голови привидів

1. Велика книга нарисів Блейка-Варлі [ правити | правити код ]
2. Фоліо-книга нарисів Блейка - Варлі [ правити | правити код ]
3. Голови примар на окремий аркуш [ правити | правити код ]

Голови привидів - це серія олівцевих малюнків Вільяма Блейка , Виконаних після 1818 року на прохання і в присутності Джона Варлі (1778-1842), художника-аквареліста та астролога. Сюжетами цих малюнків послужили відомі історичні і міфологічні персонажі, які були Блейку в його видіннях протягом нічних сеансів, немов позуючи художнику. Більшість цих малюнків містяться в двох альбомах малого і середнього розмірів, але є свідчення існування третього альбому більшого формату, що підтверджується наявністю деяких малюнків на окремих аркушах, мабуть, витягнутих з нього. Як і більшість інших робіт Блейка, малюнки цієї серії послужили предметом серйозного вивчення фахівців.

Серед Голов Привидів, відображених Блейком, є зображення Давида , Соломона , Беер-Шеви і Урії , Навуходоносора , Саула , лота , Іова , Сократа , Його дружини Ксантіпп , Юлія Цезаря , Ісуса Христа , Мухаммеда , Мерліна , Боудікка , Карла Великого , Оссіана , Робіна Гуда , Каратака , Едуарда I , Його дружини королеви Елеонори Кастильской , чорного принца , Едуарда III , Вільяма Уоллеса , Уота Тайлера , Роджера Бекона , Джона Мільтона , Вольтера , а також диявола , сатани , «Рака» , «Людину, яка побудував піраміди», «Людини, що навчив Блейка живопису» і т. Д. Найвідомішим зображенням з цієї серії є картина Блейка «Привид Блохи» , А також малюнок «Голова Примари Блохи».

Вільям Блейк стверджував, що з самого раннього дитинства і протягом усього життя йому видіння, в яких його відвідували духи людей з далекого минулого, а також примари його померлих друзів, які давали йому натхнення для його поезії та живопису. Він також вірив, що його відвідували Архангели, наставляючи і заохочуючи його створювати літературні та художні твори, якими ці ж Архангели захоплювалися, читаючи і милуючись ними. У 1800 році Блейк писав: «Я знаю, що наші померлі друзі насправді стають ближче до нас, ніж коли вони були очевидні для наших тлінних органів сприйняття. Тринадцять років тому я втратив брата, і з його примарою я духовно розмовляю щодня і щогодини, і бачу його в своїй пам'яті, в області уяви. Я вислуховую його поради, і навіть зараз пишу під його диктовку » [1] .

У вересні 1818 року успішний молодий художник Джон Ліннелл , Один з кращих друзів і щедрих покровителів Вільяма Блейка, познайомив Блейка зі своїм колишньому учителем Джоном Варлі. Варлі був вражений розповідями Блейка про свої бачення, вважаючи їх явищами з духовного світу астрології. Він переконав Блейка відобразити образи цих бачень в його присутності, щоб він зміг проілюструвати ними свій «Трактат по зодіакальною физиогномике», який він опублікував потім в 1828 році , Вже після смерті Вільяма Блейка.

В 1819 - 1820 роках , Блейк і Варлі часто зустрічалися в будинку у Варлі і, починаючи з 9:00 вечора до 5:00 ранку, грали в гру, в якій Варлі пропонував Блейку викликати дух того чи іншого історичного обличчя або міфологічного персонажа. При появі духу, Блейк намагався зобразити його на папері [2] . Ці начерки, багато з яких збереглися, є «духовними образами» багатьох дуже відомих людей минулого, які, за твердженням Блейка були йому в баченнях, під час цих сесій.

біограф Блейка Олександр Гилкрист описує ці зустрічі в такий спосіб:

