Про відповідальність бухгалтера за шкоду, заподіяну підприємству

Мін'юст у листі від 23.02.2017 р № 6508 / 105-0-2-17 / 7 роз'яснює застосування чинного законодавства в разі відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству діями (бездіяльністю) бухгалтера.

Відповідно до ч. 2, 3, абз. 1, 2 і 6 ч. 4 ст. 8 Закону України від 16.06.99 р № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

У свою чергу, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, а також організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій (абз. 1, 2, 3 ч. 7 ст. 8 Закону про бухоблік ).

При цьому слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону про бухоблік відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників визначені ст. 130 КЗпП, зокрема, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Таким чином, роботодавець може залучити працівника до матеріальної відповідальності лише за наявності таких юридично встановлених фактів:

порушення працівником трудових обов'язків;
наявності прямої дійсної шкоди;
наявності причинного зв'язку між порушенням і шкодою;
провини працівника.

Відсутність хоча б одного з перерахованих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності. Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 КЗпП.

Залучення працівника до обмеженої матеріальної відповідальності працівників встановлено ст. 133 КЗпП, випадки повної матеріальної відповідальності передбачені ст. 134 КЗпП. Звернемо увагу, що договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено з бухгалтером (головним бухгалтером) виключно в разі, якщо він фактично виконує обов'язки касира

Відшкодування шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку згідно зі ст. 136 і 138 КЗпП здійснюється за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівника. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У всіх інших випадках відшкодування шкоди здійснюється шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до суду.

Див. Також матеріал Матеріальна відповідальність .

текст документа

Лист Міністерства юстиції України від 23.02.2017 р. № 6508 / 105-0-2-17 / 7

Щодо роз'яснення Положень законодавства Стосовно відповідальності бухгалтера за шкоду, заподіяну Підприємству, повідомляємо таке.

Правові засади регулювання, организации, ведення бухгалтерського обліку та складання Фінансової звітності в Україні візначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), Який пошірюється на всех юридичних осіб, створене відповідно до законодавства України, Незалежності від їх організаційно-правових форм и форм власності за (далі - підприємства), Які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подаваті фінансову звітність согласно Із законодавством (ст. 2 Закону).

Согласно з частин другою ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, Який ведеться підпріємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, что Використовують грошовий вімірнік, ґрунтуються на Даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин Другої, третьої, абзаців первого, іншого та шостого части четвертої ст. 8 Закону питання организации бухгалтерського обліку на підприємстві належати до компетенції его власника (власніків) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування Фактів Здійснення всех господарських операцій у ПЕРВИННА документах, Збереження оброблення документів, регістрів и звітності в течение встановлення терміну, но НЕ менше трьох років, Несе власник (власник) або уповноважений орган (посадова особа), Який Здійснює керівництво Опис підпріємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми его организации, зокрема введене до штату підприємства посади бухгалтера або создания бухгалтерської служби на чолі з головний бухгалтер. Завдання та функціональні обов'язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах визначаються Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету міністрів України від 26 січня 2011 р. N 59 "Про затвердження Типового положення про бухгалтерський службу бюджетної установи" (далі - Типове положення) ).

Керівник підприємства зобов'язаний создать необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, Забезпечити неухильне Виконання всіма Підрозділами, службами та працівнікамі, прічетнімі до бухгалтерського обліку, правомірніх вимог бухгалтера относительно Дотримання порядку оформлення та Подання до обліку первинних документів (частина шоста ст. 8 Закону) .

Частина Сьома ст. 8 Закону та п. 13 Типового положення визначили коло обов'язків головного бухгалтера або особи, на якові покладаючи ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Так, головний бухгалтер або особа, на якові покладаючи ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, Забезпечує Дотримання на підприємстві встановлений єдініх методологічних засад бухгалтерського обліку, складання и Подання в Установлені рядки Фінансової звітності, а такоже організовує контроль за відображенням на рахунки бухгалтерського обліку всех господарських операцій (Абзац перший, другий, третій части сьомої ст. 8 Закону).

Слід Зазначити, что керівніком бюджетної установи затверджуються положення про бухгалтерський службу, керівніком якої є головний бухгалтер, та посадова інструкція фахівця, на которого покладаючи виконання обов'язків бухгалтерської служби.

При цьом Варто звернути Рамус на ті, что відповідно до части восьмої ст. 9 Закону відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів и регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображеніх у них Даних несуть особи, Які склалось та підпісалі ЦІ документи.

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповіднімі органами в межах їх повноважень, передбачення законами (ст. 15 Закону). Слід Зазначити, что ЗАГАЛЬНІ Підстави й умови матеріальної відповідальності ПРАЦІВНИКІВ визначили ст. 130 Кодексу Законів про працю України (далі - Кодекс). Так, согласно з Частина перша та другою цієї статті Кодексу працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну Підприємству, установі, организации внаслідок Порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права и законні Інтереси ПРАЦІВНИКІВ гарантуються Шляхом установлення відповідальності только за пряму дійсну шкоду, лишь в межах и порядку, передбачення законодавством, и за умови, коли таку шкоду заподіяно Підприємству, установі, организации віннімі протиправного діямі (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується Певна частина заробітку працівника и не винна перевіщуваті полного розміру заподіяної Шкоди, за вінятком віпадків, передбачення законодавством. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності ПРАЦІВНИКІВ визначили ст. 133 Кодексу.

У свою черга випадки повної матеріальної відповідальності предусмотрена ст. 134 Кодексу.

Поряд з ЦІМ слід Зазначити, что ст. 136 та 138 Кодексу встановлен, зокрема, что покриття Шкоди працівнікамі в размере, что НЕ перевіщує СЕРЕДНЯ місячного заробітку, провадиться за Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, а керівнікамі підприємств, установ, ОРГАНІЗАЦІЙ та їх заступниками - за Розпорядження ВИЩОГО в порядку підлеглості органу Шляхом Відрахування Із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу чи ВИЩОГО в порядку підлеглості органу має буті Зроблено НЕ пізніше двох тіжнів з дня Виявлення заподіяної працівніком Шкоди и звернено до Виконання НЕ Ранее семи днів з дня ПОВІДОМЛЕННЯ про це працівника. Если працівник НЕ згоден з відрахуванням або его розміром, трудовий спір за его заявив розглядається в порядку, передбачення законодавством.

У решті віпадків покриття Шкоди провадиться Шляхом Подання власником або уповноваженим ним органом покличу до суду.

Для Покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачення ст. 130 Кодексу.

Перший заступник Міністра Н. Севостьянова