Нехай суд доведе: Каддафі- громадянин України

1. З Майдану - в Лівію
2. Подарунок з акцептом корупції?
3. Полковнику ніхто не пише

Ніякої сенсації: вождь народу Лівії і не думав брати підданство нашої країни. Але формально Муаммар Каддафі може бути викликаний в український суд для дачі показань свідків. А президент України тепер має в суді відповісти - і за Каддафі, і за Богдана Хмельницького.

З Майдану - в Лівію

Привід довести, що принцип «Закон - один для всіх» з'явився ідеальний. Як глава держави Віктор Андрійович явить приклад законослухняності. Заодно і спонукає патріотичну молодь до вивчення рідної історії, а також допоможе орієнтуватися в політичній географії. Щоб вчасно відчувати різницю між «помаранчевої» революцією на київському Майдані і «великої вересневої революції» в Лівії.

Донецький адвокат Володимир Оленцевич півроку прагне врятувати імідж президента Ющенка інтелігентним прийомом. Він сподівався, що комізм трапилася історії можна дозволити коректно. В суді. Як інакше убезпечити «лідера нації» від сумнівних помічників-дипломатів і референтів-нумізматів? Донеччанину було не смішно дивитися телерепортажі з Лівії, куди Віктор Ющенко відправився погостювати до революційного вождя Каддафі. Мета візиту і сенс переговорів в штабному наметі залишилися без перекладу з арабської. Зате телеканали докладно показали, як український президент нагороджує Каддафі орденом Богдана Хмельницького.

Це так вразило Володимира Оленцевича, що він подав позов до Донецького окружного адміністративного суду. Як громадянин України, вказавши відповідача - Президента України Ющенка Віктора Андрійовича.

Суть позовної заяви - про визнання незаконним та скасування указу президента Ющенка від 4 квітня 2008 року № 300/2008 «Про нагородження М. Каддафі орденом Богдана Хмельницького».

Шкода, немає можливості опублікувати весь текст позову (це 10 сторінок). Наведу уривки, щоб читач зміг уявити доводи позивача.

Слушна посилання на ст. 102 Конституції України, яка передбачає, що Президент України є главою держави і виступає від імені держави.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Далі - слова президентської присяги: «Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма силами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі ».

Потім позивач наводить ч. 1 ст. 1 закону від 16 березня 2000 «Про державні нагороди України» (далі - закон): «Державні нагороди України є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги в розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною ».

Позивач вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 5 закону, нагородження державними нагородами проводиться указом Президента України. Принципово важливо, на думку позивача, сформульоване в ст. 2 закону положення про те, що «законодавство про державні нагороди складається з Конституції України, цього Закону та указів Президента України, що видаються відповідно до них». Тільки так главі держави наказано реалізовувати конституційно передбачені повноваження президента щодо нагородження держнагородами.

Стаття 7 закону передбачає, зокрема, що орден Богдана Хмельницького I, II, III ступенів заснований для «нагородження громадян України за особливі заслуги у захісті державного суверенітету, теріторіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України». Володимир Оленцевич резонно вважає: цим орденом можуть бути нагороджені тільки громадяни України.

Подарунок з акцептом корупції?

«На тлі наведених конституційних і законодавчих положень, - пише в позові Володимир Едуардович, - почуття глибокого здивування і образи за державу викликає зміст указу Президента України Віктора Ющенка від 4 квітня 2008 року № 300/2008« Про нагородження М. Каддафі орденом Богдана Хмельницького »:

«За визначний особистий внесок у розвиток українсько-лівійськіх отношений постановляю: Нагородити орденом Богдана Хмельницького I ступенів Муаммара аль-Каддафі - лідера Великої Вересневої революції, полковника». З віртуозно складеного тексту указу неможливо дізнатися, громадянином якої держави є полковник.

