В школу за новими правилами

14:28

Новий порядок зарахування дітей до початкової та базову школу за місцем реєстрації викликав неоднозначну реакцію.

Новий порядок зарахування дітей до початкової та базову школу за місцем реєстрації викликав неоднозначну реакцію. Досить просте і назріле рішення було направлено на самий логічний спосіб вирішити проблему. Перше - діти повинні без проблем потрапляти в найближчу до будинку школу. Друге - всі державні школи повинні приймати дітей зі свого району без всяких додаткових умов, співбесід і «внесків на штори». Програми універсальні, вимоги однакові, та й корупцію при зарахуванні дитини до навчального закладу виносимо, як принцип. Але проект зіткнувся з серйозним опором відразу з двох причин.

Найцікавіше, що новий порядок зарахування дітей до шкіл за територіальним принципом повністю відповідає європейській практиці. Є межі «шкільного району», які визначають місцеві влади, гарантоване місце за партою забезпечує Закон. Україна нічим не гірше, хіба що проблема з наявністю місць у нас стоїть гостріше, ніж в ЄС. Демографічна криза, а потім будівельний бум призвів до страшного перекосу. Якщо в селах і сільських районах часто катастрофічно не вистачало дітей для того, щоб мало сенс залишати школу, то в великих містах і передмістях новобудови росли, як гриби, а школи забудовники здавати не поспішали. Прибутки-то ніякої. І криза з дефіцитом місць не змусив себе чекати.

Там, де попит перевищує пропозицію, природно є корупційний спокуса. Ось і стали державні та комунальні навчальні заклади перетворюватися в «елітні», «не для всіх» і «за конкурсом». Що найсмішніше - без зміни форми власності, просто волею директора за погодженням з місцевою владою. Швидко склалася ситуація, що діти в Україні в принципі рівні, але деякі рівніші. І щоб влаштувати дитину в школу біля будинку іноді одного бажання замало. Потрібно піти і поклонитися директору конвертиком. Або оформити це у вигляді гри «підготовка до школи з репетитором». Гра, природно, теж платна. У Києві або передмісті - дуже платна. Часом, порівнянна з чесними розцінками приватних шкіл в області. Все, лавочка закривається - школа за місцем реєстрації доступна незалежно від інтриг керівництва і товщини гаманця батьків. І тут замість «Перемога» пролунали крики «Зрада». І було від чого - новий підхід дійсно створює цілком реальні проблеми для багатьох.

Підставою для зарахування дитини до школи є факт його проживання за конкретною адресою, який повинен бути розташований на відповідній ділянці. Як доказ достатньо пред'явити документ, що засвідчує проживання. Реєстрація в паспорті батька або матері, договір оренди квартири - що завгодно. Але якщо реєстрація за місцем проживання ніяких питань не викликає, що для живуть в знімних квартирах це реальна проблема. За приблизними експертними оцінках реєструють договори оренди квартир всього 5% проживають. І ти можеш п'ять років прожити саме тут, знати прізвища всіх сусідів, дружити з дільничним і продавцем в кіоску біля під'їзду, але згідно з документами, зареєстрований ти зовсім в іншому місті. І пріоритетне право на місце за партою твоєї дитини саме там.

Для розуміння - податкова інспекція України бореться з нелегальним ринком оренди квартир з моменту свого створення і завжди програє. Не хочуть власники «зайвих» квартир реєструватися як ФОПа і платити навіть мінімальні податки. Не звикли. Та й субсидію при реєстрації більшої кількості людей можна втратити. Зрозуміло, що все це не дуже законно, так спробуй зламай систему. І навіть у разі реєстрації орендодавці будуть намагатися звалити ці додаткові витрати на плечі орендарів - це у нас теж на рівні рефлексу. А Міністерство освіти всі ці не просто склалися схеми, а удруковані в цемент неофіційні традиції ставить під удар. Погодьтеся, легко ця проблема не вирішується. Конфліктів буде багато.

Попутно виникли і інші перешкоди. Наприклад, що робити, якщо територіально твоя дитина приписаний до школи не з українською мовою навчання. А з російським, як це буває в Дніпрі (цілком реальний приклад з життя) або з угорським, як в Закарпатті. Згідно з проектом, таких колізій бути взагалі не повинно. Території нарізаються по школам з українською мовою, а навчальні заклади з мовою національних меншин територіальної прив'язки не мають. Проте, випадки, коли дітей територіально приписують до школи з мовою навчання національних меншин бувають. Миритися з цим не можна, оскільки таке рішення протизаконно. Кожен громадянин України має право на отримання освіти державною мовою. Завдання органів влади - забезпечити це право. Так що необхідно звертатися до місцевих органів влади, обов'язково в письмовому вигляді. Щоб при необхідності додати їм бадьорості за допомогою прокуратури. І про всяк випадок не завадить і писати в Міносвіти. Щоб вони розворушили своїх представників в регіоні. Але в даному випадку все повноваження і гроші саме в руках місцевої влади.

Все цілком логічно, але от лихо - з місцями в школах у нас хронічний дефіцит. І Міносвіти самостійно вирішити цю проблему не зможе. У глобальних масштабах це питання повинні закрити у співпраці з Мінрегіонбудом, але для цього потрібен час. Втім, про будівництво нових шкіл поговоримо нижче.

