Освіта ... з гальмами

Диплом про закінчення ВНЗ мають тільки два відсотки інвалідів. Не секрет, що чим більше утворено співтовариство, тим кращих економічних результатів воно домагається і, як наслідок - краще живе. Раніше вважалося, що люди з інвалідністю можуть працювати лише в певних сферах. Там, де не потрібно виконувати складних операцій. Тому отримати престижну роботу і особливо ту, яка передбачає високий професіоналізм, їм було вкрай складно.

Як же йдуть справи з отриманням вищої освіти сьогодні?

Вчителька Марія Гончарова (інвалід по слуху) розповіла, яких зусиль їй коштувало вступ до вузу. Спочатку були нескінченні ходіння в поліклініку за довідкою. Дівчині пояснювали, що у неї нічого не вийде.

- Мені пропонували вчитися на маляра, швачку. Але мені хотілося чогось більшого. Коли нарешті я отримала довідку, в приймальній комісії мені говорили, що я не зможу працювати. Тим не менш, ми з мамою домоглися цієї довідки. Оцінки мої дозволили вчинити, був навіть перебір в балах, - головним завданням Марія вважає соціалізацію дітей-інвалідів у суспільство.

Майбутній психолог Мері Мархель каже, що з її однокласників тільки вона змогла подолати бар'єр і стати студенткою. Навіть її однокласник, який закінчив школу із золотою медаллю, не зміг здобути вищу освіту. Однак і для неї це було непросто.

- На МРЕК мені сказали, що моє захворювання дозволяє мені навчатися за фахом швачка, озеленювач територій. Потім порадили спробувати поступити в приватний інститут. Так я опинилася в «ЕНВІЛ». Тепер я рада, що навчаюся на психологічному факультеті. Мені дуже подобається, - розповідає дівчина.

Андрій, бібліотекар з Гродно, розповідав при зустрічі, яких неймовірних зусиль йому коштувало не тільки вступити до коледжу, а й після отримання диплома праце-влаштуватися.

- Побачать, що я з інвалідністю, і кажуть, що вакансія вже зайнята. Довелося довго домагатися своїх прав на працевлаштування. Слава Богу, вистояв. Але інвалідам у нас дуже непросто відчувати себе повноправними членами суспільства, інтегруватися в звичайне життя. Труднощі підстерігають буквально на кожному кроці - і під час вступу до вузу, і в подоланні бар'єрів, що зустрічаються на шляху до навчального закладу. А коли диплом у тебе в руках - не факт, що ти працевлаштуватися. Інвалідам відмовляють у працевлаштуванні. До сих пір в суспільстві допускається окремий уклад життя для людей з інвалідністю.

У західноєвропейських університетах - звичайне явище, коли в навчальній аудиторії поруч зі здоровими студентами навчаються і їх однолітки з обмеженими можливостями. А ось для Білорусі це не характерно. За відомостями Офісу з прав людей з інвалідністю, в країні на обліку в органах з праці, зайнятості та соціального захисту знаходяться більш ніж півмільйона людей з особливостями психофізичного розвитку. Але вищу освіту з кожної сотні таких людей набувають всього двоє.

Начальник управління спеціальної освіти Міністерства освіти Республіки Білорусь Антоніна Змушко визнає, що сьогодні перед інвалідами, які хочуть здобути вищу освіту, варто багато проблем:

- По-перше, не у всіх вищих навчальних закладах створено безбар'єрне середовище. Значна частина навчальних корпусів побудована більш ніж півстоліття тому, коли про проблеми інвалідів просто не замислювалися. По-друге, недостатньо матеріально-технічної бази. Наприклад, без спеціального програмного забезпечення незряча людина не зможе працювати на комп'ютері. Але це тільки початок проблем. Інваліда мало вивчити. Рано чи пізно перед ним постане питання працевлаштування. А перелік можливих професій для нього значно коротше, ніж для здорової людини. Але згідно з Державною програмою розвитку спеціальної освіти в Білорусі на 2012-2016 роки ці питання будуть поступово вирішуватися.

- Поки в країні тільки розробляється спеціальна методика навчання людей з обмеженими можливостями, щоб вони могли отримувати вищу освіту. Які вузи вже приступили до цього?

- Першопрохідником тут став Білоруський державний університет інформатики і радіоелектроніки (БГУИР). Тут розробили інноваційний проект «Соціальна адаптація осіб з обмеженими можливостями», який налічує більше двох десятків пропозицій. Крім того, в ньому передбачена розробка методичних комплексів, як для викладачів, так і для студентів-інвалідів, модернізація матеріально-технічної бази, створення спеціалізованого програмного забезпечення. Також планується створення спеціального інформаційно-освітнього порталу та бази вакансій для осіб з обмеженими можливостями.

Аналогічні труднощі існують і з середнім професійно-технічною освітою для дітей-інвалідів. Зараз в Білорусі окремі групи для студентів з порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату сущест-
вуют тільки в чотирьох навчальних закладах. А ось в Мінському державному професійно-технічному коледжі електроніки окремі групи для інвалідів будуть об'єднані зі звичайними. Поки тут інваліди навчаються в своєму середовищі, але це ні в якому разі не перешкоджає їхньому спілкуванню з іншими учнями. Періодично проводяться різні заходи для встановлення взаєморозуміння між ними. Незабаром на вулиці Кнорін в Мінську відкриється спеціалізований навчальний корпус, розрахований на 350 осіб. Групи в ньому будуть інтегровані. Це означає, що на кожну з них передбачено 1-2 місця для інвалідів. Та й кількість учнів в групі зменшиться до 15-20, що також піде на користь.

Крім Мінського державного професійно-технічного коледжу електроніки, такі окремі групи для студентів-інвалідів тепер діють в Гомельському державному машинобудівному технікумі, Могилевському державному економічному професійно-технічному коледжі, а при Мінському державному торговому коледжі створено експериментальний Центр реабілітації інвалідів.

- Як відомо, у 2008 році для дітей-інвалідів скасовано право на позаконкурсний зарахування при вступі до вузу. Чи вплинуло це на кількість студентів-інвалідів?

- Майже немає. За нашими даними, після скасування пільги, при зарахуванні на загальних підставах кількість дітей-інвалідів, які надійшли на навчання за рахунок коштів бюджету, практично не змінюється (у 2008 році - 223 особи, 2009 г. - 229, 2010 р - 258 , 2011 року - 224 і в 2012 році - 204 особи).

На закінчення, Антоніна Змушко порадила майбутнім абітурієнтам підвищувати свої знання. Адже в поточному році, під час приймальної кампанії, нижній поріг тестового бала для претендентів на студенчес-
кий квиток планується підвищити до 10 балів.

Що ж, часи змінюються. Але істину, що високоосвічені люди, незважаючи на свої обмежені фізичні можливості, можуть скласти гідну конкуренцію кому завгодно, ще ніхто не відміняв. Це до того, що якісна освіта дозволить людям з інвалідністю утвердитися в цьому житті. Отримавши його, вони будуть в змозі подбати про себе, а при необхідності - допомогти оточуючим.

Так що, в дорогу, за знаннями!

Лілія ЗІЗІКО