Разом з тим з високим ступенем ймовірності можна припустити, що за станом на 4 квітня 2008 р полковник Муаммар бен Мухаммед Абу Меньяр Абдель Салям бен Хамід аль-Каддафі - лідер Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії, не мав щастя бути громадянином України, бо ( см. вище ст. 3 закону «Про громадянство України») Каддафі:

1) не був громадянином колишнього СРСР, який на момент проголошення незалежності України постійно проживав на території України;

2) не є особою, яка на момент набрання чинності закону «Про громадянство України» (13 листопада 1991 г.) проживало в Україні і не була громадянином іншої держави;

3) не є особою, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено запис «громадянин України»;

4) не є особою, яка набула громадянство відповідно до законів та міжнародних договорів України.

Таким чином, Президент України В. Ющенко, при цілковиту відсутність передбачених ст. 7 Закону підстав для нагородження, нагородивши орденом Богдана Хмельницького I ступені не громадянина України просто подарував йому (полковнику Муаммару Каддафі) орден Богдана Хмельницького », - підсумував свій аналіз заявник.

- Вважаю за необхідне спеціально підкреслити, - зауважив в нашій розмові адвокат Оленцевич, - орден Богдана Хмельницького не належить на правах власності тимчасово обіймає посаду президента громадянину України В. Ющенко. І в цьому його (ордена Богдана Хмельницького) принципова відмінність від тієї ж медалі сріблястого кольору із зображенням В. Ющенко і написом «Народний Президент України Віктор Ющенко 2005». Одну з них президент Ющенко в квітні 2005 р у Палаці «Україна» подарував маестро Лучано Паваротті.

Зрозуміло, ніхто не має права зазіхати на право В. Ющенко поширювати приналежну йому на правах власності (яка не є одним з видів державних нагород) медаль сріблястого кольору з його зображенням шляхом дарування або іншим, що не були заборонені законом способом відчуження (договір купівлі-продажу, договір міни з президентами інших, неодмінно демократичних країн), - згадав про нумізматичному хобі відповідача позивач.

Полковнику ніхто не пише

Кого взявся захищати позивач - себе (НЕ нагородженого), президента Ющенка (підставленого радниками) або полковника (нерезидентів)? Відповів мені пан Оленцевич докладно, як по листу свого позову.

«Як відомо, ч. 2 ст. 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Я вважаю (бо закон дає мені право вважати), що, виступаючи від імені держави, будучи гарантом дотримання Конституції України, Президент України Віктор Ющенко, при цілковиту відсутність передбачених ст. 7 Закону підстав (т. Е. В порушення абз. 4 ст. 7 Закону), нагородивши орденом Богдана Хмельницького I ступені не громадянина України полковника Муаммара бен Мухаммеда Абу Меньяра Абдель Саляма бен Хаміда аль-Каддафі - лідера Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії, в особистих інтересах використовував службове становище (володіючи конституційними повноваженнями нагороджувати державними нагородами) всупереч інтересам служби.

Чим і порушив моє, громадянина України Оленцевича Володимира Едуардовича, виняткове право бути нагородженим орденом Богдана Хмельницького при одночасному безумовному відсутності у всіх без винятку коли-небудь жили або нині живуть на планеті Земля не громадян України права бути нагородженими орденом Богдана Хмельницького.

Знову ж вважаю (бо закон дає мені право вважати) також, що Президент України Віктор Ющенко, в порушення абз. 4 ст. 7 Закону України «Про державні нагороди України» нагородив орденом Богдана Хмельницького I ступені не громадянина України полковника Муаммара бен Мухаммеда Абу Меньяра Абдель Саляма бен Хаміда аль-Каддафі - лідера Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії, порушив моє, громадянина України Оленцевича Володимира Едуардовича, право бути громадянином держави, Президент якого, на виконання принесеної українського народу присяги, дотримується Конституції України та законів України.

У мене питання: якою буде реакція вважає свій внесок в історію людства унікальним, легендарного національного вождя - полковника Муаммара бен Мухаммеда Абу Меньяра Абдель Саляма бен Хаміда аль-Каддафі, коли останній раптом дізнається про те, що Президент України Віктор Ющенко своїм указом перетворив його ( полковника Муаммара Каддафі) в громадянина України (бо не можна стати кавалером ордена Богдана Хмельницького, яка є громадянином України)?

