приватизація

1. також читайте

Приватизація - це відчуження майна державних підприємств, установ, організацій, житлового та земельного фонду, що перебуває у державній та комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства про приватизацію.

Приватизація здійснюється з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, приватизація повинна залучати кошти на структурну перебудову економіки, громадян до участі в утриманні і збереженні житла, приватизація повинна формувати ринкові відносини, стимулювати ефективне використання земель і сприяти підприємницької діяльності.

Приватизація в залежності від об'єкта ділиться на кілька видів: приватизація державного та комунального майна; приватизація державного житлового фонду; приватизація земель.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на те органами, створеними місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, які мають державний житловий фонд.

Приватизація земельних ділянок, наданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного та гаражного будівництва, в межах норм, встановлених Земельним кодексом України , Здійснюється сільськими, селищними, міськими радами.

Приватизація земельних ділянок несільськогосподарського призначення для зайняття підприємницькою діяльністю здійснюється відповідними державними адміністраціями, виконавчими комітетами місцевих рад шляхом їх продажу в приватну власність.

Приватизація в Україні проводилася як стратегічне перетворення, за допомогою якого державну власність слід передати за допомогою приватизації власникам, а ті, після приватизації, знайшовши «почуття господаря», повинні були підняти ефективність її використання як мінімум на щабель вище.

Однією з основних форм приватизації в Україні було акціонування підприємств. 15 червня 1993 року було опубліковано Указ Президента України "Про корпоратизацію", який ознаменував собою закінчення першого етапу приватизації і поклав початок періоду створення корпорацій, тобто перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства.

Акціонерні товариства, як вважали реформатори, з'являться основою структурної перебудови економіки та економічного зростання. Але сертифікатна приватизація вже показала повну відсутність і фіктивність цих принципів. А принцип економічної ефективності був відправним в справі початку процесів приватизації.

Акціонерна форма по суті своїй виникла як спосіб інтеграції і концентрації промислового капіталу. Однак в Україні фактично акціонування державних підприємств проводилося в директивному порядку. Ніякого вибору такий порядок не залишав. Проведена приватизація з самого початку не містила потенціалу економічної ефективності. В Україні є лише окремі приклади ефективно працюючого після приватизації акціонерного сектора, зате є глибокі руйнування державного.

Держава в особі Фонду держмайна України, міністерств та інших органів влади здійснювало в 2004 році управління корпоративними правами в 1236 акціонерні товариства, 88 товариствах з обмеженою відповідальністю, 35 національних і державних акціонерних холдингових компаніях (НАК, ДХК)

Із загальної кількості об'єктів корпоративних прав держави в господарських товариствах 23% з них мають частку державної власності більше 50%, 38,5% - мають блокуючий пакет (25-50%) і 38,5% мають державну частку власності в акціонерному капіталі менше 25 %.

До 2002 року управління корпоративними правами держави здійснювалося досить проблематично і неефективно. Лише з 2002 рік вдалося трохи переламати динаміку збитковості підприємств з державною часткою власності. З кінця 2004 року спостерігалося деяке пожвавлення в цьому секторі економіки при тому, що все ще значна частина підприємств з часткою власності держави продовжують працювати неефективно.

Всього до початку 2005 року було здійснено приватизація більшої частини промислового сектора України, а підприємства колективної власності складають зараз більше 80% всіх підприємств.

Приватизація сама по собі не сприяла відродженню підприємств, підвищенню їх ефективності - про це говорить той факт, що протягом ряду років близько половини промислових підприємств були збитковими. Це красномовно свідчить про те, що «стартові умови» приватизації не були однаковими для всіх підприємств і що ступінь конкурентоспроможності підприємства до приватизації має значення.

У травні 1999 р закінчилося обіг приватизаційних паперів, які протягом чотирьох років були одним з основних засобів платежу за акції приватизованих підприємств. Із завершенням сертифікатної приватизації відійшов у минуле такий вид торгівлі цінними паперами, як сертифікатні аукціони, а також закінчилася пільгова підписка на акції ВАТ з використанням сертифікатів. Сьогодні вже з повним правом можна говорити про початок якісно нової форми приватизації, для якої характерні виключно грошові торги.

Так, стає зрозумілим пильний інтерес уряду до проблем приватизації та її подальшого здійснення. Крім того, зміст збиткових підприємств державою занадто дорого йому обходиться. Мабуть саме тому Кабінет міністрів України прийняв план приватизації на 2005-2006 рр. згідно з яким 530 підприємств підлягали приватизації. До переліку якраз і увійшли об'єкти, представлені галузевими міністерствами, які є збитковими або вимагають приватних інвестицій.