«Варлі пропонував:" Намалюйте мені Мойсея "або Давида, або викличте привид Юлія Цезаря або Кассівелаун або Едуарда Третього , Або будь-якої іншої великої історичної особистості. Блейк відповідав: "Він - там!", Брав папір і олівець починав малювати з найбільшою готовністю і холоднокровністю, дивлячись час від часу так, ніби перед ним перебувала реальна модель. Тим часом простодушний Варлей, напружуючи задумливі очі, дивлячись в порожнечу і нічого не бачачи, хоча він дуже старався і спочатку очікував, що його віра і терпіння, будуть винагороджені явищем справжнього привиди. "Бачення" для Блейка означало щось зовсім інше, не маючи буквального сенсу, як у Варлі. Іноді Блейк повинен був очікувати появи примари, іноді дух не був на його поклик. Іншим разом, в самий розпал роботи над портретом, привид раптом раптово зникав, і в своєму звичайному спокійній манері і з тими ж прозаїчним видом Блейк говорив: "Він випарувався" і зауважував: "Я не можу продовжувати, - він зник я повинен чекати , поки він повернеться "; або: "він змінив позу, у нього рот зник" або "Він хмуриться, він незадоволений моїм портретом" так, немов привид дивилося через плече художника і одночасно сиділо навпроти нього в якості моделі. Привид самого диявола ввічливо позував Блейку розташувавшись в кріслі навпроти нього, а потім невинно розчинявся в повітрі, - поведінка, яке важко очікувати від духу зла, з його відомою пристрастю до безпричинного заподіяння шкоди ». [3]

Іноді ці зустрічі носили характер публічних зібрань, як зазначає Бентлі: «Ці опівнічні сеанси привернули увагу багатьох, хто за інших обставин ігнорували б Блейка, і дивно багато сенсаційних повідомлень проникло в друк - звіти, які, однак, може бути по-суті були правдиві , по крайней мере, вони досить послідовні і відповідають написам під малюнками серії "Голови привидів" ». [4]

Джон Варлі залишив свій звіт про ці збори, що проходили майже щоночі, зафіксувавши багато дати і описавши обставини деяких вечорів. Він зробив безліч докладних написів під малюнками Блейка, які тепер допомагають класифікувати їх. Він також створив два списки відомих як «Списки Варлі: Голови Привидів» (A і B), де він перерахував близько 90 (деякі повторюються) назв «Портретів видінь, намальованих У. Блейком, які були йому і залишалися до тих пір, поки він не від'ôднаôтесь малюнок ... » [5] Джон Ліннелл, який також брав участь у цих подіях і зробив копії багатьох з цих блейковского малюнків, щоб згодом награвірован їх для «Трактату» Варлі, написав власний звіт і думку з цього питання в своїх Щоденнику і Автобіографії (повністю процитованих Джеральдом Ідсом Бентлі-молодшим в його «Blake Records» ( «Документальних матеріалах про Блейк»), см. бібліографію нижче). На думку дослідника Блейка Джеффрі Кейнса :

«Варлі ставився до цього цікавого проведення часу набагато більш серйозно, ніж Блейк. Для останнього це було задоволення від використання здібностей своєї живої образної пам'яті і уяви для виробництва візуальних образів різноманітних людських характерів ... Блейк іноді малював їх з такою переконаністю, що Варлі, здається, вважав їх фактичними портретами. » [6]

Інший дослідник Блейка Кетлін Рейн висловила свою думку таким чином:

«Нарешті, в Варлі Блейк знайшов одного, який не вважав за його бачення" божевільними ". Варлі був астрологом і, мабуть, високопрофесійним. Скептичний Гилкрист визнає, що його прогнози були напрочуд точні. Варлі, ймовірно, був також учнем і послідовником інших езотеричних навчань, і саме завдяки його підтримці і в його компанії, Блейк був залучений в роботу над малюнками (з безтурботним настроєм, як видно) цих дивних "голів духів". Кому-то це може нагадати про Сведенборга , Який розмовляв з духами померлих майже як самого буденного заняття. Ці малюнки, - хоча, можна сказати, менш творчо натхненні, ніж більш серйозної роботи Блейка, - є більш-ніж-реалістичним якістю, що свідчить, по крайней мере, про дивовижну силу його візуальної фантазії. » [7]

Джон Варлі надав Блейку кілька альбомів різних розмірів для створення цих малюнків - це так звані «Книги начерків Блейка - Варлі» ( «Blake-Varley Sketchbooks», скор. BVS). Вчені прийшли до висновку про існування трьох альбомів, в яких містилися малюнки. Два були придбані колекціонерами, а третій до сих пір не виявлено, хоча факт його існування підтверджується документами того періоду і наявними окремими сторінками, явно витягнутими з нього. Були також виявлені і інші малюнки на окремих аркушах паперу, деякі з яких колись були частиною того чи іншого альбому, інші ж, ймовірно відразу ж робилися на окремих аркушах.

