Rangell).
Юкка Рангелль
24 січня 1941 р парламент Фінляндії ухвалив закон про військову повинність, що збільшував термін служби в регулярних військах з одного року до двох років.
9 червня 1941 головнокомандувач фінської армії маршал Карл Густав Еміль Маннергейм віддав наказ про часткову мобілізацію, що стосувалася резервістів військ прикриття.
17 червня почалася загальна мобілізація в фінську армію.
21 червня фінські війська висадилися на Аландських островах (демілітаризована зона).
25 червня радянська авіація завдала ударів по території Фінляндії, в тому числі і по столиці країни - Гельсінкі. У той же день Фінляндія оголосила війну СРСР, виступивши у Другій світовій війні союзником Німеччини.
28 червня фінська армія перейшла в наступ.
31 липня 1941 р англійська авіація бомбила Петсамо. Фінляндія заявила протест і відкликала своє посольство в Лондоні. У свою чергу посольство Великобританії покинуло Гельсінкі.
К2 вересня фінська армія повсюдно вийшла на межі Фінляндії до 12 березня 1940 року і продовжила наступ на радянській території.
22 вересня Велика Британія заявила Фінляндії ноту, в якій говорилося про готовність повернутися до дружніх відносин, але тільки в тому випадку, якщо Фінляндія припинить військові дії проти СРСР і відведе війська за кордон 1939 р
1 жовтня 1941 р фінські війська оволоділи столицею Карело-Фінської РСР - Петрозаводськом.
28 листопада 1941 р Великобританія пред'явила Фінляндії ультиматум з вимогою припинити військові дії проти СРСР.
5 грудня Великобританія оголошує війну Фінляндії після відмови припинити військові дії проти СРСР.
6 березня 1943 р сформовано новий уряд Фінляндії на чолі з лідером Національно-коаліційної партії Едвіном Йоханнесом Хільдегард Лінкоміесом (Edwin Johan Hildegard Linkomies).
Едвін Йоханнес Хильдегард Лінкоміес
20 березня США запропонували Фінляндії своє посередництво в переговорах про укладення миру. Фінський уряд відповіло відмовою.
1 березня 1944 р транслювалося повідомлення Інформбюро Наркомату закордонних справ СРСР «До питання про радянсько-фінських відносинах», що містив умови перемир'я, пред'явлені СРСР Фінляндії.
25 березня 1944 р колишній посол Фінляндії в Стокгольмі Юхо Кусті Паасіківі (Juho Kusti Paasikivi) і спеціальний представник маршала Маннергейма Оскар Карлович Енкель (Oscar Paul Enckell) виїхали в Москву для переговорів про укладення миру з СРСР.
1 квітня 1944 р фінська делегація повернулася з Москви і повідомила уряду радянські умови для укладення двостороннього світу: межа 1940 року, інтернування німецьких частин, репарація в розмірі 600 млн. Доларів США протягом п'яти років. В ході обговорень останні два пункти були визнані фінською стороною технічно нездійсненними.
18 квітня 1944 року уряд Фінляндії дав негативну відповідь на радянські умови укладення мирного договору.
10 червня 1944 радянські війська почали наступ на Карельському перешийку і 20 червня взяли Виборг.
22 червня 1944 року в Гельсінкі міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп (Ulrich Friedrich Wilhelm Joachim von Ribbentrop) уклав з президентом Рісто Хайккі Рюті угоду про те, що Фінляндія не стане вести сепаратні переговори про мир.
28 червня 1944 р радянськими військами був звільнений Петрозаводськ.
30 червня 1944 р США розірвали дипломатичні відносини з Фінляндією.
4 серпня 1944 року президент Фінляндії Рісто Хайккі Рюті пішов у відставку. Новим президентом був обраний маршал Карл Густав Еміль Маннергейм.
8 серпня було розпущено уряд Фінляндії на чолі з Едвіном Йоханнесом Хільдегард Лінкоміесом. Новим прем'єр-міністром був обраний Андрес Вернер Хакцель (Anders Verner Hackzell).
Андрес Вернер Хакцель
25 серпня Фінляндія заявила про розрив відносин з Німеччиною і звернулася до СРСР з проханням про відновлення переговорів.
4 вересня 1944 року уряд Фінляндії зробило заяву по радіо про те, що приймає радянські попередні умови і припиняє військові дії на всьому фронті. В ході бойових дій проти СРСР з 28 червня 1941 по 4 вересня 1944 р фінська армія втратила вбитими і зниклими безвісти 58 715 чоловік.
15 вересня 1944 р Фінляндія оголосила війну Німеччині. Фінська армія почала бойові дії проти німецьких військ на півночі Фінляндії, які тривали до квітня 1945 р Втрати фінської армії склали 1036 осіб.
Урхо Йонас Кастрен
Юхо Кусті Паасіківі
Аксель Ерік Хейнріхс
19 вересня 1944 р підписано угоду про перемир'я між СРСР і Великобританією з одного боку і Фінляндією - з іншого. По ньому Фінляндія повинна була: повернутися до кордонів, передбаченим Московським договором 1940 року з додатковою поступкою СРСР сектора Петсамо, здати СРСР в оренду півострова Порккала (поблизу Гельсінкі) терміном на 50 років; надати СРСР право транзиту військ через свою територію, виплатити СРСР репарації в розмірі 300 млн. доларів США.
21 вересня прем'єр-міністр Андрес Вернер Хакцель пішов у відставку за станом здоров'я (інсульт). Його пост зайняв соціал-демократ Урхо Йонас Кастрен (Urho Jonas Castrén).
27 листопада було сформовано новий уряд Фінляндії на чолі з Юхо Кусті Паасіківі.
1 січня 1945 р головнокомандувачем збройними силами Фінляндії був призначений генерал Аксель Ерік Хейнріхс (Axel Erik Heinrichs).
17 квітня 1945 року прем'єр-міністр Фінляндії Юхо Кусті Паасіківі сформував новий уряд, що складався з комуністів, соціал-демократів і членів Аграрного союзу.
6 серпня 1945 р дипломатичні відносини СРСР з Фінляндією були відновлені.
21 лютого 1946 р спеціальний трибунал в Гельсінкі за співпрацю з Німеччиною засудив до тривалого тюремного ув'язнення вісім керівників Фінляндії 1940 - 1944 рр., Серед яких були Рісто Рюті, Юкка Рангелль, Едвін Лінкоміес, Вяйне Таннер і інші.
10 лютого 1947 в Парижі між Фінляндією і країнами, з якими вона перебувала в стані війни, був підписаний мирний договір.
Кан А. С. Зовнішня політика Скандинавських країн в роки другої світової війни. М., 1967.
Мейнандер Х. Історія Фінляндії. М., 2008.
Расіло В. Історія Фінляндіі.Петрозаводск, 1996..
105 днів «Зимової війни». До шістдесятиріччя радянсько-фінляндської війни 1939 - 1940 рр. СПб., 2000..