В силу вищевказаних причин ставлення суспільства до приватизації змінилося. Кількість прихильників приватизації з початку реформ значно зменшилася. Найменшу суспільну підтримку має приватизація великих підприємств.

Дослідники до останнього часу давали переважно негативні оцінки приватизації в Україні, через відсутність помітного позитивного впливу приватизації на економічну ефективність і негативний вплив приватизації на обсяги виробництва. А також «розпорошення» власності внаслідок сертифікатної приватизації; формування неефективної так званої інсайдерської власності і фіктивної акціонерної власності як основи тіньової корумпованої нецивілізованої ринкової економіки.

В цілому за 13-річний період реформування відносин власності і приватизації в Україні ми маємо такі результати:

• пріатізація не виконала соціальні та економічні. І лише в останні роки стали більш чітко проявлятися переваги приватизації в більш ефективній роботі недержавного сектора;
• акціонерна власність носить формальний характер (часто по суті це приватна власність);
• значна частина колишнього державного майна безповоротно загублена (розграбована);
• стрімко зростає майнова диференціація населення;
• в історично найкоротші терміни недержавний сектор зайняв якщо не домінуюче, то цілком порівнянне з держсектором місце в економіці, що є ключовою передумовою незворотності економічних і соціально-політичних змін.

У процесах приватизації основну роль грає Фонд державного майна України та його регіональні відділення. Зазначений Фонд розробляє програму приватизації на поточний рік і прогноз на перспективу, здійснює організацію та контроль за приватизацією. Він підзвітний Верховній Раді України. Вперше в Україні така програма була розроблена в 1992 р і дан перспективний прогноз до 1995 р

Разом з Фондом держмайна участь в приватизації беруть Національний банк, регіональні відділення приватизації майна, Міністерство демонополізації і роздержавлення, Державний комітет допомоги малим підприємствам і підприємництву, Державний приватизаційний фонд.

Основними законодавчими актами, які регулюють процеси приватизації в Україні є Закони України " Про приватизацію державного майна "," Про приватизацію невеликих державних підприємств "," Про приватизацію державного житлового фонду "," Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі "та" Про приватизаційні папери ". У цих законах визначені основні принципи, засоби, суб'єкти і об'єкти процесу приватизації. Положення цих законів доповнені низкою Указів Президента України та іншими законодавчими актами.

Щорічно Верховна рада України затверджує Державну програму приватизації, яка подається на розгляд Кабінету Міністрів України. У цій програмі визначаються основні цілі, пріоритети, засоби і порядок приватизації державного і відчуження комунального майна, групи об'єктів, що підлягають приватизації, завдання щодо обсягів приватизації майна, яке перебуває в державній власності, і державного майна, яке належить Автономній Республіці Крим; а також умови, які необхідно створити для виконання Програми, і все що випливають з цього організаційні заходи.

У приватизації державного майна можуть брати участь:

• громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства;
• юридичні особи, зареєстровані на території України;
• юридичні особи інших держав.

Не мають права бути покупцями органи державної влади і управління, працівники Фонду державного майна України та його регіональних відділень, а також юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%, а також інші суб'єкти, перелік яких визначається державою.

Види приватизаційних паперів:

• приватизаційні майнові сертифікати;
• компенсаційні сертифікати;
• житлові чеки;
• земельні бони.

Кожен громадянин України може брати участь в приватизації державних підприємств, використовуючи для цього перераховані вище приватизаційні папери.

Приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальної власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Приватизація здійснюється на основі наступних принципів:

також читайте

• законності;
• надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємств, що приватизуються;
• забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян України в процесі приватизації;
• пріоритетного надання громадянам України прав на придбання державного майна;
• безоплатної передачі частки державного майна кожному громадянину України;
• приватизація державного майна на платній основі із застосуванням приватизаційних паперів;
• дотриманням антимонопольного законодавства;
• повного, своєчасного і достовірного інформування громадян про всі дії з приватизації;
• пріоритетного права трудових колективів на вибір форми власності і придбання майна своїх підприємств.

Спори що виникають в процесі приватизації, вирішуються судом або арбітражним судом у встановленому порядку відповідно до їх компетенції

Читайте в цьому розділі: