Представник Нацбанку: «Передавати чи картку касиру в магазині - особиста справа кожного»

Безготівкові платежі в нашій країні в останні кілька років розвиваються семимильними кроками: збільшується кількість пластикових карток, банкомати, інфокіоск і платіжні термінали ростуть як гриби після дощу, а інтернет-банкінг вже став чимось буденним.

Про проблеми, перспективи та здобутки ринку безготівкових платежів в Білорусі нам розповів Начальник Головного управління платіжної системи і цифрових технологій Національного банку Республіки Білорусь, спікер конференції «БанкІТ'2016» Олександр Сотников.

Безготівкові платежі здатні заощадити бюджет

За оцінками міжнародних експертів, повна відмова від готівки в державі призводить до економії від 1 до 2% ВВП в залежності від розмірів країни. І ми будемо прагнути до цієї економії.

До неї можна йти різними шляхами. З огляду на те, що основним інструментом для здійснення безготівкових платежів в даний час є банківська платіжна картка, нами вже давно було прийнято рішення перевести якомога більше людей, які отримують зарплату, на цю систему.

Пластикові картки не викликали в людей будь-якого відторгнення. Статистика це доводить: близько 30% всього роздрібного товарообігу - це безготівковий товарообіг.

Це дуже хороший показник, враховуючи, що ми стартували на ринку безготівкових платежів на кілька десятиліть пізніше європейських країн.

Ламати через коліно ми не будемо

Чи потрібно нам дотискати всіх, хто морально не готовий до використання безготівкових коштів платежу? Я вважаю, що цього робити не варто.

Що стосується стовідсоткової безналізаціі суспільства, то позиція Національного банку тут однозначна - наше завдання досягти такого рівня проникнення платіжних технологій в усі сфери життя суспільства, які дозволили б використовувати безготівкові форми оплати на рівні використання готівкових грошових коштів. Тобто стоїть завдання зробити безготівкові розрахунки як мінімум рівними готівкових розрахунків за вартістю, по інфраструктурі прийому, по простоті і зручності використання.

Потрібно розуміти, що всі ті, хто самі хочуть використовувати ці можливості, будуть їх використовувати. Є кілька категорій людей. Перші прагнуть «бути в тренді» і самі охоче приймають все інновації. Другі сумніваються в тому, чи потрібно це їм, але в тому випадку, якщо знайдуть для себе якусь вигоду, то почнуть використовувати інновації. Треті нічого не хочуть міняти і категорично відмовляються від всіх нововведень.

Для другої групи людей потрібно правильно донести інформацію. Кожен повинен знайти для себе причину, по якій йому варто перейти на безнал. Я вважаю, що банки, торгові мережі та держава повинні стимулювати людей до переходу на безготівковий розрахунок.

У мене є хороший приклад, пов'язаний з моєю мамою. Я досить давно займаюся безготівковими платежами, але мені ніяк не вдавалося переконати її в переході на картку. Був випадок: вона боялася нести велику суму коштів на оплату певної послуги, а я в той момент не міг поїхати з нею.

Я розповів їй про те, що в цьому місці можна розплатитися карткою. Ми поїхали в банківське відділення і оформили їй картку для пенсіонерів. З тих пір вона регулярно оплачує з її допомогою товари та послуги і вважає, що це більш зручний варіант оплати, ніж готівка.

Завдання ж досить проста: потрібно знайти ключик до серця кожного споживача і надати йому ту зацікавленість, в якій він потребує: знижки, безпеку, зручність, швидкість або віддалений варіант роботи.

Краще і надійніше «кешу» нічого не може бути?

Так, такий стереотип існує, ми з ним активно боремося. Ніхто не буде сперечатися, що є певні ризики при проведенні операцій через безготівкові канали зв'язку. Але каса в магазині може теж зламатися. Так, це трапляється рідко, але такі ситуації теж відбуваються. І як тоді бути з готівкою?

Бувають випадки, коли термінальне обладнання з різних причин дає збої. Це технічний і технологічний ризик, але подібні ситуації носять одиничний характер.

Якщо людина категорично відмовляється від використання картки з різних причин, то це його вибір. Насильно його змушувати ніхто не буде, у Національного банку немає такої мети.

Комунальні - ключ до переходу на безнал

Багато хто приходить до безготівкових платежів саме через оплату комуналки. Коли ти опинився на пошті або в банку і бачиш цю величезну чергу, в якій тобі потрібно відстояти, ти ще раз задумаєшся, а як можна цього можна уникнути? По суті, це яскравий приклад еволюційного процесу. Ми всі цінуємо свій час і не хочемо витрачати годину-півтори на чергу, в якій можна не стояти.

