Розповіді про професії. ВІД СЕСІЇ ДО СЕСІЇ ЖИВЕ ПАРЛАМЕНТ ВЕСЕЛО!

Хто важливіший - спікер або парламент? Відповідь очевидна: звичайно ж спікер. Тому що спікер і без парламенту проживе, а от парламент без спікера - навряд чи.

Спікер управляє парламентом за допомогою мікрофонів, які він включає в довільному порядку. У Росії від черговості включення мікрофонів нерідко залежить доля Росії. Крім того, спікер виконує роль своєрідного "санітара парламенту", відключаючи мікрофони слабким і нечисленним фракціям. У той же самий час фракція, від якої висунуто спікер, має в Думі перевага - рядові члени фракції можуть вітатися зі спікером за руку і змовницьки йому підморгувати.

Слово "спікер" - явно іноземного походження. Якщо шукати російський аналог, то його слід було б назвати "говорітеля". Деякі з нормальних пацанів-парламентаріїв називають спікера презирливо "Говорилка парламентської", але тільки в кулуарах, коли відкидаються після засідань.

Між собою депутати рідко називають спікера спікером. Найчастіше в ходу слова "спічара", "спікер", "спікун", "спікерішка", "цей хрін з трибуни", "теж мені укажчик знайшовся".

Спікер - третя людина в державі після президента і прем'єр-міністра. При призначенні на посаду його так і запитують: "Третім будеш?" Час від часу спікеру доводиться сидіти між двома стільцями. До цього його змушують не тільки зобов'язання перед виконавчою владою, скільки звичайний геморой, професійна хвороба всіх спікерів. Можливо, до речі, саме тому англійський спікер сидить на мішку з м'якою шерстю.

Взагалі в кожному парламенті спікер сидить на мішку з національним надбанням, символом національної гордості. Так, в мексиканському парламенті спікер сидить на мішку з кактусами, в афганському - на мішечку з героїном. В японському парламенті спікер сидить на мішку з телевізором. У білоруському парламенті спікер сидить, зрозуміло, на мішку з картоплею. У Росії спікер іноді сидить на коробці з під "ксерокса", набитою доларами, а іноді - на Конституції Російської Федерації.

* * *

Як правило, спікером вибирають людину чесну, прямого і відкритого, - словом, справжнього комуніста. Бажано також, щоб це була людина, у якого все вже є, - пересичений, розбещений багатством і байдужий, оскільки спікеру багато не можна, а обов'язків у нього море. Скажімо, на відміну від депутатів, йому доводиться обов'язково ходити на всі засідання, тому депутатів в спікери навіть силою не затягнути. Спікеру не можна навіть подрімати або побитися під час засідання, як, наприклад, звичайного депутату.

* * *

Багато пісень складено про спікера на Русі професійними композиторами і поетами-пісенниками. "На трибуну зійшов молодий депутат", "Як без кворуму, в першому читанні", "Чотири роки спікеру служити", - це тільки найвідоміші. Дійсно, голова нижньої палати парламенту обирається строком на чотири роки. Відразу ж після свого обрання нового спікера повинен віддати данину старовинної думської традиції - запросити всіх депутатів в піцерію і пригостити за свій (або державний, це вже кому як подобається) рахунок. І після цього всі передвиборчі образи проходять, і депутати знову живуть дружною законодавчої сім'єю!

Бажано також, щоб спікер знав усіх депутатів в обличчя і по імені-по батькові. Ну, або хоча б на прізвище. Для цього спікеру потрібна хороша пам'ять на неприємні особи, а іноді навіть пам'ять на пики. Називати депутатів "Ей ти!" занадто часто теж не можна, вони образяться і взагалі не ходитимуть на засідання.

"Закон суворий, але це можна поправити", - жартують депутати перед прийняттям чергової поправки до закону. Але ж поправки доводиться вносити мало не щодня. Адже життя не стоїть на місці, і часто буває, що ще не приймуть депутати закон, а вже думають, як би його зручніше поправити. Тому дарма кажуть, що у спікера работенка неважка! Від куп паперу з законопроектами (деякі лежать в комісіях роками!) Така пилюка піднімається, що будь здоров (ап-чхи). До того ж за робочий день спікеру доводиться випивати до трьох-п'яти графинів води, так що людям зі слабким сечовим міхуром годі й мріяти про тепле і сухому кріслі спікера. Є й багато інших небезпек. Так, один спікер у нас навіть ледь не згорів на роботі разом з Білим домом.

Робочий день спікера - ненормований, а робочий лексикон - ненормативний. Словниковий запас спікера, як правило, не дуже багатий. У своїй повсякденній роботі вождь парламенту обмежується лексичним мінімумів в сто правильно вимовлених слів, не більше. Це, наприклад, такі вирази: "хаміте, Жириновський!", "Поправка фракції" Єдність "- блиск!", "Хо-хо-хокомада", "Аграрії, не вчіть мене жити!"

Задатки спікера можна розглянути у людини ще в дитинстві. Якщо дитина направляє невимушена розмова за гаражами в потрібне русло і всіляко нагадує товаришам про тему розмови, то його часто б'ють.

Дорослого спікера б'ють рідко, зате він сам має право поставити в кут депутата-пустуна, розсадити надмірно балакучих дружків по різних фракціях, викликати батьків (або дітей) неслухняного законодавця, нарешті, відшмагати неслуха по попі папкою з документами.

* * *

Крім численних обов'язків і обмежень, посаду спікера передбачає і деякі привілеї. Так для нього в думському буфеті готують особливу страву - "спікачкі", це такі короткі товсті сардельки, якими спікер може в перерві набити свій втомлений рот.

Іноді спікеру дозволяють брати участь у зустрічах іноземних президентів і королів. У цих випадках вдається проскочити на сніданок або обід на честь високого гостя. Там годівля дармова - їж від пуза, пий скільки влізе. Погано тільки, що з собою не дозволяють брати - охоронці, гади, пильнують, а самі потім обжираються і додому набирають повні кульки!

© 2002 "Червона бурда"