Сифон і Борода по-українськи

Стрімкий перехід від зруйнованої радянської системи до споруджуваної української демократії дав нашій країні не тільки велика кількість торгових мереж, брендів і свободу слова, але і поява великої кількості бродяг або по-народному «бомжів». Примітно, що термін БОМЖ ( «без певного місця проживання» - прим. Inpress.ua) виник в СРСР в 70-і роки і спочатку застосовувався до зовсім іншої категорії громадян: особам, тимчасово проживають не за адресою своєї прописки або живуть по тимчасовим адресами . В СРСР було неможливо явище бродяжництва. По-перше, існувала економічна давала можливість кожному працювати, хай і не покликанням. Непрацездатна населення забезпечувалася державою потребами першої необхідності. А по-друге, на той час як ніколи сильно було актуально поняття «моралі суспільства»: якби людина навіть дуже захотів стати волоцюгою, його б викликали на партійні збори і пояснили, що висока планка комуніста, піднята Леніним, не дозволяє стати волоцюгою.
Вже зараз, в теперішніх умовах, поняття «бомж» стало прозивним, міцно увійшло в побут і стало більш звичним, ніж свій синонім «бродяга».
БОМЖІ І ЗАКОНИ
Як це не дивно, але в Україні існує Закон та інші нормативні документи, що регламентують життєдіяльність бомжів. На офіційному сайті Верховної Ради України (http://rada.gov.ua/ - прим. Inpress.ua) можна знайти Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Даний документ визначає відповідну категорію громадян, закладає базові принципи дій держави щодо таких осіб, визначає суб'єктів, відповідальних за взаємодію з ними. Також цим Законом виділяється окрема категорія осіб, такі як бездомні особи похилого віку та інваліди. Спільно з іншими документами і формується Законодавство України щодо бездомних осіб.
Наявність законодавчої бази, звичайно, не вирішує проблему великої кількості бомжів. А бомжів і, правда, багато. За офіційними даними на 1.01.2012 в Україні близько 30 тис. Осіб, що потрапляють під цю категорію громадян, при населенні в 45 млн. Чол. Але по факту їх значно більше, і ніхто не може дати точної цифри. Причина того, що відбувається криється в тому числі в небажанні багатьох бездомних ставати на облік, знову отримувати документи, що засвідчують особу. Також, цілком можливо, не завжди дії можновладців щодо бродяг є швидкими, злагодженими і ефективними.
((ВСТАВКА Рис.1))
ЖЕРТВИ ОБСТАВИН АБО СТАНУ ДУШІ?
Дуже цікаве питання, як люди стають бомжами. Величезний вплив на потенційну загрозу перетворення в бродягу надає сім'я, виховання, оточення дитини. Подальше пристрасть до алкоголю і наркотиків може дуже різко вивести людину на недобру стежку, що веде до бомжування.
У Західних країнах через принципово іншого рівня життя існує велика кількість бродяг, для яких бомжування - своєрідна філософія, вираз стану душі. Адже можна сильно не напружуватися і не працювати. Емігрували з України в США розповідають, що в Нью-Йорку абсолютно точно на сміттєзвалищі дуже легко знайти працюючий телевізор, холодильник і меблі в вітальню, які викинули «цивільні» громадяни. З цим набором можна влаштуватися в якомусь теплому місці і, отримуючи допомогу соціальних служб, скромно вести подібне існування. Така категорія бомжів з боку виглядає як просто «бідні люди». І ці люди не обов'язково живуть на звалищі. Це може бути просто дуже бідне житло.
У нас такого явища в принципі не спостерігається. Ніхто не викидає працюючу побутову техніку і предмети інтер'єру в нормальному стані. І, як наслідок, практично всі українські бродяги виглядають просто бридко і безнадійно. Автор статті навмисно не розкриває в подробицях тему зовнішнього вигляду бомжів, ми все розуміємо, що ці люди приречені. Тому в Україні дане явище практично завжди обумовлюється важкими обставинами, що призвели до таких сумних наслідків, але ніяк не якийсь своєрідною філософією. І повернутися до нормального, людського життя нашого бомжу неймовірно складно. Адже це все хронічно спилися люди.
Хто ж в Україні відноситься до категорії бомжів?
1. Бездомні діти
2. Особи, які звільнилися з місць позбавлення волі (далі - МЛС, прим. Inpress.ua). Внаслідок важкої економічної ситуації в країні люди, які покинули млс, можуть не знайти роботу. Адже не далеко не кожен роботодавець візьме до себе колишнього зека. Свого житла у такої людини може і не бути, тобто стати бомжем можна швидко і легко. З кожним роком армія українських бомжів поповнюється за рахунок цієї групи.
3. Решта. Це все морально деградовані і, як результат, не впоралися зі складною життєвою ситуацією, в якій нормальна людина знайшов би можливості не жити на вулиці.
Зазвичай, чим більше місто, тим більше там бомжів. У маленькому місті або селі люди живуть бідно, вся «некондиционная їжа» віддається своїм тваринам (собакам, свиням і т.д.), одяг і меблі потрібні для підсобних робіт, господарства. У великому місті ж домашніх господарств дуже мало, на звалище може викидається якась меблі, їжа, одяг, активізовано роботу соціальних служб. Бомжі найчастіше живуть в занедбаних місцях: покинутих будинках і будовах, ділянках теплотраси, темних провулках. Також місцем великого скупчення є вокзали.
Їх життєдіяльність не схожа на героїв Нашої Раші: жителів Рубльовки Сифону і Бороди. Правда життя жорстока і цинічна. Ставлення населення до бомжів внаслідок мерзенного зовнішнього вигляду, можливості чимось заразитися, загального падіння культури і бажання допомогти ближньому, вічного поспіху і суєти зробила коректним їх порівняння з індійської кастою - «Недоторканні». В Індії до таких людей заборонено торкатися в буквальному сенсі. І, якщо люди старшого віку ще відчувають жалість до бродяг, то молоде покоління в основному принципово лякається будь-якої допомоги таким людям.