З цієї ж проблеми «ростуть ноги» і в іншої кризової ситуації - що робити, коли школа біля будинку є, законне право віддати дитину саме в неї у тебе є, а місць вже немає. Для багатоповерхових мікрорайонів - теж не рідкість. Як правило це вже прокол в роботі місцевої влади. При нарізці шкільних територій необхідно чітко уявляти кількість дітей в конкретному окрузі, кількість місць в школі, можливість роботи в другу зміну або альтернативне рішення. Погодьтеся, в кожному конкретному випадку і в кожному конкретному місті Міністерство не зможе дати раду краще, ніж детально володіють питанням місцеві керівники.

Всі ці шорсткості і складності необхідно вирішити до остаточного затвердження нового Порядку. На даний момент процес ще не закінчений, саме тому, що залишається багато ось таких конкретних питань на місцях. Саме тому Міносвіти намагається зробити процес обговорення максимально відкритим для всіх зацікавлених сторін. Краще зараз витратити час, ніж потім переробляти все вже на ходу. Хоча найбільший головний біль - загальна нестача місць і скільки тут не обговорюй, в результаті доведеться будувати нові школи. Якщо забудовники житлових масивів залишать хоч трохи місця для подібних об'єктів. Але це питання знову до місцевої влади і тим, хто планує перспективний план забудови. На майбутнє. У вже побудованих районах нічого не змінити.

Другою проблемою стала позиція батьків, яких підштовхують до неї зацікавлені адміністрації елітних державних і комунальних шкіл. Мовляв, якщо брати в школу всіх дітей за місцем реєстрації без співбесід і інших тестів, то впаде високий рівень освіти. І будуть розумні діточки вчитися в одному класі з не такими розумними. А це зрівнялівка і деградація. У Міносвіти на ці заяви дивляться спокійно - мовляв, рівень всюди буде нормальним, програма однакова для всіх і ранжувати першокласників явний перебір. Зрозуміло, що це пояснення влаштовує не всіх. Ну і директора престижних шкіл не в захваті від такого перевороту. Суми «на штори» з таким підходом можуть різко скоротитися.

З другої проблемою розібратися набагато простіше. Дійсно, якщо юному даруванню без всяких жартів тісно в державній школі, а грошей батькам не шкода - ласкаво просимо в приватну. Так, там може виявитися дорожче, але зате всі вимоги батьківського колективу будуть враховані. Англійська щодня? Французький замість фізкультури? У другому класі три мови як факультатив і програмування? Будь-який каприз за ваші гроші. До речі, для першої категорії це теж рішення. У приватній школі питають квитанцію про сплату, а не реєстрацію. Ось тільки як раз у першій категорії, яка знімає квартиру не через примху, а по скромності доходу, грошей на приватну школу може не вистачити. Так що так собі рішення. Чи не для всіх, на жаль.

Зрозуміло, що безболісного вирішення попросту не існує. І справа не тільки в тому, що дітей більше ніж місць в школах. Справа в тому, що демографічна карта України зафарбована дуже нерівномірно. Молоді сім'ї з дітьми як правило вибирають великі міста, там же йде дуже щільна забудова. І якщо в райцентрі місць в школі може бути просто з надлишком, то в містах-супутниках під Києвом навчання в дві-три зміни реальність. Держава своїми силами цю проблему коли-небудь вирішить. Можливо. Точно не завтра. Навіть якщо взяти в їжакові рукавиці забудовників - пройде кілька років і не торкнеться вже виросли «мурашників». Приватні школи могли б впоратися набагато швидше - протягом року або двох. Питання грошей. На даний момент божевільного попиту на їхні послуги при існуючому порядку цін немає. А без цього про бурхливе зростання можна забути.

У Міносвіти пропонують цікавий і компромісний вихід. Нехай гроші ходять за дитиною. Тобто умовно вираховуємо - скільки школярів у нас в цьому році, скільки грошей бюджет виділяє на кожного і ці кошти направляємо саме на ту школу, куди піде дитина. Ось тут уже навчальні заклади почнуть конкурувати за школярів. Якщо держава фінансує середню освіту, то нехай ці гроші розподіляють не абстрактні серед навчальних закладів, а за кількістю дітей, які вони взяли. Ось і залізна мотивація будувати школи не тільки для місцевої влади, а й для інвесторів. Закон запрацює вже з 2019 року, а на повну імплементацію піде від 2 до 5 років. Правда, в міністерстві попереджають, що чистої зрівнялівки тут не буде. Тобто формула «1 дитина-учень дорівнює Х гривень в навчальний рік на рахунок школи» буде застосовуватися не в чистому вигляді, а з поправкою. Тому що приватні школи з високою оплатою в основному розташовані в великих містах, а 70% державних навчальних закладів без дотацій просто не виживуть.

Питання побудови програми «гроші ходять за дитиною» настільки важливий і складний, що міністерство поки не пропонує остаточне рішення, а проводить широке обговорення. Яке в результаті закінчиться дискусією в парламенті. Копій буде зламано дуже багато, але помилки і поспішність в такому важливому питанні можуть обійтися дорожче. З іншого боку, зволікання теж загрожує. Занадто довго ми відкладали вирішення проблеми, вважаючи за краще робити вигляд, що нічого не відбувається. І схаменулися в ситуації, коли система затріщала по швах, абсолютно не відповідаючи реальним запитам суспільства.

Детально ознайомитися з проектом і обговорити його з Міністерством освіти можна за цим засланні .