У православних та греко-католиків 19 лютого розпочинається Великий піст

У Православних та Греко-Католицькій Церквах Великодній піст - час духовної підготовки віруючих до свята Великодня - цьогоріч розпочинається у понеділок, 19 лютого.

Уже перші християни в день єврейської Пасхи розпочали практику поминання мук та смерті Ісуса Христа. Для того щоб належним чином провести цей день, вони вирішили постити. У першій Церкви цей 1-3-денний піст вважався не передпасхальним постом, а самою Пасхою.

У ІІ і ІІІ століттях Церква починає звертати велику увагу не тільки на сумну подію Христових мук і смерті, але також на радісний факт Воскресіння Христового. Так виникла практика хресної та воскресної Пасхи. Протиріччя, що виникли згодом, усунув 325 року Нікейський Собор.

У ІІІ столітті, як зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о.Юліан Катрій, передпасхальний піст у деяких Церквах триває уже впродовж тижня: на сьогодні - це Страсний тиждень. Перші свідчення про 40-денний передпасхальний піст походять з IV ст.
Розбіжність у визначенні дати Пасхи між Сходом і Заходом виникла після введення у XVI ст. григоріанського (нового) стилю, коли на Заході почали використовувати нову формулу вирахування Пасхи, пов'язану з впровадженим календарем. У східній церковній традиції продовжує зберігатися юліанський (старий) стиль, а тому дата Пасхи вираховується від рівнодення за старим стилем, в той час як у західній традиції дата Пасхи вираховується від рівнодення за новим стилем. Трапляється так, що в роки, коли християни різних Церков святкують Великдень одночасно.
Ми говоримо про 40-денний Великодній піст, та у Східній Церкві він фактично триває 36 з половиною днів - сім тижнів без субот і неділь, а також Велика субота безпосередньо перед Пасхою та половина ночі перед Пасхою.

Західна Церква має 6-тижневий Великий піст, оскільки суботи також вважає пісними днями. Щоб піст мав сорок днів, до 36-ти днів основного посту Західна Церква у VII ст. додала ще чотири дні на початку посту, тому й починається піст у т. зв. Попільну середу. За традицією, що склалася ще в Латинській Церкві у VІІІ столітті, цей день одержав назву Попільна середа через стародавній обряд посипання голови попелом на знак покаяння. Попіл одержують, спалюючи пальмові галузки, що залишилися від торішнього свята Входу Господнього в Єрусалим. Потім його освячують, і священик посипає ним у формі хреста голови парафіян.
Дотримуватися строгого посту Католицька Церква вимагає лише в Попільну середу, Страсну п'ятницю та Велику суботу. В інші дні у піст забороняється їсти м'ясо, але дозволені молочні продукти, яйця. Так зване «злагіднення» постів у Католицькій Церкві відбулося після Другого Ватиканського Собору (1962-65 рр.), Адже піст для християни - це насамперед час віднови духу у молитві. У православних вимоги до посту є більш строгими. У період Великого посту не влаштовуються весілля та інші гучні урочистості.
Піст для християн повинен стати часом подвигу душі та тіла, належної підготовки до Великодня. Час посту відображається і в практиці церковної молитви. У Великий піст у Східній Церкві служать Літургію дарів - є поєднанням вечірньої зі Святим Причастям. Звична Літургія служиться під час Великого Посту лише в суботу та неділю. В усіх богослужіннях під час Великого посту від понеділка до п'ятниці Східна Церкви існує практика доземних поклонів.
Увесь зміст і ціль Великого Посту чітко висловлює молитва св. Єфрема Сирійського, яку повторюють у Східній Церкві на кожному великопісних Богослужінні: «Господи і Владико життя мого, віджени від мене дух лінивства, недбалості, владолюбства і марнослів'я. Даруй мені, недостойному рабові Твоєму, дух чистоти, покори, терпеливості та любові. О, Господи, дозволь мені бачити мої провини та не осуджувати брата мого, бо Ти є благословенний на віки вічні. Амінь ».