Історія Арбата
Починаючи з XI століття, Арбат вже густо заселявся, тут було безліч дерев'яних будинків, крамниць і церков. Арбат був важливим перехрестям доріг на підступах до Кремля, тому тут не раз відбувалися битви з іноземними загарбниками. Саме тут в 1493 році зазнали поразки і були звернені у втечу війська казанського хана Аулу Мухаммеда.
Саме по цій вулиці відправлялися захищати південні рубежі Москви середньовічні воїни. У XVI столітті на Арбаті заселяються стрілецькі полки, а в його провулках живуть і трудяться ремісники: Плотніков провулок заселяли теслі, Срібний - майстри срібних справ, Грошовий - працівники Государева грошового двору.
Вісімнадцяте століття забрав Арбат у майстрових і віддав дворянам. Арбат стає аристократичним центром, оплотом інтелігенції, так званим дворянським гніздом. Поблизу Арбата селяться відомі і багаті дворянські сім'ї, будуються садиби Голіциних, Трубецьких, Волконських, Шереметьєвих. Старовинні особняки з ліпниною і хитромудрими балкончиками, з химерними фасадами розповідають про смаки своїх перших власників.
Пізніше Арбат назавжди полюбили такі його відомі жителі, як Пушкін, Цвєтаєва, Єсенін. Тут, на Арбаті, відкриті їхні будинки-музеї. Зберігся будинок, де жив Андрій Білий, а згодом - бард Булат Окуджава.
У другій половині XIX століття Арбат кардинально змінив свій вигляд. Селитися на Арбаті і в його провулках стало престижно і модно. Жителями Арбата ставали процвітаючі комерсанти, чиновники, представники інтелігенції. Вишукані особняки з бельетаж і мезоніном, що потопають у садах, «намалювали» новий вигляд Арбата. Тут з'являються модні магазини, дорогі ресторани і вокзал.
До кінця XIX століття Арбат почав потроху купувати вигляд, близький до сучасного. З'явилися триповерхові будинки, збільшилася кількість магазинів, почалося будівництво багатоповерхових прибуткових будинків, ресторанів.
Після революції Арбат став невпізнанним: тьмяна сіра гамма, безжально знесені будинки, розширені межі вулиці і нові будівлі по правій стороні, нічим не нагадують старі. Також з Арбата був знятий трамвай і замінений тролейбусом, бруківка і тротуари асфальтовані. Арбат позбувся звичного історичного вигляду і немов би завмер в очікуванні. Ожив він лише під час НЕПу: знову відкрилися численні магазини і кафе, відновив роботу ресторан «Прага», був побудований Державний театр ім. Вахтангова. Але тривало це веселощі недовго - в 1930-х роках від нього не залишилося й сліду, як не залишилося на Арбаті церков, знесених за часів войовничого атеїзму.
За Радянської влади у вигляді Старого Арбата відбулися незворотні зміни. На початку 1960-х років по його переліком була прокладена частина проспекту Калініна, пізніше перейменована в Новий Арбат. Це призвело до знищення багатьох пам'яток архітектури XVIII - XIX століть. Але вигляд Старого Арбата все ж збережений, і майже кожен будинок його зберігає свою, часом вчинене унікальну історію.
У 1974-1986 роках на Арбаті була створена пішохідна зона з безліччю дрібних магазинів і кафе, жвавою вуличною торгівлею. Фасади будинків пофарбували різнокольоровими фарбами - рожевою, жовтою, блакитний, зеленої. Після розпаду Союзу Арбат перетворився на своєрідну туристичну Мекку для москвичів і гостей столиці. Сьогодні тут розташовується величезна кількість кафе і ресторанів, а Новий Арбат ще до недавнього часу без всяких сумнівів можна було назвати маленьким Лас-Вегасом - адже тут знаходилися найпрестижніші столичні казино, такі як «Метелиця», і безліч нічних клубів. * Тут розташовуються представництва найбільших банків, магазини і бутіки, цілий ряд фітнес-клубів, елітні торгові та офісні центри. Тут працюють художники, виступають вуличні співаки, продаються російські сувеніри. Старий Арбат знайшов нову популярність і став улюбленим місцем як москвичів, так і гостей столиці.
* У ніч на 1 липня 2009 року в Росії, згідно з федеральним законом, закрилися всі гральні заклади. Відтепер вони можуть працювати тільки в спеціальних Ігор зонах.