WikiZero - Хакамада, Ірина Муцуовна

  1. походження [ правити | правити код ]
  2. Особисте життя [ правити | правити код ]
  3. Викладацька діяльність [ правити | правити код ]
  4. Політична діяльність [ правити | правити код ]
  5. Суспільна діяльність [ правити | правити код ]
  6. Депутат Держдуми [ правити | правити код ]
  7. Освітня діяльність [ правити | правити код ]
  8. Громадська позиція [ правити | правити код ]

open wikipedia design.

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Злобіна . Ірина Муцуовна Хакамада У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Злобіна Попередник посаду заснована Наступник Некрутенко, Віктор Юрійович народження 13 квітня 1955 (1955-04-13) (64 роки)
Москва , РРФСР , СРСР Ім'я при народженні Ірина Муцуовна Хакамада Батько Муцуо Хакамада (1912 - 1991) Мати Ніна Йосипівна Синельникова (рід. 1923) Чоловік Володимир Євгенович Сиротинский Діти Данило (рід. 1978), Марія (нар. 1997) Партія КПРС (1984-1989)
ПЕС (1992-1994)
СПС (1999-2004)
Наш вибір (2004-2006)
РНДС (2006-2008)
безпартійна (2008-2016)
партія Роста (З 2016) Освіта Вчений ступінь кандидат економічних наук професія журналістка , Політик, публіцист , письменниця , телеведуча , радіоведуча , економіст нагороди Сайт hakamada.ru Місце роботи Медіафайли на Вікісховища

Ірина Муцуовна Хакамада (рід. 13 квітня 1955, Москва , РРФСР , СРСР ) - російський економіст, політичний і державний діяч, журналістка, і публіцист . Кандидат економічних наук , письменниця , Теле- і радіоведуча. Депутат Державної думи трьох скликань (1993-2003), співголова політичної партії Союз правих сил (1999-2003), кандидат в Президенти Російської Федерації (2004), член «Ради при президенті Росії з питань розвитку громадянського суспільства і прав людини» (2012-2018).

походження [ правити | правити код ]

  • батько - Муцуо Хакамада (1912 - 1991) - японський комуніст, народився в традиційній японській сім'ї, що походить з самурайського роду з півночі Японії. Прадід або дід пропили все господарство, а коли під час буржуазної революції вся земля була націоналізована, і її потрібно було викуповувати, коштів не виявилося. Муцуо намагався зайнятися сільським господарством, вирощував биків, але розорився. За ці важкі роки і став комуністом, потрапив в СРСР під час Великої Вітчизняної війни, здався в полон, сидів у в'язниці як військовополонений. Після війни залишився в Хабаровську , Вивчав російську мову у Ніни Йосипівни Синельникової, яка там жила і згодом стала його дружиною, і коли його японська дружина померла, вони одружилися. У 1953 році його перевели на роботу в Москву перекладачем в японську редакцію Радіокомітету. Коли йому виповнилося 69 років, він розлучився з матір'ю Ірини і знову одружився. Захоплювався підводним полюванням. Після смерті частина його праху поховали на родовому цвинтарі під Йокогамою , Там є сімейний храм, брат Ірини і все її японські родичі брали участь в його будівництві. Брат зробив дуже дорогий пам'ятник на могилі батька [1] . Дядько - Сатомі Хакамада ( яп. ; 1904-1990) - був членом політбюро японської компартії, сидів у в'язниці, так як він з товаришем допитував поліцейського агента (який проник в партію шпигуна) завдав йому каліцтва, що призвели до смерті, був засуджений до 13 років каторжних робіт [1] . ЄУ Ірини Хакамади від першого шлюбу є брат Сігекі (1973) (вчений, професор токійського університету Аояма , Совєтолог) і сестра Сіоко-сан [1] .
  • Перший чоловік матері.
  • Мати - Ніна Йосипівна (уроджена Синельникова, по другому чоловіку - Хакамада), народилася в 1923 році, працювала вчителькою англійської мови, від першого шлюбу у неї є дочка Любов [1] .

Особисте життя [ правити | правити код ]

  • Перший раз була одружена з Валерієм Котлярова, має сина Данила.
  • Син Данило Валерійович Котляров народився в 1978 році.
  • Другий раз була одружена з бізнесменом Сергієм Злобіним.
  • Третій раз була одружена з колишнім президентом інвестиційної компанії "РИНАКО" Дмитром Миколайовичем Сухоненко.
  • Четвертий раз була одружена з фінансовим консультантом, менеджером Володимиром Євгеновичем Сиротинська, має дочку Марію.
  • Дочка Марія Володимирівна Сиротинська народилася в 1997 році з синдромом Дауна . У 2004 році у неї був виявлений лейкоз , Проте лікарі змогли вилікувати дівчинку, так як недуга було виявлено на ранній стадії.

Освіта вища, закінчила економічний факультет Університету дружби народів ім. Патріса Лумумби .

Захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук на економічному факультеті Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.