Деякі з цих малюнків, виконаних на окремих аркушах, збереглися тільки в копіях, зроблених, як передбачається, Ліннеллом. Хоча багато інших робіт цієї серії були перераховані в документальних матеріалах Варлі і Ліннела, вони не були виявлені і, можливо, загублені назавжди. До цих загублених робіт належать: Альфред Великий , Клеопатра , Святий Дунстан , Едуард IV ; Елеонора Кастильська (дружина Едуарда I ), Гай Фокс , Генріх I (король Англії) , Генріх II (король Англії) , Єзекія , Макбет, король Шотландії , Леді Макбет , «Засновник пірамід», Річард III , Давид Річчі , Річард (герцог Нормандії) , Роберт (герцог Нормандії) , король Руфус , Семіраміда , Вільям Шекспір , та ін.

«Книги начерків Блейка - Варлі»:

• Мала книга нарисів Блейка - Варлі (виявлена в 1967 році )
• Велика книга нарисів Блейка - Варлі (виявлена в 1989 році )
• Фоліо-книга нарисів Блейка 0151 Варлі (не розпізнається)

Книга нарисів (ок. 1819 , Butlin # 692, тепер розрізнена), місцезнаходження якої було невідомо протягом майже століття, була придбана в 1967 році Д. Є. Клейтоном-Смітом (DE Clayton-Smith), а потім описана і репродуковано в 1969 році Мартіном Батліна (Martin Butlin) см. бібліографію нижче) Це альбом 155 × 105 мм з водяним знаком 1806 містить принаймні 36 робіт Вільяма Блейка, включаючи:

і ще наскільки невідомих портретів.

Зображення Назва Деталі Опис духовний портрет Каратака ок. 1819;
195 × 150 мм (знаходився в колекції сера Джеффрі Кейнса).
[Small BVS, с. 36; Butlin # 719, Varley (списки) A1, B20] Виразний образ героїчного лідера і Короля Британців (народився бл. 10 року нашої ери, і померлого ок. 50 року) в боротьбі проти римського імператора Клавдія . На зворотному боці пейзажний малюнок роботи Варлі. духовний портрет Гарольда II , Убитого в битві при Гастингсе ок. 1819;
155 × 205 мм (Колекція Роберта Н. Ессіка.)
[Small BVS, с. 76; Varley A15] Гароль Годвінсон, or Гарольд II англійська (Бл. 1022 - 14 жовтень 1066), останній англо-саксонський король Англії, убитий в битві при Гастингсе , Борючись з норманськими завойовниками, керованими Вільгельмом Завойовником . В «Історії норманів» Аматуса Монтекассино (Amatus of Montecassino), написаної 30 років по тому Гастінгской битви, було сказано, що Гарольд загинув від стріли, простромила його очей, що ясно показано на малюнку Блейка. Малюнок був згаданий в журналі «Уранія» ( «Urania», 1825, p. 407) : «Картина містера Блейка ' Страшний суд ', Його профільні портрети Уоллеса, Едуарда VI, Гарольда, Клеопатри і багато інших справді чудові по тому духу з яким вони зображені. » « привид Блохи , Голова в профіль »c. 1819;
олівець на папері, 189 × 153 мм ( Тейт Британія , Лондон)
[Small BVS, с. 98 (в профіль); Butlin # 750] блейковского Привид Блохи зображений в цій книзі двічі: в повний зріст, с. 94; і в профіль, с. 98.

Так виглядає Привид Блохи і ще два портрета награвірован в «Трактаті по зодіакальною физиогномике» Варлі:

«Людина, який будував піраміди» 18. Жовтня. 1819;
300 × 215 мм ( Тейт Британія , Лондон)
[Small BVS, с. 102; Butlin # 752] Як зауважує Кейнс, «Блейк передав в цьому зображенні будівельника свою неприязнь до математичного матеріалізму єгиптян і їх архітектурі. Маленький малюнок збоку показує товсті розкриті губи примари. Малюнок в центрі, мабуть, майстерня каменотеса. Внизу - книга з ієрогліфами на обкладинці. Поруч з назвою Варлі вказав точну дату створення малюнка: 18 Жовтня. 1819. » [8] The replica attributed to John Linnell (1825). Едуард VI ? з гострим коміром c. 1819;
205 × 157 (колекція м-ра Д. Є. Клейтона-Сміта, Англія)
[Small BVS, с. 108] Кейнс описав це як «Голову невідомого примари», «але це може бути баченням принца королівського дому. На його плечі герб з трьома англійськими левами » [9] . Бентлі передбачає, що це король Англії Едуард VI . «Рак» c. 1820;
165 × 114 мм. (Колекція м-ра Леонарда Баскина, Сміт-коледж, Нортхемптон, Мас.)
[Small BVS, сторінка «c»; Butlin # 751] Малюнок підписаний Джоном Варлі «Рак», астрологічний знак, який асоціюється з сузір'ям рака . Однак Блейк міг мати на увазі автошаржі. Джекоб Броновскій в своїй книзі «Людина без маски» (A Man Without a Mask, 1943) назвав «Пророчим портретом Вільяма Блейка». Варлі включив змінену версію цього малюнка в свій «Трактат по зодіакальною физиогномике» см. бібліографію нижче).

