АЗЕРБАЙДЖАН

  1. Православ'я
  2. Іслам

[Азербайджанська Республіка], гос-во в південно-сх. частини Закавказзя. Територія: 86600 кв. км. Столиця: Баку (1073 тис. Чол 1995). Найбільші міста: Сумгаїт, Ленкорань, Шемаха, Гянджа, Нахічевань. Держ. мова: азербайджанська. Географія. Межує на півночі з РФ (Дагестан), на північному заході з Грузією, на заході з Вірменією, на південному заході з Туреччиною, на півдні з Іраном. На сході омивається Каспійським м. (Довжина берегової лінії - 800 км). Половина території зайнята горами - південно-сх. частина гірської системи Б. і М. Кавказу. Між ними уздовж русла р. Кури розташовується Ширванском і Муганской рівнини. А. розташований в основному в субтропічній зоні, клімат нерівномірний: сухий в степу і вологий на південному сході (Ленкоранський р-н). Населення. 7949300 чол. (1 січня. 1999), різних національностей: азербайджанці, самоназва - азербайджанли (6069000 - 2000), росіяни (196 390 - 1998), вірмени (180679 - 1998), грузини, лезгини (158000-1 Січня. 1999), талиші (30000 ), тати (22000), татари (29000), турки (19000), цахури (14000), курди (13000), євреї (26000), німці та ін. Держ. пристрій. У 1990 р А. оголосив про свій суверенітет; 30 Серпня. 1991 проголошена незалежність Республіки. А. входить в СНД.

93,4% (1998) населення - мусульмани, з них 70% - шиїти, 30% - суніти. Православних - 2,5%, прихильників Вірменської Апостольської Церкви - 2,3%.

Православ'я

[Азербайджанська Республіка], гос-во в південно-сх

Ц. св. Олександра Невського в м Гянджі. 1887 р


Ц. св. Олександра Невського в м Гянджі. 1887 року 28 дек. 1998 року постановою Свящ. Синоду РПЦ була утворена Бакинська і Прикаспійська єпархія , Що об'єднала православних в А., Дагестані і Чечні. Управляє єпархією єп. Олександр (Іщеін). На території А. 5 парафій (храмів): на честь Різдва Пресв. Богородиці (з боковим вівтарем в ім'я прп. Сергія Радонезького; в 1896 церква була розміщена в будівлі церковно-приходської школи) в Баку; в ім'я арх. Михайла, 1-й поверх - св. ап. Варфоломія (40-і рр. XIX ст .; спочатку флотський храм) в Баку; в честь святих жон-мироносиць (1909; спочатку військовий храм) в Баку; в ім'я св. Олександра Невського (1887) в Гянджі; в ім'я свт. Миколая (40-і рр. ХХ ст. На місці ін. Церкви) в м Хачмас. Існують також громади, що не мають храмів. 2 каплиці: в ім'я св. Олександра Невського (на території посольства РФ) і вмч. Георгія Побідоносця (на заводі «Азелектромаш»).

Іслам

З 80-х рр. XX ст. в країні відбувається ісламське відродження: відкриваються нові ісламські навчальні заклади, будуються мечеті, створюються сприятливі умови для паломництва віруючих в Мекку і Медину, збільшується культурний обмін з мусульм. світом. Зросло значення громадських ісламських ін-тів; влади сприяють роботі Управління мусульман Кавказу. У той же час гос-во не підтримує агресивних форм ісламу, виступає проти політизації релігії.

Найдавніше населення суч. території А.- кавк. племена Албанії, утіев, Каспій та ін., к-які вже в II тис. до Р. Х. знаходилися в сфері впливу давньої иран. цивілізації. У VII-VI ст. до Р. Х. вони входили до складу Мидийского царства, потім в державу Ахеменідів . Після розгрому держави Ахеменідів військами Олександра Македонського в остан. третини IV ст. до Р. Х. на півдні території А. утворилося гос-во Атропатена. Іранізаціі Атропатени привела до того, що її мовою поступово став Азері - мова иран. сім'ї, близький суч. Талишських. Атропатена проіснувала як самостійне гос-во до сер. II ст. до Р. Х. У цей час на території А. склалося єдине Албанське царство (див. Албанія Кавказька ). У позднеантичную епоху Албанія грала роль «буферного» гос-ва, що розділяло володіння Римської імперії і Ірану, що змагалися між собою за вплив на Кавказі. У IV ст. Албан. царями було прийнято християнство, однак воно довгий час не могло утвердитися через політичну нестабільність і протидії поширеного там зороастризму . Все р. VII ст. Албанія була завойована арабами і включена до складу Арабського халіфату . З цього часу панівною релігією на території А. стає іслам . До XIX в. християнство зберігається тут в основному в середовищі арм. і вантаж. населення.

Після розпаду халіфату територія А. знаходилася під владою змінювали один одного династій Саларідов, Музаффарідів, Шеддадіди і ін. В XI ст. на територію А. вторглися кочові племена тюрк. походження, з півночі - печеніги, огузи, кипчаки, з півдня - сельджуки. Просування кочівників з євразійських степів через Центр. Азію на захід привело до ослаблення влади мусульм. правителів на території А. На нек-рої час А. потрапив в сферу впливу посилився в XII в. Грузинського царства. Постійний тиск на країну з боку кочівників, що продовжилося в XIII в. в ході монг. завоювань, призвело до поступової зміни на території А. мови Азері тюрк. розмовною мовою огузской групи (літ. залишалися араб. і персид.). З XIII в. відбувається процес консолідації азерб. народності. До поч. XIX ст. А. перебував у сфері впливу Ірану, тут існувало неск. ханств, залежних від Ірану. 1514 по 1639 Османська імперія вела військові дії на території А., проте утримати цю країну не змогла.