І ще: чи можна вважати коротко описані вище дії Президента України Віктора Ющенка «... діянням, яке не завдало і не могло заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі»? (Ч. 2 ст. 11 КК України).

Моє резюме: виходячи з викладеного, відповідно до ст. ст. 1, 3, 5, 7 Закону України «Про державні нагороди України», ст. 1, ч. 1, 2, 3 ст. 6, ст. 8, ст. 104, ст. 162 КАС України, я просив суд:

- визнати незаконним указ Президента України Віктора Ющенка від 4 квітня 2008 року № 300/2008 «Про нагородження М. Каддафі орденом Богдана Хмельницького», зобов'язавши останнього (Президента України Віктора Ющенка) скасувати даний указ.

І зобов'язати Президента України Віктора Ющенка особисто принести лідеру Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії, полковнику Муаммару бен Мухаммеду Абу Меньяру Абдель Саляму бен Хаміду аль-Каддафі вибачення за свою нездатність удостоїти його (полковника М. Каддафі) державної нагороди України відповідно до чинного законодавства України .

Суд повинен зобов'язати Президента України Віктора Ющенка також особисто повернути лідеру Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії, полковнику Муаммару бен Мухаммеду Абу Меньяру Абдель Саляму бен Хаміду аль-Каддафі орден Великої Вересневої Революції, яким останній (полковник М. Каддафі), як виявилося, необачно нагородив Президента України Віктора Ющенка ».

Тут Володимир Оленцевич висловився по-простому: «Тому що, говорячи не юридичним мовою, Президент України Віктор Ющенко просто« впарили »довірливому полковникові Муаммару Каддафі орден Богдана Хмельницького, натомість отримавши від славного лідера Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії, полковника Муаммара бен Мухаммеда Абу Меньяра Абдель Саляма бен Хаміда аль-Каддафі орден Великої Вересневої Революції », - чітко озвучив свої вимоги мій співрозмовник.

Він відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 3 ст. 22, ч. 3 ст. 8 Конституції України, свою позовну заяву склав російською мовою.

- І як же сприйняли сам факт подачі такого позову в Донецькому окружному адміністративному суді? - запитала я у позивача.

Той розповів наступне: «14 квітня цього року я подав позовну заяву. А вже 15 квітня суддя Донецького окружного адмінсуду Галатин, мабуть, мобілізувавши всі наявні у неї на той момент знання в області теорії права і сумлінно сприйнявши згаданий указ Президента України Віктора Ющенка, визначила - «иск повернути позивачу для Звернення до належно суду». Адреса - окружний адмінсуд м.Києва. При цьому суддя забула найважливіше - вказати у визначенні, які ж норми права містяться в тому указі Президента України Віктора Ющенка.

А може, суддя визнала, що відсутність в указі норм права є достатньою підставою для віднесення указу до групи правових актів індивідуальної дії?

Тому я подав 14 травня позов ще раз в той же суд. І вже 15 травня 2008 року суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров визначив також: «повернути позивачу для Звернення до належно суду». Тобто, процитував аргументи визначення попереднього суду. З тими ж умовчаннями про нормах права.

23 травня 2008 року я втретє подав позовну заяву до Донецького окружного адміністративного суду. І вже 26 травня від судді Могильницького я отримав очікуване відмовний визначення. У мене залишилося враження. що судді одне від одного переписували, як під копірку, один і той же визначення », - з іронією зазначив копіткість суддів позивач.

І раптом 10 червня 2008 року суддя все того ж Донецького окружного адмінсуду Юрченко відкрила провадження по даній адміністративній справі та навіть призначила його до судового розгляду на 9 липня 2008 року. На жаль, в той день розгляд справи знову відклали - на 11 серпня, потім - на 28 серпня, 19 вересня.

Наступна дата - 15 жовтня. Те двоє з трьох суддів захворіли, то представник президента Ющенко не прибув. Добре, хоч порядку в Лівії слати не стали. А то соромно було б перед Каддафі, якби він прибув на суд до Донецька.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...