Ось гравюри по блейковского малюнків: «Монета Навуходоносора, виявлена ​​містеру Блейку в його баченні» (# 709) і «Голова Рака» (# 751)

Велика книга нарисів Блейка-Варлі [ правити | правити код ]

Ця книга нарисів була продана колекціонерові Аллану Паркеру на аукціоні Крістіс (Лондон). Всі малюнки були надруковані в каталозі аукціону 21 березня 1989 року. Це альбом 254 × 203 мм з водяним знаком: C. BRENCHLEY 1804. Листи були пронумеровані 1-89? і пізніше 22 листа було вирізано з альбому бритвою і потім деякі з них повернуто на своє місце, через це нумерація аркушів в альбомі вкрай ускладнена і заплутана. Книга містить більше 60 блейковского малюнків, включаючи:

• Кнуд Великий з тёснимі волоссям і очима (Butlin # 721) вирізане з альбому бритвою
• Соломон (# 702) вирізане
• Кассівелаун The British Chief (# 716) вирізане
• Боудікка (# 717) вирізане
• Мерлін (Вирізано) [званий також «Уельський Бард, Іов або Мойсей?»]
• Королева Елеанор, дружина Генріха II і мати Річарда I (# 727) вирізане
• Оуайн Гліндур (# 743) вирізане
• Іоанн (король Англії) (# 731) вирізане
• Генрі Персі Henry Гаряча Шпора (# 745) вирізане
• Уот Тайлер змальовані Блейком з його примари (# 737) вирізане
• Збирач податків, вбитий Уотом Тайлером (# 742) вирізане
• Матильда (королева Англії) , матір Генріха II (# 725) вирізане
• дочка Уот Тайлера (# 741) вирізане
• Бастард Фокенберг ( Томас Невілл ), (# 730) вирізане
• Олександр Великий
• Генріх V
• Чорний принц
• Робін Гуд
• фараон , який знав Йосипа
• коханка Йосипа ( дружина Потифара )
• Перкін Уорбек
• Вортигерн
• Ровена (Третя дружина Вортігерна
• Джон Фелтон , вбивця герцога Бекінгема
• Джон Мільтон в дитячому віці
• Джон Мільтон в юнацтві
• Карл Великий
• Молодша донька Джона Мільтона
• Старша дочка Джона Мільтона
• Бертран з Гурдон, який поранив короля Річарда Левове Серце стрілою
• капітан Річарда Левове Серце хто заживо здер шкіру з Бертрана з Гурдон
• Джек Шеппард під шибеницею
• полковник Блад , Який намагався вкрасти корону
• Річард Невілл, 16-й граф Уорік брат Едуарда IV
• Ізабелла Французька , дружина Едуарда II і мати Едуарда III
• Роберт I Брюс , Король Шотландії
• Джефрі Монмутський
• Оссиан
• Корнеліус Агріппа
• Міс Бланді, що отруїла свого батька, Мати Браунрігг, Елоїза, Графиня Ессекскій, що отруїла Овербурі, і папесса Іоанна
• Кетрін Хайес спалена за вбивство свого чоловіка
• Томас Бекет , що проповідує
• Марія Стюарт
• Хепберн, Джеймс, 4-й граф Ботвелл
• Том Ніксон, ідіот, автор Пророцтв
• Писистрат
• дочка Вільяма Шекспіра
• Ксантиппа , дружина Сократа
• Олімпія, можливо, мати Олександра Великого
• Дружина Вільяма Шекспіра
• Річард Севідж , поет
• Сер Роберт Люсі, обвинувач Вільяма Шекспіра