Власник ринку, бару, ресторану, автолюбитель, який залишає машину у дворі на ніч, мама, у якої дитина повертається зі школи в темний час доби, - всі вони будуть принципово проти проживання бомжів в їхньому районі.
Великою проблемою є здоров'я таких людей. Особливо гостро стоїть проблема туберкульозу, який передається повітряно-крапельним шляхом.
((ВСТАВКА рис.2))
А ЩО Ж ВЛАДА?
Наша влада не поспішають, як це зробили білоруські сусіди, принципово вирішити питання бомжів. Не можна сказати, що нічого не робиться, але досить просто вийти на вулицю, щоб побачити таких людей. У кожній області відкрито центр обліку та допомоги бездомним, плюс великий внесок в допомогу бродягам надають недержавні благодійні організації. Основна допомога відбувається взимку: під патронатом МНС організовуються регіональні мобільні пункти обігріву і харчування. Це тентовані намети, температура в яких близько нуля градусів, польова кухня і т.п.
Буває, що створюються і стаціонарні установи. Наприклад, в січні 2013 екс-заступник голови Київської міської державної адміністрації Ірена Кільчицька повідомила, що на території КГКБ№1 (Червоний Хутір, м.Київ) відкрита нічліжка для подібної категорії громадян. За її інформацією, під нічліжку обладнано окреме відділення лікарні. Але такі приклади не часті. Найчастіше бродяги надані самі собі.
ДІТИ КВІТИ ЖИТТЯ
Особливо гостро стоїть проблема бездомних дітей в силу їх фізичного нерівності з дорослими. Часто такі діти є вплутаними проти їх волі в злочинні організації, де вони виконують функції шісток і кур'єрів. А буває ще гірше: всю Україну вразила історія, як одного хлопчика злочинці намагалися продати «по частинах» за 30 тис. Дол.
Державні органи регулярно проводять рейди з пошуку бездомних дітей. Як повідомляє Володимир Гуменюк, оперуповноважений відділу кримінальної міліції у справах дітей Одеської міськУВС: «в основному, так як рейди такого плану проводяться регулярно, діти нас вже всіх знають в обличчя, ми знаємо цих дітей. І коли вони нас бачать, вони розуміють, що втеча тут безглуздий, тому що ми їх, як правило, наздоганяємо і все одно ловимо і поміщаємо вже в притулок. Вони не чинять опір і знають, куди їх далі будуть поміщати ».
Вітчизняні інтернати, як ми знаємо, в силу різних причин не гарантують якісну інтеграцію дитини в суспільство, дитина в подальшому житті легко може піти злочинним шляхом і в результаті стати бомжем. Існують і недержавні благодійні установи: 14.06.2013 в програмі Шустер-Live на телеканалі «Інтер» був показаний сюжет з міста Макарів Київської області про створення будинку для бездомних дітей. Але це окрема велика тема.
ЗА КОРДОНОМ, за бугром
Російські бомжі принципово від наших колег не відрізняються. Заслуговує на увагу ініціатива влади Санкт-Петербурга. Як повідомляє http://www.tv100.ru: «На заклик губернатора культурної столиці Валентини Матвієнко - залучити до прибиранням вулиць бездомних - відгукнулися московські бродяги». Братися слов'яни з Білорусії принципово вирішили питання бомжів. В цілому в Білорусії різниця між рівнем життя дуже бідних і дуже багатих принципово менше, ніж в Україні. Як наслідок, в поєднанні з околосоветской політикою держави, по крайней мере, в соціальній політиці, бродяг там дуже мало.
((ВСТАВКА рис.3))
Розвинені західні країни відрізняються від нашої в питаннях бездомності в кількості і якості роботи соціальних служб, здатних повернути бездомного до повноцінного життя в суспільстві. Тим більше що досвід роботи держави з бомжами там значно більший, ніж в Україні. Деякі міста в США надають притулки для бездомних, де б вони могли провести ніч. Бомжів в Америці багато, там це виділена соціальна група: близько 3 млн. Чол. на 316 млн. чол. населення, або майже 1%. Світова економічна криза тільки посилює цю цифру. До того ж, в такій країні, як США, нерідко трапляються стихійні лиха, які тільки посилюють проблему. Примітно, що столиця американської кіноіндустрії Лос-Анджелес (Голлівуд - це район Лос-Анджелеса) до того ж є "американською столицею бездомних", - там їх проживає близько 90 тис. Чол. Досить багато бомжів і в Європі, навіть в найрозвиненіших країнах Євросоюзу.
У Німеччині, як пише «Российская газета», видається близько 30 «бездомних» газет. «Вони забезпечують роботою близько трьох тисяч осіб, чий соціальний статус практично позбавляє їх можливості заробляти легально. На шпальтах «бездомною» газети, годі й шукати серйозної аналітики. Такі видання друкують історії з життя, міські новини, анекдоти. У наповненні газети беруть участь самі бездомні. У кожному номері - звернення до читача: «Спасибі, що купили цю газету».
У кожній країні по відношенню до бомжів є свої терміни. У Франції - «клошар», в Італії - «Борбон». В цілому, за даними ООН в світі налічується близько 100 млн. Бездомних.
Ось така вона складна, часом повна середньовічної дикості і жорстокості, життя бомжів. І зовсім не важливо, в якій країні проявляється ця правда життя. Як сказав колись великий Конфуцій: «З усіх злочинів найтяжче - це бездушність».

рецензії