«Тангейзера» підтримали Пушкіним і Ахматової

В знак солідарності з Новосибірськом гості ТЕАТРА.DOC прочитали заборонені цензурою твори класиків

Фото: Facebook

«Дзеркало» Андрія Тарковського починається з епізоду, в якому з заикающимся хлопчиком проводиться сеанс гіпнозу. Спочатку він насилу вимовляє власне ім'я і рідне місто, а в кінці сеансу відбувається диво: з вуст хлопчика вільно виривається виразне «Я можу говорити!». Цей уривок, де людина отримує можливість вільно висловлювати свої думки, нам показують на екрані проектора, в новому будинку ТЕАТРА.DOC на Спартаківський. Уривок з фільму - своєрідний епіграф до того, що буде відбуватися далі.

5 квітня в ТЕАТРЕ.DOC поети, драматурги і актори влаштували акцію солідарності з Новосибірськом, де в цей же час проходив мітинг «За свободу творчості» в підтримку вистави «Тангейзер». І якщо в Новосибірську кілька тисяч чоловік, зібравшись на площі, зажадали відставки глави Міністерства культури Володимира Мединського і припинення репресій проти колишнього керівництва театру опери і балету, то в Москві зі сцени прочитали твори класиків - Пушкіна, Лермонтова, Ахматової, Цвєтаєвої, Єсеніна, - в тій чи іншій мірі постраждали від цензурних переслідувань.

Читайте також:

«Христом Богом благаю - відчепіться від мистецтва». Репортаж з мітингу на підтримку «Тангейзера» в Новосибірську

Перед початком виступу на сцену вийшла директор ТЕАТРА.DOC Олена Гремина. В руках у неї - велика стара книга, в яку, як каже режисер, її батько переписував заборонені в різний час твори знаменитих авторів. Витяги з Євангелія від Матвія, вірші Пушкіна, Пастернака, Слуцького - перераховує Гремина. Вона пропонує присутнім «пройтися по забороненої поезії», почути речі, які люди колись не побачили в театрі або у пресі. Зі сцени директор театру робить загальний знімок всіх, хто прийшов підтримати протестуючих в Новосибірську, але вміщаються лише глядачі, які посіли місця на стільцях. Багато товпляться в проході.

По черзі до мікрофонів на різні боки сцени виходили учасники акції. І зачитували відомі твори, за життя авторів заборонені на сцені і розходилися в списках, а пізніше - в самвидаві. На екран транслювали довідкову інформацію: як забороняли ці твори, як переслідували їх авторів в різний час.

Фото: Facebook

Режисер акції Талгат Баталов читає монолог Чацького з комедії Грибоєдова, поет Андрій Родіонов - «Смерть поета» Лермонтова, зриваючи бурхливі оплески. Потім він же майже співає «заблукав трамвай» Миколи Гумільова. Творчість українських поетів - Тараса Шевченка та Євгена Плужника - взяв на себе драматург Максим Курочкін. З ахматовским «Реквіємом» виступила народна артистка Росії Тетяна Володимирівна. «Мені здається, що у кожного повинна бути дуже серйозна внутрішня позиція, і людина має право говорити те, що він думає, особливо, якщо він це вистраждав», - розповіла вона «Нової» після акції. Актриса Оксана Мисіна прочитала пушкінську оду «Вільність», а потім - «У глибині сибірських руд ...", не видавалися за життя поета.

«Такі речі, як« Борис Годунов », як багато віршів Пушкіна, Лермонтова, не дійшли до публіки - це факт, - підводить підсумок акції солідарності Олена Гремина. - Щось подібне відбувається і зараз. Поки що немає якогось монолітного рішення. Коли воно буде прийнято, буде зрозуміліше, як ми можемо відреагувати. Поки є ще якась можливість впливати у людей - а їх чимало, - які не хочуть православного Ірану, які не хочуть цензури, які не хочуть, щоб вірші зберігалися ось в таких ось татко. Тому дуже багато залежить від усіх нас, від нашої позиції ».

Гремина збиралася на цьому закінчити, але раптом додала: «Насправді, свобода творчості потрібна навіть тим, хто думає, що їм вона не потрібна. Тим, хто пов'язує свободу творчості з особистими страхами, на зразок того, що на сцені Ленський буде вінчатися з Онєгіним ... Але без свободи немає життя. Важливо, щоб ми самі це розуміли, жили так і намагалися транслювати це іншим »