Зображення Назва Деталі Опис « Річард Невілл, 16-й граф Уорік брат Едуарда IV , Намальований У-м Блейком »ок. 1819;
254 × 203 мм. (Колекція Аллана Паркера. Крістіс іміджіс лімітед 2001)
[Large BVS, с. 38.] Річард Невілл, 16-й граф Уорік (1428-1471) був одним з ватажків Йорків в Війні червоної і білої троянди , Протягом якої він допоміг повалити короля Генріха VI з династії Ланкастерів на користь короля Едуарда IV з династії Йорків. « полковник Блад , Який намагався вкрасти корону »ок. 1819;
254 × 203 мм. (Колекція Аллана Паркера. Крістіс іміджіс лімітед 2001)
[Large BVS, с. 39.] Життя Полковника Томаса Блада (1618-1680) була сповнена пригод. Йому вдалося вкрасти з лондонського Тауера королівську корону, але король Карл II його за це не тільки простив, але і наблизив до себе. « Оуайн Гліндур »Ок. 1819;
254 × 203 мм. (Колекція Аллана Паркера. Крістіс іміджіс лімітед 2001)
[Large BVS, с. 59 (також с. 77, Butlin 743)] Оуайн Глендур (1349 або 1359 - бл. 1416), коронований як Оуайн IV Уельський, був останнім валлійцем, який мав титул принца Уельського. Він був ініціатором запеклого і тривалого, але в підсумку невдалого повстання проти англійського панування в Уельсі. Шекспір описав його в п'єсі «Генріх IV» як дикого і дивної людини, яку розривають емоціями і вабленого магією. В Уельсі вважається національним героєм поряд з королем Артуром. « Уот Тайлер змальовані Блейком з його примари »ок. 1819;
254 × 203 мм, graphite ( Бібліотека і музей Моргана Нью-Йорк, Дар Чарльза Ріскампа, 1999)
[Large BVS, с. 73? вирізане; Butlin # 737] Уолтер «Уот» Тайлер (1341-1381) відомий ватажок найбільшого в середньовічній Англії селянського повстання 1381 року.

Фоліо-книга нарисів Блейка - Варлі [ правити | правити код ]

Книга нарисів Блейка-Варлі розміром ін-фоліо була виявлена ​​в своєму повному вигляді. Однак відомі три окремих листа з «головами привидів» поетів Пиндара і Корінни , А також куртизанки Лаиса з Коринфа . Малюнки виконані на великих аркушах a 42 × 27 см з водяним знаком: W TURNER & SON.

Зображення Назва Деталі Опис « Корінна суперніця Пиндара »І« Корінна, грецька поетеса »ок. 1820;
262 × 417 мм (Університет Канзасу, Музей мистецтва, Лоренс, Канзас, США)
[Butlin # 708] Два зображення одного и того ж імені жінки в фас и Профіль. Рот Корінні напіввідкрітій, як Ніби вона декламує свои вірші. Духовний портрет Корінні, фівянкі - Деталь 1 (Butlin # 708A) Корінна - (Κόριννα) лірична поетеса Давньої Греції, что жила около V століття до н. е., прозвана Μυία, тобто «мухою», родом з Танагри в Беотії. Духовний портрет Корінні, фівянкі - Деталь 2 (Butlin # 708B) Корінна Довго жила у Фівах, чому іноді назівається фівянкой. Стверджують, что вона перемогла на поетичний змаганні знаменитого Пиндара, за Деяк версіямі п'ять разів поспіль, но зазвічай вважають, что вона булу его наставницею.

Голови примар на окремий аркуш [ правити | правити код ]

Існує більше 50 окремих листів з малюнками з серії Голови привидів, в тому числі:

