Литві на замітку: 5 сценаріїв російського втручання в президентські вибори України

Мінський процес швидше мертвий, ніж живий, інтенсивність бойових дій на Донбасі невисока - позиційна війна може розтягнутися на невизначений термін, переговори про миротворців теж не приносять хоч скільки-небудь відчутних результатів, дипломатичний діалог між Росією і Україною неможливий: Київ говорить про російську агресію, Москва як і раніше дотримується стратегії "їх там немає" і закликає вести переговори безпосередньо з лідерами самопроголошених республік. Схоже, що до виборів президента України (Призначені на останню неділю березня 2019 го), навряд чи варто чекати якихось змін.

До 2014-го в кожній кампанії за пост глави держави завжди боровся відверто проросійський кандидат з досить переконливим рейтингом, і політтехнології Кремля були досить прості: створити максимальну підтримку "свого", дискредитувати орієнтованого на Європу суперника - ось і вся нехитра кухня.

Дав осічку Янукович в 2004-му - в 2010-му його реванш пройшов вже з урахуванням "роботи над помилками": навіть на 750 тисяч доларів за послуги Пола Манафорта не поскупилися. До дострокових виборів 2014 го Кремль був відверто не готовий: всі кандидати проросійського спектру виглядали вкрай непереконливо і навіть теоретично не могли б скласти конкуренцію Порошенко у другому турі, якби він відбувся. До кампанії 2019 го в Москві, схоже, підготувалися куди більш грунтовно. Спробуємо сформулювати 5 можливих сценаріїв втручання РФ у президентські вибори в Україні.

Сценарій №1 "Хто завгодно, аби тільки не Порошенко"

Особиста неприязнь між Путіним і Порошенко - ні для нікого не секрет. Досить заглянути в опубліковані недавно мемуари Франсуа Олланда , Щоб переконатися в цьому. Екс-президент Франції досить відверто описав переговори в Мінську в лютому 2015 го: російський лідер погрожував "розчавити Україну", в той час як його український колега ні на які поступки ціною втрати територіальної цілісності не погоджувався. Все нечасті контакти двох президентів - тільки при посередниках, вкрай натягнуті і, як правило, безрезультатні.

Piotras Porošenka, Angela Merkel ir Vladimiras Putinas

Москва так старанно створювала образ "київської хунти", що навряд чи погодиться змінити свою риторику по відношенню до Порошенка, якщо він зможе виграти вибори в 2019-му. Навпаки, якщо звернути увагу на риторику російського телебачення і запрошуваних туди українських спікерів (як правило, функціонерів режиму Януковича), то варто звернути на таку подачу ситуацію в Україні: є правляча "хунта, яка спирається на« агресивна меншість неонацистів »", а є народ, який в більшості своїй прагне миру і хороших добросусідських відносин і готовий зробити час голосування "правильний вибір". Така розстановка акцентів говорить про те, що з будь-яким новим (за винятком представників націоналістичних сил, кандидати від яких мають досить скромні рейтинги) Москва готова вести діалог.

Підтвердженням тому може служити викриття Надії Савченко: на відео її переговорів з нібито "змовниками" зі Збройних Сил вона говорить фразу про те, що представники "ЛНР" і "ДНР" "поки Петя (Порошенко - Ред) не хочуть ніяк (повертатися до складу Україна - Ред). Вони кажуть: "Змінюйте влада". Це варто тлумачити як частина великої російської інформаційної кампанії, яка зводиться до наступних пунктів: "Порошенко - президент війни", "Поки Порошенко залишається президентом, світу не буде", "З будь-яким іншим президентом Москва зуміє договори ься і припинити війну ".

Таким чином, програма мінімум для Москви на президентських виборах - програш Порошенко. Будь-який новий президент (якщо виходити з рейтингів, їм могла б стати Юлія Тимошенко , Анатолій Гриценко, Святослав Вакарчук) - більш бажаний співрозмовник для Путіна: буде можливість з чистого аркуша спробувати домовитися про входження окупованій частині Донбасу до складу України на російських умовах, запровадження миротворців на лінії розмежування (а не на державному кордоні, як вимагає Київ сьогодні) .

Наскільки поступливим буде обраний весною 2019-го лідер України - питання "опірності матеріалу": з точки зору політика-популіста "явити чудо" - домогтися припинення вогню - велике досягнення. Але ціна цього досягнення теж грає роль: сам факт переговорів з Путіним і поступки йому може викликати таку хвилю обурення і протестів усередині країни, що президент може повторити долю Януковича. Так чи інакше будь-який переможець виборів (за винятком нинішнього президента) зіткнеться і спокусою "світ на умовах Путіна", - Москва докладе максимум зусиль для того, щоб її пропозицією було таким, від якого неможливо буде відмовитися.

Сценарій №2 Дискредитація виборів

США , Франція , Німеччина , Македонія - всі ці країни відчули на собі, що таке "віддалене" втручання Росії у виборчий процес. Для Києва це дуже грізне попередження. Що таке російські кібератаки в Україні знають не з чуток: російські хакери атакували сервери Центрвиборчкому під час дострокових виборів у 2014-му році, навесні 2017 го вірус NoePetya (фахівці визначили його російське походження) створив перебої в роботі об'єктів транспортної (аеропорти) і енергетичної інфраструктури (атомні та інші електростанції). Були й інформаційні "вкидання": в травні 2014 го Перший канал російського ТБ імітував перемогу лідера "Правого сектора" Дмитра Яроша на президентських виборах.

