Індульгенція. Справа Рахата Алієва

Від редакції. Нас неодноразово дорікали в надмірно спрощеному і занадто позитивне ставлення до республіки Казахстан і її зовнішню і внутрішню політику. Ми визнаємо це - і надалі постараємося знайомити читача з казахстанськими реаліями більш докладно. У зв'язку з чим на АПН з'являється нова постійна тема - « Казахстан ».

В якості першого матеріалу в новій темі ми публікуємо статтю Е. Ашімбаева (псевдонім відомого політолога, нині проживає за межами Казахстану), присвячену «справі Рахата Алієва», яке в даний момент є головним політичним скандалом в республіці. Крім того, на першій сторінці АПН є добірка посилань на матеріали російської та світової преси, присвячені «справі Алієва».

* * *

У Казахстані закінчився військовий суд над Рахатом Алієвим , Колишнім зятем Президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. Суд заочний: Алієва в Казахстані в даний час немає.

Як сталося, що друга людина в державі, великий бізнесмен, медіа-магнат, член Сім'ї, у свій час вважався навіть наступником Президента, опинився на лаві підсудних? Та ще по таким тяжким звинуваченням, як державна зрада, спроба державного перевороту?

У народі побутує думка: поквапився. Що, мовляв, якби не поспішав, користуючись реноме ефективного політика, володіючи хорошим бізнесом, маючи підтримку в силових структурах, рано чи пізно він і так отримав би у спадок від тестя верховну владу в країні. Але ж не міг не поквапитися. Занадто багатьом перейшов дорогу цей успішний діяч. Але про це нижче.

Є також думка, що просто жадібність згубила. Багато хто вважає, що свою бізнес-імперію Алієв сколотив в основному рейдерськими методами, іноді буквально фізично змушуючи великих акціонерів відмовлятися від своєї частки акцій в його користь. Так, зокрема, утворився «Цукровий центр», який є зараз фактично монополістом на ринку цукру. А в якийсь момент він замахнувся на занадто великий шматок пирога. Це його і згубило.

Ще одна версія - «Найшла коса на камінь». У своєму прагненні до все більшої і більшої влади, перейшовши поступово всі межі дозволеного, Алієв вже не міг зупинитися. Для утримання влади потрібно було все більше влади. Все менше дбаючи про законність своїх дій, він відбирав бізнес, розтоптував своїх опонентів, аж до фізичного їх знищення. У якийсь момент приховувати це стало вже неможливим. І Президент сказав: - стоп!

Ми все легко погоджуємося, що влада псує людину. І є тому чимало підтверджень. Але може бути, все-таки справа в самій людині, а не у владі? Адже є ж політики, які не просто залишилися чистими, а змогли вивести свої країни з найжорстокіших криз ...

ПО ПРОФЕСІЇ ХИРУРГ

Рахат Алієв народився в Алма-Аті в 1962-му році.

У 1986 році закінчив Алма-Атинській державний медичний інститут за фахом хірург. У Казахстані, втім, як і скрізь, не вважається непристойним йти по стопах батька. Якщо батько шахтар, то і син бере відбійний молоток, якщо батько музикант, то і син грає, якщо батько медик, то й син в медицину йде. Тим більше, якщо батько не простий лікар, а міністр охорони здоров'я (батько Рахата, Мухтар Алієв - відомий хірург, академік медицини, в 80-і роки міністр охорони здоров'я Казахської РСР).

У студентські роки Алієв знайомиться з Дарігою, дочкою Нурсултана Назарбаєва, на той момент Голови Радміну Казахстану. Незабаром вони вступають в законний шлюб. Думаю, що вже тоді Рахат чітко усвідомлював, що стати зятем таку людину - це довічна індульгенція.

Після закінчення інституту перспективний молодий лікар закінчує аспірантуру в 2-му Московському мед.інстітуте. З 1989 по 1993 працює старшим, потім провідним науковим співробітником скарбниці хірургії. Захищає кандидатську, потім докторську. Чомусь у відкритих джерелах не вдається знайти теми дисертацій і дат присудження ступенів. Та й кого це особливо хвилює, адже мова йде вже про зятя Президента.

Неважко вже здогадатися, чому успішний лікар раптом перекваліфікується в трохи більш успішного чиновника - в 1993 році Рахат Алієв призначається заступник начальника управління зовнішньоекономічних зв'язків Міністерства охорони здоров'я, і ​​в тому ж році стає ген.директор ВТК «Казмедімпорт» Міністерства ВЕС Республіки Казахстан.