• Сатана в шоломі з пір'ям (Butlin # 693)
• Сатана у вигляді чорта у зарешечённого вікна Блейка (# 694)
• лот (# 695)
• «Єгипетський наглядач, убитий і похований Мойсеєм» і « Саул цар Ізраїлю під впливом Злого Духа »(# 696)
• Саул (# 697)
• Давид (# 698)
• Урия и Вірсавія (# 699)
• Соломон (# 700)
• Іов (# 703)
• монета Навуходоносора , Виявлена ​​містеру Блейку в його баченні (# 704)
• Йосип и Марія і кімната, в якій їх можна бачити (# 705)
• голова Ахіллеса (# 707)
• Лаиса, ступня і кісточка (# 712)
• Сократ (# 713 і # 714)
• Молодий Фавн (# 715)
• Боудікка ? (# 718)
• Каратака , Зворотний відбиток (# 719)
• Мухаммед (# 720)
• Кнуд Великий , Зворотний відбиток (# 723)
• Королева Елеонора Аквітанська , дружина Генріха II і мати Річарда I (# 726)
• Мертвий вбивця, який лежить біля ніг Едуарда I и Саладін . (# 728)
• Річард Левове серце (# 729)
• Вільям Уоллес и Едуард I (# 734)
• Едуард I (# 735)
• Едуард III (# 735, 736)
• Томас Грей , Поет and Роджер Бекон (# 746)
• Генріх VIII (король Англії) ? в юності (# 747)
• Старий Том Парр в молоді роки (# 748)
• дух Вольтера , Зображений Блейком (# 749)
• привид Блохи , Темпера (# 750)
• Людина, який будував піраміди, зображений Вільямом Блейком, жовт. 18, 1819. (# 752)
• Людина, що вчив Блейка живопису в його сновидіннях (# 753)
• Бачення Людини, від якого містер Блейк отримав настанову в живопису та ін., Зворотний відбиток (# 754)
• «Портрет Людини, який наставляв Блейка живопису та ін. в його сновидіннях »і« Бачення Людини, від якого містер Блейк отримав настанову в живопису та ін. », копія (? Ліннелла) (# 755)
• Голова примари (# 759)
• П'ять жіночих голів привидів 270 × 324 мм. (# 765)

etc.

Зображення Назва Деталі Опис « Урия чоловік Беер-Шеви »І« Вірсавія »Ок. 1820;
205 × 330 мм, водяний знак «JH 1818»; ( бібліотека Хантінгтона і Галерея, Сан Марино, Кал.)
[Butlin # 699] Дві голови в профіль, намальовані для Варлі і Ліннелла. голова Іова ок. +1823;
260 × 200 мм, водяний знак «SMITH & ALLNUTT 1815»; (Було в колекції сера Джеффрі Кейнса)
[Butlin # 703] «Дуже ретельний малюнок, пов'язаний з блейковского Ілюстраціями до Книги Іова . Малюнок нагадує найбільше образ Іова на ілюстрації № 14 з цієї серії, де Іов дивиться на Небеса і 'всі сини Божі вигукують від радості'. » [10] « Йосип и Марія і кімната, в якій їх можна бачити »ок. 1820;
200 × 315 мм. ( бібліотека Хантінгтона і Галерея, Сан Марино, Кал.)
[Butlin # 705; Varley A30, B38] «Це ретельно зображені образи бачення молодого подружжя, нахил голови один до одного. Руки Марії схрещені на її грудях. Між їх головами ми бачимо маленький малюнок 'кімнати, де ми можемо бачити їх' в блейковского баченні в повний зріст з ліжком на задньому плані. Позаду Йосипа розташована фігура високого бородатого людини, можливо, це його батько. » [11] Сократ, голова примари ок. 1820;
219 × 184 мм, графіт на білій веленевому папері (Єльський центр британського мистецтва, Єльський університет, Нью-Хейвен, Коннектикут, Колекція Пола Меллона)
[Butlin # 714] Генрі Крабб Робінсон писав у своїх Спогадах 23 лютого 1852: «Це було 10 грудня 1825 року. ... відповідаючи на моє запитання, Блейк сказав: "Духи говорили зі мною". Це змусило мене помітити: "Сократ користувався зовсім таким же мовою. Він розмовляв зі своїм Генієм. Тепер скажіть, що спорідненої чи східного, як Ви вважаєте, між Генієм, що надихали Сократа і вашими духами? "Він посміхнувся, немов відчуваючи почуття задоволеного марнославства. "Це один і той же, як і наші особи". Він помовчав і сказав: "Я був Сократом, - а потім, немов зрозумівши, що зайшов надто далеко, додав, - або кимось на кшталт його брата. Я, мабуть, розмовляв з ним. Так само, як я розмовляв з Ісусом Христом. Я розмовляв з ними обома ".» [12] «Королева Елеонора» ок. 1820;
195 × 155 мм. ( бібліотека Хантінгтона і Галерея, Сан Марино, Кал.)
[Butlin # 726; Varley A9, B23] Цей малюнок був визначений Мартіном Батліна і Джеффрі Кінсі як «Королева Елеанор, дружина Едуарда I» [13] , Ймовірно, помилково, бо Бентлі вказує, «Голова примари королеви Елеанор, дружини Едуарда I» була загублена [14] . Мертвий вбивця, який лежить біля ніг Едуарда I и Саладін ок. 1820;
223 × 140 мм, водяний знак «SMITH & ALLNUTT 1815»; ( бібліотека Хантінгтона і Галерея, Сан Марино, Кал.)
[Butlin # 728] Дві голови в профіль, намальовані для Джона Варлі. Зверху зображений лежачий людина, і підписано: «Вбивця, що лежить мертвим біля ніг Ед. I в святій землі ». Це був посланник з Яффи, єрусалимського портового міста, який намагався вбити Едуарда I під час його хрестового походу в 1272. Внизу голова Саладина , Єгипетського султана в період третього Хрестового походу в XII столітті [15] . « Вільям Уоллес и Едуард I »Ок. 1819;
198 × 269 мм. (Колекція Роберта Н. Ессіка)
[Butlin # 734] «Шотландський патріот Вільям Уоллес (1270-1305) з'явився Блейку в баченні яке перетворилося на привид смертельного ворога Уоллеса, Едуарда I (1272-1307), яких Блейк розпізнав по їх зовнішності. Ліннелл скопіював обидва зображення в жовтні - листопаді 1819 року. » [16] голова примари Едуарда III ? ок. 1819
240 × 204 мм, водяний знак «J GREEN 1819» графіт і олівець
[Butlin # 735], колекція У. Апплтон «Під час розмови Блейка з привидом Едуарда III , Король висловив своє невдоволення, "насупивши брови". » [17] В юності Блейк написав п'єсу «Король Едуард III». Томас Грей , Поет, і Роджер Бекон ок. 1820
197 × 162 мм, (Пембрук-коледжі в Кембриджі, Англія)
[Butlin # 746] Дві голови привидів в профіль. справа: Роджер Бекон (Бл. 1214-1294) англійський філософ і дослідник, який вступив в орден францисканців; зліва: Томас Грей , (1716-1771) англійський поет-сентименталіст XVIII століття, попередник романтизму, історик літератури і професор Кембриджського університету, який здобув широку популярність головним чином завдяки своєму віршу «Елегія на сільському кладовищі» ( «Elegy Written in a Country Churchyard») (1750) , тричі перекладена на російську мову В. Жуковським. Блейк виконав серію з 116 акварельних ілюстрацій до його віршам в 1797-1798 [18] . Старий Том Парр в молоді роки (# 748) ок. 1820;
300 × 185 мм, водяний знак «1810»; ( бібліотека Хантінгтона і Галерея, Сан Марино, Кал.)
[Butlin # 748] Старий Том Парр - англійська селянин, який, як вважалося, прожив 152 роки. Під малюнком підписано:

