Любов до ближнього - що це? Цитати з проповіді Іоанна Кронштадтського

Уривки з книги «Моє життя у Христі, або Хвилини духовного тверезіння і споглядання, побожного почуття, душевного виправлення і спокою в Бога» (святий Іоанн Кронштадтський).

... Ти озлоблює на ближнього, зневажаєш його, говорити з ним мирно і любовно не хочеш за те, що він має щось грубе, уривчасте, недбале, неприємне тобі в своєму характері, в своїй промові, в своїх манерах, - за те, що він усвідомлює свою гідність, бути може і більше належного, або що він кілька гордий і нешанобливий; але ти винні його, лікар і вчитель ближнього: лікаря, зцілися сам [Лк. 4, 23]; учитель, навчися сам. Злоба твоя є гірше зло всякого зла; злобою хіба можна виправляти зло? Маючи колоду, хіба можна виймати в іншого спицю?

Зло, недоліки виправляються добром, любов'ю, ласкою, лагідністю, смиренням, терпінням. Визнавай себе першим з грішників, які тобі здаються грішниками або насправді грішники, вважай себе гірше і нижче всіх; І викину всяку гордість і злобу на ближнього, нетерпіння і лють, і тоді лікарі інших. А то покривай поблажливо любов'ю гріхи інших. Аще беззаконня все назріші в ближньому, що буде? Вічна ворожнеча і негаразди, бо хто без гріха?

За те і наказано нам залишати борги боржникам нашим ; бо якщо наші беззаконня Назрі Господь, хто з нас постоїть перед правдою Його? Аще прощатимете людям їхні провини, відпустить і вам Батько ваш Небесний [Мф. 6, 14, 16]. На трапезі любові буваємо у Самою втіленої Любові, а любові не маємо один до одного. Дивна справа! і турботи про се немає. А сама любов, без нашої старанності і старання і діяльності, не прийде.

... Близького благочестивого слави - Бога слави; ближньому робиш добро, - собі робиш добро, бо ми - одне тіло; ближньому робиш добро - Бога робиш боржником собі, - бо ближній образ Божий, а Бог - все у всіх. Християнину робиш добро - Христа, Сина Божого, робиш боржником собі, бо християни - тіло Його, члени його. Християнина одолжается - Духа Святого одолжается, бо християни - храми Святого Духа. Не знаєте чи, яко є храм Божий, Дух Божий живе в вас [1 Кор. 3, 16]?

... Каятися - значить в серці відчувати брехню, безумство, винність гріхів своїх, - значить усвідомлювати, що образили ними свого Творця, Господа, Отця і Благодійника, нескінченно святого і нескінченно нехтують гріхом, - значить, всією душею бажати виправлення і заглажденія їх.

... Якщо будеш мати християнську любов до ближніх, то буде любити тебе все небо; якщо будеш мати єднання духу з ближніми, то матимеш єднання з Богом і з усіма небожителями; будеш милостивий до ближніх, а до тебе буде милостивий Бог, так само і всі Ангели і святі; молитимешся за інших, а за тебе все небо буде клопотати. Свят Господь Бог наш, і ти будь такий же.

... Христос, Син Божий, найсвятіший Боже, не соромиться брата наріцаті нас грішників [Євр. 2, 11], а ти не соромся називати братами і сестрами по крайней мере бідних і незнатних, простих людей, родичів по плоті або неродственников, і не пишайся перед ними, що не зневажай їх, не соромся їх, бо ми всі дійсно у Христі брати , все отрождени водою і Духом в купелі хрещення і стали дітьми Божими; все нарицают християнами, все харчуємося плоттю і кров'ю Сина Божого, Спаса світу, над усіма нами відбуваються інші таїнства церковні, всі ми в молитві Господній молимося: Отче наш ... і так само всі називаємо Бога своїм Отцем.

Ми не знаємо іншого спорідненості, крім спорідненості духовного, всевисочайшего, вічного, яке дарував нам Владика живота, Творець і обновителем нашого єства Ісус Христос, бо це одне спорідненість є справжнє, святе, що перебуває; земне ж спорідненість невірно, мінливе, непостійне, тимчасово, тлінне, як тлінна плоть і кров наша. Отже звертайся просто з людьми, як рівний з рівними, і ні перед ким не вихваляйся, а навпаки смиряйся, бо всяк, хто виноситься, змириться, упокорюй ж собі, вознесеться [Лк. 18, 14].

Не говори: я освічений, а він або вона - ні, він або вона простий, неосвічений мужик або мужичка; дару Божого, даного тобі недостойному, що не звертай на привід до гордості, а до смирення, бо кому дано багато, з того багато стягнеться, а кому дано мало, з того мало і запитають [пор. Лк. 12, 48]. Не говори: я шляхетний, а він низького роду, - земне благородство без благородства віри і чесноти порожнє ім'я. Що в моєму шляхетність, коли я такий же грішник, як інші, або ще гірше? І любити-то ближнього треба не по-своєму, а по-Божому, тобто не по своїй волі, а по Божій.

Наша воля - любити б тільки люблячих нас, а ворогів або неприємних нам чомусь людей зневажати, ненавидіти, гнати. Але Бог хоче йти, щоб ми їх-то тим більше і любили, як хворих; щоб і ми якось самі, як хворі самолюбством, гордістю, презорством і злобою, лікували себе любов'ю і смиренням, докладаючи цей всецелебний пластир і на їх сердечні рани. Виправляючи духовні хвороби інших, аж ніяк не треба бути зарозумілим, не треба озлоблюватися або сердитися і виходити з себе, думати не про користь ближнього, а про самого себе і служити своєму самолюбству і взагалі своїм пристрастям.

Любов не рветься до гніву легковажними або гордими і зарозумілими вчинками ближнього; вона довготерпить, любов милосердствує, не надимається, не думає лихого [1 Кор. 13, 4, 5], не ставить будь-яке слово в рядок, а все прикриває. Так то й добре, бо що покроешь поблажливістю, то часто зручно проходить само собою. Отже, що лікуєш інших треба бути самому здоровим, щоб не сказали врачуемие: лікаря, зцілися сам [Лк. 4, 23].

Якщо врачуемий помітить, що ти сам зол і сердитий і не любиш його, то він буде внутрішньо зневажати і ненавидіти тебе, і нічим ти на нього не подієш, бо зло не виправляється злом, а добром. Перемагай благими зле [Рим. 12, 21], викорени наперед в собі те, що хочеш викорінити в інших.

... Молячись про людей, молися про них як про себе, бо ми були одно, як чада Отця Небесного.

... Не сумуйте ж, подібні до мене грішники, але тільки віруйте в Сина Божого. Поважайте один одного, грішники, і щоб ви не погордували ніякого грішника, бо всі ми - грішники, і всіх прийшов спасти, очистити і до небес піднести син Божий.

... Люби без роздуми: любов проста. Любов ніколи не помилиться. Також без роздуми віруй, і завжди надійся, бо віра й надія також прості; або краще: Бог, в Якого віруємо і на Якого сподіваємось, є просте Істота, так само як Він є і проста любов. Амінь.