, проте утримати цю країну не змогла

Кафедральний собор Різдва Богородиці в Баку. 1896 р


Кафедральний собор Різдва Богородиці в Баку. 1896 р

У XVII-XVIII ст. відбувається поступове приєднання азерб. земель до Росії: в 1723 р Баку, потім Прикаспійська область від Сальян до Астрабада (відійшли в 1734 до Ірану). Значну частину сівши. і юж. території захопила Туреччина, витіснена впосл. Іраном. Після розпаду персид. гос-ва на території А. утворилося 17 ханств. У 2-й пол. XVIII ст. Персія завоювала півд. ханства А. В 1803-1805 рр. до Росії мирним шляхом були приєднані Карабахське, Шекинских ханства; Ганджінское ханство було приєднано після взяття рус. військами м Ганджа (суч. Гянджа). За Гюлистанскому (1813) і Туркманчайського (1828) мирним договорам між Росією і Іраном за Росією були закріплені області А. з Баку, Сальяні і Ленкорань; була встановлена ​​півд. межа А., існуюча в наст. час. Протягом усього XIX ст. А. залишався для Росії стратегічно важливим регіоном в Закавказзі, тут розташовувалися прикордонні з Іраном і Османською імперією гарнізони. На території А. була утворена Шемахінской губ., В 50-60-х рр. були створені Бакинська і Елизаветпольская (Єлизаветпіль - суч. Гянджа). А. входив до канонічної території Грузинської екзархату (див. Грузинська Православна Церква ), Складаючи його Бакинське вик-ство. В А. рус. адміністрація зустрілася з давно сформованою стійкою ісламською культурою. Спроби проповіді християнства великого успіху не мали.

В кін. XIX ст. число православних в А. було невелике, в основному це були рус. чиновники, військові і нечисленне вантаж. населення. Так, в Елізаветпольской губ. в 1886 р налічувалося 0,21% православних від усього населення. У той же час було і 0,26% лютеран ньому. і прибалт. походження, службовців в рус. адміністрації. У Баку в 90-х рр. XIX ст. діяло 5 правосл. церков, в Єлизаветполі - 2. Значний вплив мала вірмено-григоріанська Церква , Особливо в зап. районах А., в Елізаветпольской губ., де число її прихожан досягало 36% населення. Активний розвиток промислових підприємств і нафтовидобувних промислів в Баку на рубежі XIX-XX ст., Пов'язане з припливом робочої сили з Росії, не привело до зміцнення Православ'я: йому протидіяли різні політичні течії лівого спрямування. Баку, що перетворився на промисловий центр, став одним з головних осередків революційного руху в Росії. У 1905 р було утворено Бакинське вик-ство, послідовно очолюване єп. Нікандров (Феноменова - призначений 19.05.1905, 2.06.1905 переведений на ін. Кафедру), єп. Григорієм (Вахніна - 9.05.1907-31.12.1910), єп. Пименом (Пегова - 13.02.1911-13.12.1912), єп. Григорієм (Яцковського - 13.12.1912-1917).

31 Жовтня. 1917 р Баку була встановлена ​​радянська влада, до-раю втрималася до 31 липня 1918 року 28 травня 1918 р послідовниками тюркської федералистской партії «Мусават» була проголошена незалежність А. Демократична республіка А. проіснувала до квіт. 1920 року, коли Червона Армія захопила Баку; в А. була відновлена ​​радянська влада. У 1922 р утворена Азербайджанська Радянська Соціалістична Республіка. З 12 березня 1922 р по 5 дек. 1936 р А. разом з Вірменією і Грузією становив Закавказскую Федерацію (ЗРФСР). Після скасування Закавказької Федерації до 1991 р А.- союзна республіка в складі СРСР.

У 1917-1919 рр. А. входив до канонічної території Тифліській і Бакинської єпархії Кавказького екзархату РПЦ, в 1919-1934 рр.- Прикаспійської і Бакинської єпархії, в 1934-1945 рр.- Ставропольської єпархії , В 1945-1994 рр.- Ставропольської і Бакинської єпархії, з 26 февр. 1994 р по 18 липня 1995 р.- в Бакинське вик-ство Ставропольської і Владикавказской єпархії, потім до утворення самостійної кафедри - в благочиння тієї ж єпархії.

За Конституцією, прийнятою 12 нояб. 1995 р Церква відокремлена від гос-ва; всі релігії рівноправні; пропаганда вірувань, що принижують людську гідність, антигуманних, забороняється; держ. система навчання носить секулярний характер (Ст. 18: Релігія і гос-во).

Літ .: Весь світ. Мінськ, 1999; Агєєва Р. А. Якого ми роду-племені? Народи Росії: імена і долі: Словник-довідник. М., 2000. С. 30-37; Колесніков Л. Ф. Державна політика щодо релігії та віруючих в Азербайджанській Республіці // Незалежний Азербайджан: Нові орієнтири. М., 2000; Азербайджан online / http // www.az / indechekr.html; Religion by Location // www.adherents.com / adhloc / Wh 24.html [Електр. ресурс].

Якого ми роду-племені?