Це істотно розширює уявлення процвітаючого молодого вже не лікаря про власні перспективи. У 1995-му він стає Гендиректором СП «РР Казахстан - торгівля і фінансування Лтд». У тому ж 1995-му році Алієву вдається, підібравши під себе основні цукрові заводи Казахстану, сколотити холдинг «Цукровий центр» і стати його президентом.

До цього періоду відносяться перші натяки в пресі про силових методах, якими користувалася для цього команда Алієва.

СМАК ДО ВЛАДИ

Скуштувавши всі принади комерційної діяльності, молодий бізнесмен усвідомлює, що споріднена причетність до сім'ї Президента є не просто фактором, що сприяє кар'єрному росту, але і здатна приносити цілком матеріальні дивіденди. Причому для цього не обов'язково обтяжувати самого Президента проханнями та клопотаннями.

Уявіть собі, в ваш бізнес приходить зять Президента і рекомендує злегка посунутися. Ви думаєте, у вас є варіанти? Особливо в східній країні, де авторитет глави держави настільки великий, що автоматично поширюється на членів його сім'ї. І навіть якщо ви відмовитеся, вам зроблять пропозицію, від якого ви вже не зможете відмовитися. Навряд чи ви наважитеся потім опротестовувати що трапилося.

Тим більше, якщо зять Президента до того ж ще й начальник управління податкової поліції. А саме в це русло спрямовується наростаючий потік амбіцій і раніше процвітаючого бізнесмена.

У 1997-му Алієв отримує другу освіту - закінчує Вищу школу права «Адилет», стажується в Академії ФБР в США.

Стрімке просування по державній службі від заст.начальника головного управління податкової поліції Державного податкового комітету РК (в 1996-му) аж до першого віце-прем'єра державних доходів РК (в 1998-99 рр) навряд чи сприяло скороченню владних амбіцій Рхахат Алієва.

Що найбільше вражає, таке зростання відбувається природним шляхом, без спеціального участі Президента. Потрібно просто слідувати давно сформованому в суспільстві очікування під назвою «Успішний зять Президента».

У той же самий час абсолютно неприродним шляхом, не потрібно розповідати якими методами, відбувається формування бізнес-імперії Рахата. Холдинг «Цукровий центр», який контролює ринок цукру в Казахстані, мережа АЗС «Мобіл», найбільший в Казахстані акціонерний банк «Нурбанк». Підконтрольними Алієву вважалася також нафтова компанія «Мангистаумунайгаз», частково Павлодарский нафтопереробний завод.

Абсолютно закономірною виглядає амбіція Алієва по розширенню своєї особистої влади на інші силові відомства. І в першу чергу - на структури головної спецслужби країни - Комітету національної безпеки (КНБ) Казахстану. У 1999-му - начальник Департаменту КНБ по місту Алмати і Алматинської області, в 2000-му - заступник голови КНБ, а в 2001-му - перший заступник голови КНБ республіки. Куди вище?

Мабуть, госоподіна Солодкого (так іноді з іронією називають в Казахстані Алієва: по-казахському, Рахат - солодкий) вже давно приємно збуджують думки, що суспільне очікування «Успішний зять» може перерости в «Наступник». Тільки потрібно злегка підправляти процес, який в принципі і так йде в потрібному напрямку.

І це Алієву якийсь час вдається. Судячи по швидкості кар'єрного зльоту, сам Назарбаєв виявляється в полоні цього очікування.

Це не так вже й складно - до того моменту Алієв вже контролює більшу частину медіа-простору Казахстану. Йому приписують контроль над медіа-холдингом «Алма-Медіа», збитого в той же час і тими ж методами, що і інші активи бізнес-імперії Рахата. До нього відносять газети «Нове покоління», «Караван», телеканали «Хабар» (загальнонаціональний), Незалежний телеканал (НТК), Комерційний телеканал (КТК), «ОРТ-Казахстан», радіостанції «Європа плюс Казахстан», «Хіт ФМ Хабар »,« Русское радио Казахстан »,« радіо Ретро-Караван », а також інформаційне агентство« Казахстан Тудей ». Показово, що сам він довгий час оскаржував це, і навіть кілька разів вигравав суди над тими, хто насмілювався згадати його причетність до цих медіа-ресурсів. І тільки вже в 2007-му в одному з інтерв'ю визнав себе великим медіа-магнатом.