«Старий Парр в свої молоді роки, а саме в 40 років», а потім «серп. 1820 / У. Блейк намалював. » [19] .

дух Вольтера , Зображений Блейком ок. 1820;
230 × 152 мм. (Д-р. Джон Липскомб, Кентербері, Англія)
[Butlin # 749] Підпис під малюнком зроблена Джоном Варлі [20] . Раніше, в 1800 році, Блейк написав портрет Вольтера темперою для прикраси бібліотеки Вільяма Хейлі. Про Вольтера Блейк на раз згадував у своїх віршах. голова Примари ок. 1819-1820;
191 × 143 мм, графіт на білій веленевому папері (Єльський центр британського мистецтва, Єльський університет, Нью-Хейвен, Коннектикут, Колекція Пола Меллона)
[Butlin # 759] Голова невідомого примари. П'ять жіночих голів привидів ок. 1819-1820;
270 × 324 мм, графіт на білій веленевому папері (Єльський центр британського мистецтва, Єльський університет, Нью-Хейвен, Коннектикут, Колекція Пола Меллона)
[Butlin # 765] П'ять жіночих голів привидів. Цей малюнок був відтворений в книзі Аю Гілкріст «Життя Вільяма Блейка» як заставку глави, присвяченій цій темі [3] . «Бачення Людини, від якого містер Блейк отримав настанову в живопису та ін.», Зворотний відбиток ок. 1819;
295 × 235 мм. (Тейт Британія)
[Butlin # 754] Існує кілька майже ідентичних малюнків на цей сюжет, деякі з них - копії, як вважається, виконані Джоном Ліннеллом. (# 755). «Людина, що вчив Блейка живопису в його сновидіннях» ок. 1 825;
260 × 206 мм, графіт на папері (Тейт Британія)
[Butlin # 755] Це копія, можливо, виконана Джоном Ліннеллом. Багато дослідників, включаючи Бентлі, знаходять велику схожість в рисах обличчя цієї примари з автопортретом Блейка, зробленим в 1802 році :

