Молитва Господня в різних культурах

Вісник служінь і церков
"Схід Захід"

Том 12, випуск 1, зима 2004 року.
Вісник висвітлює життя християн в колишньому Радянському Союзі, а також Центральної та Східної Європі

Молитва Господня в різних культурах:
завжди втішаєш, завжди викриває

Марк Елліотт

Примітка редактора: вперше дана лекція була прочитана в капелі Бісон вищої школи богослов'я (Beeson Divinity School) Семфордского університету, Бірмінгем, штат Алабама 1 квітня 2003 р, а також на конференції Євро-Азійської Акредитаційної Асоціації, Кийлів, Україна, 16 жовтня 2003 р . Закінчення буде опубліковано в наступному номері Вісника служінь і церков «Схід-Захід».

безліч коментарів
Ніколи настільки мало хто слова не значили так багато для настільки багатьох. І ніколи настільки мало хто слова не тягли за собою так багато сторінок наступних коментарів. Від першого століття християнства і до наших днів, від одного кінця землі до іншого про них написана вже ціла бібліотека. Деякі дослідники стверджують, що отці церкви говорили про молитву «Отче наш» раніше і більше, ніж про будь-який інший темі. У нас є коментарі Фоми Аквінського, кардинала Вишинського, Симона Вейля (Weil) і Леонарда Боффа. Багато протестантські реформатори, включаючи Яна Гуса, Мартіна Лютера і Жана Кальвіна, також залишили свої роздуми на цю тему. Кожне покоління заново відкриває для себе Молитву Господню, тому бібліографія про неї становить 608 сторінок, а служби пошуку в Інтернеті пропонують список з більш ніж 1000 найменувань. Веб-сайт «Заповіт Pater Noster» у своєму розпорядженні текст цієї молитви на 1221-якою мовою світу.

Хто нею молиться?
Але набагато важливіше того, хто писав про Молитві Господній або хто перекладав її, то, хто молився цією молитвою. А молилися нею віруючі на багатьох мовах протягом багатьох століть в самих різних обставинах. Німецький богослов Хельмут Тіліке підкреслював, що Молитва Господня кожному дає щось особливе. «Її можна вимовити і біля колиски, і біля могили. Вона може піднестися з вівтаря великого собору і з хатини того, хто «їсть свій хліб в печалі». Нею можна молитися на весіллі і у ешафота. І факт полягає в тому, що у всіх цих місцях вона і була виголошена ».1

Екстракт християнстві
Безліч шляхів використання Молитви Господньої говорить про те, що вона перевершує собою будь-які культурні кордони. По-перше, у всьому світі з часів перших отців церкви і до наших днів її визнають, мабуть, самим коротким викладом всієї християнської теології. У третьому столітті Тертуліан назвав її «резюме Євангелія». У дванадцятому столітті Фома Аквінський назвав її «досконалої молітвой2». А в двадцять першому столітті російський економіст і викладач Олександр Зайченко вважає її «конспектом» Євангелія, в той час як його болгарський колега, пастор і викладач Нік Недєльчев просто зауважує, що «вона містить все, що потрібно людині в поклонінні Богу».

Восени 2002 року я запитав у друзів-християн з різних країн світу, що означає для них молитва «Отче наш». З їх відповідей я дізнався, що багато церков вимовляють її спільно щонеділі, включаючи менонітів із Запоріжжя, Україна, п'ятидесятників з С.-Петербурга, баптистів з Румунії, методистів і конгрегационалистов з Болгарії. Баптистські церкви України, Польщі, Болгарії та Чехії використовують Молитву Господню в своєму богослужінні, але не щотижня. Так само роблять Назорейської церкви в Росії. Спільне вознесіння молитви «Отче наш» в баптистських церквах в сільських районах України стало своєрідним захистом проти звинувачень в сектантство з боку православної церкви. Навпаки, в Хорватії цю молитву не вимовляв всією церквою щонеділі саме через її літургійного скам'яніння в католицькій церкві.

Зв'язок, що руйнує конфесійні бар'єри
Проте, не дивлячись на взаємні звинувачення в зневазі або неправильному використанні, християни всіх конфесій, всіх країн і всіх часів об'єднані Молитвою Господньою. Це той зв'язок, який з'єднує наші серця в християнській любові. Румунський євангельський богослов Еміль Бартош називає Молитву Господню «духовним мостом між євангеликами і православними. Всі православні знають цю молитву і ставляться до неї з великою повагою. Під час похоронної служби, незалежно від того, православний ти або євангельський християнин, ти приєднуєшся до всіх присутніх в читанні Молитви Господньої ». Російський християнин-баптист, юрист Олександр Зайченко розповів, що, на жаль, нерідко православні віруючі відмовляються молитися разом з євангельськими християнами, виняток становить тільки молитва «Отче наш». «Тому на конференціях та інших громадських заходах, коли разом з представниками інших церков в залі присутні православне духовенство, - каже Олександр, - єдиний спосіб зберегти, якщо не єдність, то, у всякому разі,« духовні пристойності », це вимовити Молитву Господню» .