…ТА ІНШІ

Однак у читача може скластися хибне враження, що в Казахстані не було інших центрів впливу.

Поряд з фінансово-промисловою групою Рахата Алієва, завойовують свої ніші група Аблязова - Жакіянова, група Тимура Кулібаєва, середнього зятя Президента, а також Євразійська ФПГ, з якою пов'язують ім'я Олександра Машкевича.

І головний інструмент в боротьбі за реалізацію своїх бізнес-інтересів - доступ до Президента, можливість формувати його думку. А Назарбаєв, як мудрий володар, завжди піклується про те, щоб утримувати баланс впливу усіх кланів, не дозволяючи жодному взяти верх над іншим.

У бійці, звичайно, всі засоби хороші. У той же час великі промисловці і підприємці ведуть досить обережну політику один по відношенню до одного, щоб не дай бог, не підставитися перед Третейським суддею, яким виступає в Казахстані Нурсултан Назарбаєв. І тільки Рахат може собі дозволити застосовувати жорсткі силові методи вирішення проблем.

Крім того є ще один гравець - колишній перм'єр-міністр А.Кажегельдін, який претендує на Президентство. Чи не настільки сильний, щоб бачити в ньому небезпечного конкурента, але підтримуваний окремими представниками інших ФПГ.

Користуючись КНБ-шним ресурсом Алієв разом з тодішнім Головою КНБ Альнур Мусаєвим розігрує класичну схему: провокує жорстке протистояння між Кажегельдін і Президентом, перебільшує в очах Глави держави небезпека Кажегельдіна, що готується силовими способами захопити владу, а потім з'являється сам на білому коні і рятує улюбленого тестя , а заодно і всю країну від державного перевороту. В результаті Кажегельдін - в далекій політичної еміграції, а солодкий зять - в блискучому генеральському мундирі.

Знаходячи все більше сили, на тому ж білому коні, Алієв намагається відібрати в інших ФПГ частина їх бізнесу. Як завжди користуючись в основному силовим і медійним ресурсом.

Звичайно довго це тривати не могло. У 2001-му році представники великого бізнесу виступили проти дій Алієва з використанням силових методів і компроматну шантажу. Кланова боротьба вирвалася в площину політичного протистояння. Було створено опозиційний рух «Демократичний вибір Казахстану» (ДВК), яке підтримали чиновництво різного рівня, інтелігенція, мас-медіа, а також середній клас, стомлений силовим свавіллям.

Виник протистояння безпосередньо вдарило по авторитету Назарбаєва.

ДВК виступив не тільки проти свавілля знахабнілого Алієва, але і проти всієї системи влади, яка в той момент була пов'язана з ім'ям Президента.

Президент відреагував блискавично.

Стабільність в країні понад усе. Різні сторони виявилися розведені по кутах. Проти Аблязова і Жакіянова були порушені кримінальні справи за звинуваченням у фінансових порушеннях в очолюваних ними структурах, в результаті яких вони, мабуть, небезпідставно опинилися за ґратами.

Алієва ж спочатку перевели з КНБ в Службу охорони Президента, а через півроку і взагалі видалили з очей геть - він був призначений послом Казахстану в Австрії.

У ЗАСЛАННЯ

Незважаючи на те, що публічно Алієв звичайно не визнав, що його заслали, це стало серйозним ударом по честолюбству вже звик тільки ламати і перемагати Рахата.

Зрозуміло, що відсутність Алієва послаблює його позиції в Казахстані і в сфері бізнесу, і в держапараті.

У той же час, він виявляє можливість заробити собі дивіденди, навіть перебуваючи за межами Казахстану.

Будучи офіційним представником Казахсатана в ОБСЄ та інших міжнародних організаціях, акредитованих в Відні, Алієв просуває позиції Казахстану на міжнародній арені, не забуваючи при цьому обростати особистими міжнародними зв'язками. Що дозволяє йому відкривати нові можливості для бізнесу. Уже за межами Казахастана.

Проте владні амбіції вимагають своє. І в період, коли в Казахстані старі пристрасті вляглися, а гострі кути притупилися, - в липні 2005 року - Рахат повертається назад.

До того ж Президенту знову стало необхідна присутність Алієва в системі влади Казахстану для створення деякого балансу в загострених відносинах влади і опозиції, а також між змагаються один з одним внутрішньоелітних групами. Він все ще вважає Рахата членом своєї сім'ї.