1. ↑ Johnson, John. Memoirs of the Life and Writings of William Haley , ESQ Vol II . - London: S. and R. Bentley, Dorset-Street, 1823. - P. 506.
2. ↑ Голова Примари Блохи (The Head of the Ghost of a Flea) . Тейт Британія .
3. ↑ 1 2 А. Гилкрист. Життя Вільяма Блейка (1880), том 1 с. 300.
4. ↑ GE Bentley Jr., The Stranger from Paradise (Дж. І. Бентлі-молодший, Прибулець з Раю), p. 372.
5. ↑ BR 2 (Blake Records, 2nd ed.), С. 350.
6. ↑ G. Keynes, Drawings of William Blake: 92 Pencil Studies (Дж. Кейнс, Малюнки Вільяма Блейка: 92 роботи олівцем), pp. vi-vii.
7. ↑ K. Raine. William Blake, с. 176-177.
8. ↑ G. Keynes, Drawings of William Blake: 92 Pencil Studies, plate 62.
9. ↑ G. Keynes, Drawings of William Blake: 92 Pencil Studies, plate 61.
10. ↑ G. Keynes, Drawings of William Blake: 92 Pencil Studies, plate 74.
11. ↑ G. Keynes, Drawings of William Blake: 92 Pencil Studies, plate 70.
12. ↑ Extracts from the Diary, Letters, and Reminiscences of Henry Crabb Robinson .
13. ↑ G. Keynes, Drawings of William Blake: 92 Pencil Studies, plate 68.
14. ↑ BR2 p. 359.
15. ↑ G. Keynes, Drawings of William Blake: 92 Pencil Studies, plate 69.
16. ↑ BR2, цит. по тексту під ілюстрацією 54.
17. ↑ BR2, цит. по тексту під ілюстрацією 53.
18. ↑ G. Keynes, Drawings of William Blake: 92 Pencil Studies, plate 66.
19. ↑ G. Keynes, Drawings of William Blake: 92 Pencil Studies, Studies, plate 73.
20. ↑ G. Keynes, Drawings of William Blake: 92 Pencil Studies, plate 65.

• A Treatise on Zodiacal Physiognomy, illustrated by engravings of heads and features, and accompanied by tables of the time of rising of the twelve signs of the zodiac ; and containing also new and astrological explanations of some remarkable portions of ancient mythological history (published for the author, 10½, Great Tichfield Street, London 1928; sold by Longman) IV, 60pp .: 6 Plates, (8vo), 25 cm; plates engraved by J. Linnell.
• Bentley, Jr, GE. Blake Records. Second Edition. New Haven and London: Yale University Press, 2004. Pp. xxxviii + 943. Illus. ISBN 0-300-09685-2 (BR2)
• Bentley, Jr, GE. Blake's Visionary Heads: Lost Drawings and a Lost Book, in Romanticism and Millenarianism, ed. Tim Fulford (New York: Palgrave, 2002): 183-205. ISBN 0-312-24011-2
• Bentley, Jr, GE. The Stranger from Paradise: A Biography of William Blake, Yale University Press, New Haven & London, 2003 ISBN 0-300-10030-2
• Butlin, Martin (ed., And Introduction and Notes). The Blake-Varley Sketchbook of 1819 in the Collection of MDE Clayton-Stamm. [2 vols.]. London: Heinemann, 1969. ISBN 978-0-434-09930-6 .
• Keynes, Sir Geoffry (ed. Incl. Introduction and Commentary). Drawings of William Blake: 92 Pencil Studies. Dover Publications, Inc., New York, 1970 ISBN 0-486-22303-5
• Raine, Kathleen . William Blake, The World of Art Library - Artists, Arts Book Society, Thames and Hudson, London, 1970 (216 pp, 156 illustrations) ISBN 0-500-20107-2
• Д. Смирнов-Садовський. Блейк. Біографія. Magical Rebirth, Magreb.org. Москва 2017. ISSN 978-5-9500498-0-4, 376 c.

• «Голови привидів» (Visionary Heads), п'ять п'єс для фортепіано за малюнками Вільяма Блейка Op. 172 (2013), твір російсько-британського композитора Дмитро Н. Смирнова → см. на YouTube