"Прощай і удачі". Обговорення на LiveInternet

переклад (з 2:43, саме тоді слова почалися)
-Джуді, Сара приходила?
-Так, десь хвилину назад, вона пішла, сер. Але вона залишила щось для вас.
- Дякуємо.
- (лист Сари) "Гіл ... Ти знаєш, що я люблю тебе. Я відчуваю, що буду любити тебе.
Зараз і назавжди ...
Я не дуже добре себе почувала, кажучи неправду. Я втомилася. Пам'ятаєш ту пустелю, я була під автомобілем в ту ніч. Я зрозуміла, що щось допомогло мені не втратити життя. Щось сверху.Когда мій батько помер, я присвятила більшу частину мого життя привидам. Ми були інтимними друзями там, в пустелі, і я здогадалася що це був момент поховати спогади. Я не можу робити це тут. Я це відчуваю. Не має особливого значення, що я намагалася боротися щоб хоча б віддалити спогади.
Я йду з болем, але ... Я повинна йти. Я не маю поняття, куди я йду. Але я знаю, що я повинна зробити ето.Еслі я це не зроблю, боюся, я зроблю самогубство, і, що ще гірше, ти опинишся там і будеш бачити, як це відбувається. Я знаю, що я з великим зусиллям залишалася тут. Але ти - унікум, незрівнянний для мене. І я буду сумувати за тобою поки б'ється моє серце. Наше життя разом була для мене єдиним осередком, якого у мене ніколи не буде. Але він цього не змінив.
Я люблю тебе. І завжди буду любити.
Прощай.