Екстрадиція з США українця - наглядача гітлерівського концтабору: в Києві - мовчання

Українські ЗМІ не показали ці кадри: старого на лікарняному візку, укутаного пледом, вантажать в санітарну машину. На голові кепка, поверх неї неслухняними руками він натягує лікарняний плед, як ніби хоче сховатися від людських поглядів. Такий кінець американського існування Якова Палія - ​​охоронця нацистського концтабору «Травники».

Правда, він дожив за океаном в комфорті до 95 років, на відміну від тих 6 тисяч ув'язнених, «втечі яких він перешкоджав» - так делікатно йдеться в рішенні про депортацію про розстріл в'язнів табору смерті українським посібником німецьких фашистів.

Вид на проживання Палія, видане йому після прибуття в США

Деякі ЗМІ повідомляють про те, що Палій сам зізнався у співпраці з фашистами в роки Другої світової війни. Але це не правда. Його «вирахували» американські слідчі органи ще в 2000 році. І вже тоді на допиті Палій зізнався і в тому, що розстрілював в'язнів концтабору «Травники», і в тому, що збрехав імміграційній службі США, щоб отримати посвідку на проживання. У 2001 році його визнали винним у злочинах проти людяності, в 2004-му позбавили американського громадянства і винесли рішення про депортацію. Вислати нацистського злочинця могли на Україну, тому що він уродженець Івано-Франківської області, в Польщу чи Німеччину. Всі ці країни відмовилися прийняти Палія.

При цьому каратель продовжував проживати в Нью-Йорку, в районі Квінс. І протягом усіх 15 років практично щодня під вікнами його квартири проходили мітинги і демонстрації антифашистів і єврейської громади Нью-Йорка. Нарешті, МЗС Німеччини змінив своє рішення і, «визнаючи моральну відповідальність» за злочини нацистів - так сказав глава відомства Хайко Маас, Берлін погодився прийняти українського коллаборанта. Його помістили в один з будинків для літніх.

депортація карателя

Виникає питання, а що було б, якби влада США ще раз запросили МЗС України з приводу екстрадиції Палія не в Німеччину, а на батьківщину? Так, власне і без всяких запитів офіційний Київ міг би висловитися з приводу того, що злочини проти людяності, в яких викрито Палій, не мають терміну давності. І нехай глибокого старого з гуманних міркувань не варто зраджувати кримінальному суду, моральну оцінку скоєного їм дати можна і потрібно. В такому випадку Київ міг би продемонструвати реальний рух до європейських цінностей, про що він сурмить на всіх перехрестях.

Але чекати подібної реакції з боку пронацистського режиму Порошенко цього навряд чи варто. Тут - як за приказкою: рибалка рибалку бачить здалеку. Палій - «свій» для українського режиму. Адже гітлерівські поплічники і їх нащадки є прикладом для української нації. Прикладом без всяких лапок. Це - державна ідеологія.

Українські неонацисти - члени т.зв. добровольчих батальйонів з нелюдською жорсткістю знищують Донбас, катують і б'ють політв'язнів в катівнях СБУ, домагаючись визнання в абсурдних «злочинах». Гідні «нащадки» (тобто спадкоємці - так вони самі себе називають) Бандери, Шухевича, Палія марширують з палаючими факелами центральними вулицями українських міст, і їхні гасла все ті ж: «бий жидів і москалів», «слава нації - смерть ворогам".

Кажуть, що вбивці часом бачать своїх жертв як би наяву. Жертви приходять до своїх вбивцям. Чи не від тисяч лі розстріляних в'язнів концтабору «Травники» так старався сховатися Палій, кутаючись з головою в лікарняний плед? Оточений тінями своїх жертв, він протягом 15 років чув крики під своїми вікнами: «Вбивця, фашист!» Безсумнівно, пекло для Палія почався ще на землі і продовжиться у вічності.

І про це варто пам'ятати його «нащадкам» на Україні ...

Наш кор.