Dmytro Jarošas

В ефірі була показана інтернет-сторінка, оформлена в стилі сайту українського ЦВК, на якій були опубліковані нібито дані виборів, в яких найбільшу кількість голосів отримав Ярош. Звичайно, подібного роду провокація жодним чином не могла вплинути на результати волевиявлення, вона всього лише стала елементом великої дискредитаційної компанії. Повторення таких "фокусів" в 2019-му цілком можливо.

Як відзначають в українській Раді нацбезпеки, втручання хакерів в роботу ЦВК навряд чи буде критичним, інша справа - реєстр виборців, "влізти" в нього зловмисником набагато простіше: ресурс постійно оновлюється, отже, він більш схильний до втручанням ззовні. Якщо Москва захоче поставити під сумнів законність президентських виборів 2019 го року, то може вдатися до вже апробованим арсеналу: від інформаційної дискредитації до хакерських атак. Самі по собі такі методи не можуть змінити хід виборів, але стати каталізатором дестабілізації країни - цілком.

Сценарій №3 "Третій Майдан" і failed state

Після поразки "російської весни" в більшості українських південно-східних регіонів України в 2014-му, Росія стала вдаватися до нової тактики інформаційної війни. Усвідомивши, що більшість українського населення стоїть на стороні збереження територіальної цілісності, російські спецслужби почали шукати нові можливості дестабілізації в Україні. Війна і пішов за нею економічна криза викликали в українському суспільстві неабияке невдоволення владою. Розуміючи, що направити цей гнів в проросійське русло не вдасться, стратеги гібридної війни вирішили "зайти справа": в соцмережах як гриби після дощу почали з'являтися групи за "Третій Майдан", який нібито і повинен був відновити справедливість в країні. Такі групи рясніли ура-патріотичною риторикою, поширювали різні теорії змов, розпалювали ксенофобію. Мабуть, найбільш успішною стала легенда про єврейську змову на чолі якого стоїть Порошенко, "справжня" прізвище якого нібито Вальцман.

Troll warning

Розслідування українського сайту "Тексти", проведене в 2016-му році показало, що в мережі Facebook була створена троллеферма з 2 тисяч акаунтів, яка пропагувала "Третій Майдан" і прикривалася ультрапатріотичної риторикою. На чолі цієї спецоперації стояв ніхто інший як колишній бойовик ДНР Сергій Жук (псевдо Степан Маузра). Свою спецоперацію він проводив з території Росії і наївно було б вважати, що свою діяльність він розгорнув без відома компетентних органів. Показово, що навіть викриття цієї мережі не всі українські користувачі сприйняли як правдиву інформацію: прихильники теорій змов лише зміцнилися у своїй правоті щодо "антинародного режиму".

Будь-яке радикальне протистояння всередині України грає на руку Москві. Викликано воно реальними або надуманими проблемами - це не так уже й важливо. У разі масових заворушень, викликаних, наприклад, результатами виборів, у Росії з'явиться черговий аргумент на користь "захисту російськомовного населення" - кримський прецедент створено. "Чи можемо повторити", як люблять говорити послідовники путінської політики.

Сценарій №4 Реванш через парламентські вибори

Перемога Порошенко або іншого, нездатного до поступок Росії кандидата, ще не означатиме "game over" для кремлівських політтехнологів. У жовтні 2019 го повинні відбутися ще й вибори до Верховної Ради. Оскільки за Конституцією Україна є парламентською республікою, цей етап надзвичайно важливий. Якщо буде обраний проєвропейський президент, Москва, швидше за все, спробує "зрівноважити" його в парламенті. Для цього зараз концентруються чималі сили: крім реінкарнації Партії регіонів під назвою "Опозиційний блок" останнім часом активізувалися такі партії як "Наші" Євгена Мураєва, "За життя" ( "За життя") Вадима Рабиновича і Віктора Медведчука, "Партія миру" олігарха (в недавньому минулому російського громадянина) Вадима Новинського, "Основа" Сергія Тарути. Всі ці політичні сили в тій чи іншій мірі закликають до "діалогу і нормалізації відносин з РФ". Не буде помилкою назвати їх проросійськими.

В їх рекламу зараз вкладаються величезні кошти (про це може свідчити величезна кількість зовнішньої реклами цих партій). В їхніх інтересах працюють скандально відомі телеканали Newsone і 112. Деякі з них, наприклад, "За життя", згідно з даними останніх соцопитувань, мають високі шанси потрапити в парламент. Але просто потрапити мало: Москва явно розраховує якщо не свою більшість в парламенті, то принаймні на "своїх людей" в коаліції - в такому випадку Україна отримає серйозну противагу у всіх своїх євроатлантичних прагненнях.

Russian soldiers in Ukraine

© AP / Scanpix

Сценарій №5 Ва-банк і нове вторгнення

У разі, якщо всі засоби політичного впливу будуть вичерпані, і ні президент, ні парламент не демонструватимуть по суті капітулянтських настроїв, Москва може піти ва-банк і почати черговий виток агресії. Складно припустити, що Кремль зважиться на повноцінне завоювання України або якийсь її частини. Швидше за все, буде використаний сценарій в чомусь схожий на 2014-й рік. Наступ на Донбасі навряд чи можливо, а ось дестабілізація Харківщини чи є сусідами з включеним Кримом Херсонщини - варіант більш імовірний. Мета: ще більше підірвати територіальну цілісність України, поставити на грань гуманітарної катастрофи і таким чином змусити прийняти свої умови: почати процес федералізації (по суті розвалу) країни, відмовитися від європейської інтеграції, повернутися в зону геополітичного впливу Росії.

Уникнути такого сценарію можна за двох умов: запеклому опорі української армії (вона постійно підвищує свої обороноздатність і мобілізаційний потенціал) і рішучому стримуванні Росії з боку НАТО та інших міжнародних структур.