Держава, переводячи людей на пластикові картки, в першу чергу думає про інфраструктуру (платіжні термінали в торгівлі, інфокіоск, дистанційні канали обслуговування). Звичайно, ще залишаються такі ніші, в яких безготівки в даний час немає. І я не вважаю, що ми повинні заганяти всіх в безготівкові платежі, змушувати проводити кожну копійку таким чином. Ми створили інфраструктуру і надали людям можливість оплачувати за допомогою банківської платіжної картки практично всі і всюди. Зараз стоїть завдання стимулювати людей використовувати ці можливості.

Маленьким містам потрібно звикнути

Варто відзначити, що жителі невеликих міст і селищ отримали картки в цілому пізніше жителів столиці та обласних центрів. Людям на периферії до них ще варто звикнути.

Звичайно, не варто заперечувати, що в сільській місцевості життя інша. У таких місцях банк і пошта - це своєрідні центри тяжіння - для людей це місця спілкування, обміну новинами й т.д. Однак рано чи пізно може статися так, що містити банківське або поштове відділення стане економічно неефективно і воно закриється.

Людям просто подобається ходити на пошту і в банк, але зміна поколінь є і буде. Адже молодь і там розвивається такими ж темпами, як в містах та мегаполісах: вони ловлять покемонів, грають в World of Tanks, активно користуються соціальними мережами, купують товари в інтернеті і так далі. Не можна сказати про те, що люди з околиць не заслуговують новацій. Ми ці можливості їм дали, але насильно форсувати процес переходу людей на ці технології не будемо.

Передавати картку касиру - особиста справа кожного

Багатьох громадян хвилює питання: чи безпечно передавати платіжну карту касирові і чи має право він забирати карту, якщо встановлено термінал для самообслуговування?

Це загальносвітовий тренд, коли людина сама здійснює операції з карткою без участі продавця. Він у нас потихеньку приживається. Я вважаю, що нам в цьому процесі потрібно бути терплячими. Зрозумійте, касирів в магазині досить довго вчили поводитися таким чином: брати у клієнта картку, перевіряти ім'я і підпис власника, забивати суму в термінал і т.д.

Зараз людям потрібно перевчитися, це довгий процес. Якщо вас відмовляються обслуговувати, коли ви не хочете передавати картку касиру, то слід запрошувати адміністратора і пояснювати йому ситуацію, в крайньому випадку просити книгу скарг.

Я не виключу ситуацію, що в правилах магазину і банку, який обслуговує дану торговельну точку, є пункт про обов'язкову ідентифікацію держателя картки касиром. Регулятор не буде влазити в договірні обставини між банками і торговельними об'єктами.

Аналогічна ситуація з терміналами, які підтримують безконтактну оплату. Як правило, вони встановлені лише у великих містах. Зміна парадигм не буває одномоментною. Це розтягнутий у часі процес, до нього варто ставитися з розумінням.

Пластикові картки не в поле зору камер над касами

За правилами, камери в магазинах повинні бути зорієнтовані таким чином, щоб туди не потрапляли картки в процесі проведення оплати. Можливо, в якихось торгових точках ці норми не дотримуються, виключити цього не можна. Якщо ви так боїтеся того, що у вас вкрадуть гроші з картки, то просто заклейте CVV2 код. Це не саме елегантне рішення, але ви зможете убезпечити себе.

Білоруси і раніше пишуть пін-код на картці

Ми 20 років просимо бєларусів не писати паролі на картках, але громадяни вперто не хочуть перестати це робити. Ви говорите про небезпеку з боку камер і касирів в магазинах, але при цьому багато хто з нас самі дають можливості для розкрадання грошей з рахунків.

На жаль, це відбувається із завидною регулярністю. Я сам бачив, коли молода сімейна пара розплачувалася карткою і в гаманці у них лежав листочок з номерами карток і пін-кодами до них. Що в такій ситуації повинен зробити Нацбанк? Ми постійно говоримо, що так робити не можна. Але якщо людина не вважає, що це може зашкодити його засобам, то він продовжить так робити.

Світле майбутнє для безготівкових платежів

Я думаю, що проект по безналізаціі можна вважати успішним. Ми бачимо по динаміці, що ті тектонічні зміни в законодавстві, які були прийняті 5-10 років тому, виявилися успішними. Зараз регуляторам не потрібен пресинг для розвитку безготівкових платежів.

Громадяни зуміли оцінити можливості і переваги цього рішення, і нам потрібно продовжити розвивати інфраструктуру, підвищувати якість її функціонування, переводити максимальну кількість взаємодій між банком і клієнтом в цифровому просторі, підвищувати безпеку операцій з картками і, звичайно ж, фінансову і цифрову грамотність людей.