Друге пришестя Рахат

Насамперед, повернувшись додому в якості заступника міністра закордонних справ, не надто обтяжуючи себе виконанням службових обов'язків, Алієв починає відновлення і расішіреніе своєї бізнес-імперії.

Відновлення впливу в спецслужбах через мережу своїх людей, впроваджених ще в попередні роки, показала йому, що це армія, з якою можна дозволити собі багато чого.

Бізнес-конфлікти і утиск опонентів свідчать про те, що довгий відсутність не охолодило владних амбіцій Алієва.

Для реалізації все більших рейдерських захоплень в бізнесі, а також для силового тиску в держапараті і суспільно-політичних колах - він накопичує арсенал зброї і бойової техніки, а також готує своїх людей до збройних сутичок. Імперія повинна бути озброєна.

У 2006-му відбувається звіряче вбивство видного опозиціонера Алтинбека Сарсенбаєва і двох його помічників. Громадськість бачить в цьому руку Алієва. У той же час, як повідомляють газети, він подає в суд за наклеп на колишнього полковника КНБ Арата Нарманбетова, який публічно звинуватив Алієва в уетом вбивстві, і виграє цей суд.

ТАК ВСЕ-ТАКИ - НАСТУПНИК?

Мабуть, в якийсь момент він починає усвідомлювати, що проект «Наступник» під загрозою. Що Президента починають терзати смутні сумніви. Або що він взагалі ніколи і не розглядав такий сценарій.

Впевнений у своєму праві на наступництво, Алієв все ж намагається підштовхнути Назарбаєва до прийняття рішень в цьому напрямку. У вересні 2006-го виходить скандальне звернення Алієва до громадськості, в якому він пропонує визнати, що казахське суспільство побудоване на родовій системі, відмовитися від республіканської форми правління і заснувати конституційну монархію на чолі з султаном.

Зашорена своїми владними амбіціями, Алієв не побачив, що тим самим він тільки насторожив тестя, відкривши свої справжні наміри. Мабуть, вперше Назарбаєв усвідомив, що його старший зять вже давно мітить на його місце. Навряд чи це та людина, якій можна після себе залишити країну і родину.

Але ж без благословення Президента мирним шляхом Рахату не впоратися з бізнес-елітами інших груп, які Алієв вже давно налаштував проти себе.

Що ж робити? Ласий шматок, на який вже давно течуть слинки, повільно спливає з-під носа. Звиклий брати те, що йому потрібно, силою, він напевно вперше відчуває, що може не отримати бажане. І це, мабуть, сами хворобливе для нього. Адже тоді втрачають сенс всі ці довгі роки карабканья по сходах влади.

Він чітко усвідомлює, що якби Президент пішов прямо зараз, поки у Рахата є ще вплив, побудоване на роках вседозволеності, то у нього є ще шанс стати наступником. Далі може стати пізно. Але ж коханому тестеві можна допомогти піти ...

СПРАВА Нурбанк

А тут ще з'ясовується, що в його власній вотчині, його партнери, топ-менеджери Нурбанка - його обманюють.

Є версія, що саме слух про це послужив спусковим гачком для накопичився сказу.

У січні 2007 року розгортається скандал навколо Нурбанка, головним акціонером якого є Рахат Алієв. Силою утримуючи двох топ-менеджерів банку в приміщенні, Алієв і його сподручников знущаються і б'ють їх. Співробітники Спецвідділ швидкого реагування (СОБР) поліції м.Алмати, які приїхали для з'ясування того, що сталося, звинувачуються в спробі воспрепятстовать перевірці, нібито проведеної в цей момент в Нурбанке фінансовою поліцією. За гратами опиняються ні в чому не винні собровци. Двох топ-менеджерів банку з цього дня більше не бачили.

Індульгенція, дослівно - прощення, що дає право діяти. Рахат Алієв вже скуштував цього права бути пробачив заздалегідь. Права бути жорстоким і нахабним, права переступати закон, не думаючи про відплату, не кажучи вже про моральність.

До сих пір НЕ дослідженій феномен, коли людина, скуштувавші вседозволеності, начинает не просто насолоджуватіся нею, но досліджуваті ее, перевіряті, Наскільки далеко можна в ній зайти. А ну-ка, дай-ка, поставлю на коліна і змушу цілувати свої підошви партнера по бізнесу, щоб знав, хто в домі господар. Працює! А ну-ка, змушу наглядову раду банку переписати акції на себе. Працює!