Рятівна благодать заучування напам'ять
Багато хто може заперечити, що Молитвою Господньою зловживають через частого повторення, і вона стає «сухим обрядом», «порожніми словами», бездумної мантрою. Однак, як дивно це не прозвучить, в заучуванні напам'ять Молитви Господньої є рятівна благодать. Олександр Зайченко зазначає, що сприйняття Молитви Господньої як постійного вправи в повторенні так глибоко вкоренилося в російській культурі, що навіть комуністи не змогли його викорчувати. Він наводить два приклади: (1) спеціальні елеватори, які СРСР імпортував з Заходу, називалися «Патерностер» (від латинського «Pater Noster» - «Отче наш»). Однак, ні раніше, ні тепер ніхто в Росії не помічав, що ця дивна назва походить від того, що ланки ланцюга елеватора нагадують чотки для повторення молитви «Отче наш»; (2) «В сучасній російській мові, деякі біблійні вислови перетворилися в приказку», - говорить А. Зайченко. «У нас є вираз« вивчити як Отче наш », яке означає знати дуже добре або напам'ять. І я пам'ятаю, як в університеті наш викладач марксизму-ленінізму, звертаючись до студентів, сказав: «Товариші, ви повинні вивчити праці Леніна, як отче наш».

Молитва в екстреному випадку
На жаль, в нашу еру збоченого секуляризму Молитва Господня сприймається як молитва від відчаю. Чеський богослов Ян Лохман розповідає історію капітана корабля, що тоне, який кричить: «Нам залишається тільки молитися». Йому відповідає капелан судна: «Невже наші справи настільки погані?» Занадто часто сучасна людина вдається до цієї молитви лише в разі екстреної потреби. Проте, якщо хоча б в разі небезпеки Молитва Господня воскресає з глибин людської підсвідомості, чи можна нарікати з приводу такого її щирого застосування? Світ повен прикладів того, як не тільки «окопні праведники», а й віддані християни в хвилину небезпеки зверталися до Молитві Господній.

Молитва «туди, куди слід»
Мері Рабер, християнська місіонерка, спрямована на служіння менонітське Центральним комітетом, розповідає про випадок, що стався з російським солдатом, що потрапили у велику біду. Небезпека минула після того, як він став щоночі повторювати молитву «Отче наш», «навіть до ладу не знаючи, про що або кому молиться, він просто просив про допомогу ... Він лягав у постіль і тихо шепотів молитву ... Найбільше в цій історії, - каже Мері Рабер, - мене вражає милосердя Бога, який чує і відповідає навіть на ту молитву, яка адресована просто «туди, куди слід».

Отже, ми бачимо, що в хвилини крайньої потреби, в пошуках людиною сенсу життя, Святий Дух може використовувати Молитву Господню, щоб привести своїх дітей до віри. Мері Рабер також згадує свою розмову з медсестрою-акушеркою і активним добровольцем Запорізького відділення Християнської медичної асоціації Ганною Іванівною, якій зараз вже більше 70 років. «Вона згадувала, як в дитинстві бабуся навчила її молитві« Отче наш »і веліла повторювати її щоразу, коли буде важко. Все життя вона молилася цією молитвою, повторюючи слова на церковно-слов'янською мовою і навіть не розуміючи, що саме або кому вона говорить, просто знаючи, що якимось чином це «має силу». Християнкою вона стала вже після здобуття Україною незалежності. Я не раз чула історії, в яких були одні й ті ж слова: «Молитва Господня» і «пошепки передана онукам за радянських часів». Часто, якщо люди і «знали» що-небудь про Бога, це була Молитва Господня ».

джерела:
1. Крістофер Веермантрі, Молитва Господня, міст в кращий світ (Ліґорі / Тріумф, 1998), 78.
2. Там же, 14; Ніколас Айо, Молитва Господня, Теологічний і літературний огляд (Нотр Дам: Видавництво університету Нотр Дам, 1992), 5.

Марк Елліотт є директором Глобального центру (The Global Center) Бісон вищої школи богослов'я (Beeson Divinity School) Семфордского університету, Бірмінгем, штат Алабама, а також головним редактором Вісника служінь і церков «Схід-Захід».

Письмовий дозвіл редакції потрібно для публікації та електронної розсилки статей Вісника служінь і церков «Схід-Захід» .

© 2004 Глобальний центр
ISSN 1069-5664

Вісник служінь і церков «Схід-Захід»

| зміст | Пошук попередніх номерів |
Від наших читачів | Підписатися

Якщо у Вас є питання, напишіть нам