І чомусь адже весь час такій людині потрібно самому собі доводити, що все дозволено. А ну-ка, давай папузі норовливого акціонера - засуну йому в задній прохід ручку швабри! Що злякався? Ото ж бо! Добре не буду. Знову працює!

І ЗНОВУ ВІДЕНЬ

Щоб уникнути ескалації нового громадського скандалу, Назарбаєв знову видаляє Алієва в Австрію, знову доручивши йому посольські функції.

Але, мабуть, слідчі органи, які проводять дізнання у справі Нурбанка, змогли представити незаперечні докази причетності Алієва до викрадення так і не знайдених топ-менеджерів Нурбанка. У травні 2007 року Республіка Казахстан оголошує про відставку Рахата Алієва з посади посла Казахстану в Австрії.

Алієв пояснює такі переслідування тим, що він наважився озвучити Назарбаєву свої президентські амбіції. Більшість експертів вважають, що оскільки спочатку з нього були відкликані дипломатичні повноваження, і тільки потім він публічно заявив про свої президентські амбіції, що це просто відмовка з метою уникнути відповідальності.

1 червня 2007 року австрійська поліція арештовує Рахата Алієва по Арештні листу Інтерполу. Через день австрійські власті відпускають його на волю під заставу 1,3 млн євро.

У червні Даріга Назарбаєва розлучається зі своїм чоловіком.

ЩО ДАЛІ?

В поле зору громадськості випливає ще один епізод «тіньової» сторони життя Рахата Алієва - історія з Настею Новікової, тележурналістом каналу КТК, з якої за чутками у Алієва вже давно склалися інтимні стосунки.

У липні 2007 року її родичі заявляють про її зникнення. У серпні 2007-го її тіло з ознаками насильницької смерті виявляють на півдні Казахстану. Люди з охорони Алієва, що проходять у справі про викрадення топ-менеджерів Нурбанка, зізналися, що її тіло привезли на літаку з Бейрута і поховали під Тараз. З цього епізоду також порушено кримінальну справу.

Перебуваючи в підпіллі в Австрії, Алієв продовжує тероризувати всю бізнесову і політичну еліту Казахстану.

Виявляється, починаючи з тих часів, коли він працював в КНБ-шних структурах, його люди вели незаконне прослуховування і запис телефонних розмов окремих чиновників держапарату і представників бізнес-еліти. І ось в Інтернет починає систематично зливатися аудіо-компромат.

Більш того, Алієв анонсує вихід у світ своєї викриває книги, в якій він погрожує розповісти компрометуючу правду вже не тільки про бізнесових і політичних елітах Казахстану, але і про членів сім'ї президента, включаючи самого президента.

Більшість експертів схильні вважати, що це спосіб переконати громадськість, в тому числі міжнародну, що кримінальне переслідування проти нього в Казахстані розпочато з міркувань політичного характеру. Що він де, мовляв, намагався перебудувати систему влади в країні, почав боротися з корупцією, за це з ним і хоче розрахуватися корумпована верхівка. Хоча багато хто визнає, що окремим чиновникам і бізнесменам, напевно, є чому боятися публікації цих викривальних матеріалів.

У листопаді 2007-го починається слухання у справі про викрадення топ-менджерів Нурбанка.

У справі проходить Алієв і кілька його подільників. У січні 2008-го суд заочно примовляє Алієва до 20 років позбавлення волі.

ВИПРОБУВАННЯ ВЛАДОЮ НЕ ПРОЙШОВ. ДВІЙКА

Як повідомляють ЗМІ, в процесі слідства у справі про Нурбанке вимальовуються все нові, і нові факти, які свідчать про наявність організованого злочинного угруповання, очолюваної Алієвим, про накопичення зброї і боєприпасів, про формування збройних загонів, про підготовку замахів, про спробу державного перевороту.

23 січня 2008-го починається суд за звинуваченням вже за цими статтями. Процес проводиться військовим судом в закритому режимі. По відношенню до Алієва, в силу його відсутності, заочно.

26 березня суд виносить вирок. 20 років в колонії строгого режиму з конфіскацією майна.

Втім, для нашого аналізу не має значення, який вирок.

На прикладі цієї людини ми побачили, як, отримавши спочатку можливість бути свідомо пробачив у всіх своїх діяннях, людина поступово виростає в своїх амбіціях і перетворюється в монстра, який не може вже не пожирати своє оточення. У тому числі - людей, завдяки яким він і отримав таку індульгенцію.