В 1983 році отримала вчене звання доцента за фахом «політична економія».

володіє англійським і французьким мовами.

Викладацька діяльність [ правити | правити код ]

1980 - молодший науковий співробітник НДІ Держплану РРФСР.

До початку 1990-х займалася науковою та викладацькою роботою ( ВТУЗ при Автозаводі імені Лихачова ). Була одним з керівників кооперативу «Системи + програми», директором Інформаційно-аналітичного центру, головним експертом і членом біржової ради Російської товарно-сировинної біржі (РТСБ).

Політична діяльність [ правити | правити код ]

У 1984-1989 роках - член КПРС , Виключена з партії. [2]

У 1992-1994 роках - генеральний секретар Партії економічної свободи .

У 1993-1995 роках - депутат Державної думи 1-го скликання , Обрана за одномандатному округу .

1995-1999 роки - голова громадського руху «Спільна справа», переобрана депутатом Державної думи 2-го скликання - в 1997 році постановою Уряду РФ призначена головою Державного Комітету Російської Федерації по підтримці та розвитку малого підприємництва. Була членом комісії уряду Росії з оперативних питань, членом комісії уряду Росії з економічної реформи, головою консультативної ради з підтримки та розвитку малого підприємництва в державах - учасницях СНД .

1999-2003 рік - співголова політичної партії « Союз правих сил »(СПС), переобрана депутатом Державну думу 3 скликання по Східному виборчому округу Санкт-Петербурга , заступник голови Державної думи , Голова Державного комітету РФ з підтримки і розвитку малого підприємництва, член фракції Союз Правих Сил .

У 2003 році Ірина Хакамада не змогла пройти в Держдуму 4-го скликання по одномандатному округу, по партійним списком «Союз Правих Сил» не зміг подолати виборчого бар'єра.

У 2004 році балотувалася на пост Президента Росії , Зайнявши 4-е місце і набравши 3,84% або 2,67 млн ​​голосів. Це кращий результат кандидата-жінки на всіх президентських виборах в Росії.

З 2004 року голова Російської демократичної партії «Наш Вибір» , Реорганізованої в Міжрегіональний громадський фонд соціальної солідарності «Наш вибір» [3] - увійшла в політичну партію « Російський народно-демократичний союз »(РНДС). У 2008 році вийшла з партії за власним бажанням, пояснивши припинення своєї політичної діяльності [4] .

У 2016 році увійшла в члени Ради політичної партії Роста [5] . Брала участь в виборах в Держдуму 7-го скликання як кандидат в депутати від « партії Роста », В першій частині регіонального списку Москви [6] . Партія Роста набрала 1,11% голосів виборців і не змогла пройти в парламент.

Суспільна діяльність [ правити | правити код ]

З 2012 [7] до 2018 року [8] - член Ради при президенті Росії з питань розвитку громадянського суспільства і прав людини .

член Громадської ради при Міністерстві оборони Російської Федерації .

Депутат Держдуми [ правити | правити код ]

У 1995 році журналом «Тайм» була названа політиком XXI століття в числі 100 відомих жінок світу [ Джерело не вказано 221 день ]. За результатами соціологічних опитувань в 1997-1999, 2001-2005 рр. названа жінкою року, в 1999 і 2002 році перемогла в цій номінації. У 2005 році номінувалася на Нобелівську премію Миру в числі тисячі жінок планети.

У 2001 році лауреат Національної премії громадського визнання досягнень жінок «Олімпія» Російської Академії бізнесу та підприємництва [9]

У 2002 році - учасник 57-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН .

У жовтні 2002 року Хакамада разом з Йосипом Кобзоном брала участь в переговорах з озброєними терористами в Москві і вивела з захопленого Театрального центру на Дубровці чотирьох заручників, включаючи трьох дітей [10] [11] .

Освітня діяльність [ правити | правити код ]

В даний час активно працює над своїми книгами. У 2006 році випустила книгу «SEX у великій політиці». У 2007 році випустила любовний політичний роман «ЛЮБОВ. ПОЗА ГРОЮ. Історія одного політичного самогубства », за мотивами якого планує зняти повнометражний художній фільм і стати його режисером. З цього роману написала п'єсу «Висновок». режисер Андрій Житинкин збирається поставити за цією п'єсою Ірини Хакамади і за п'єсою авангардного драматурга Михайла Волохова «Рубльовське сафарі нах» спільний спектакль. [12]

Читає майстер-класи про те, як в сучасній Росії бути успішним, залишаючись вільною людиною. викладає в МГИМО , тренінгової компанії «Сіті-клас», Міжнародній бізнес школі Фінансової Академії при Уряді РФ, читає відеокурси в СГА і MBS. У 2008 році за матеріалами майстер-класів випустила книгу «SUCCESS у великому місті». Веде однойменну передачу на телеканалі «Парк розваг». Вела радіопрограму «Інтелектуальне айкідо» на Російській службі Новин, в даний момент веде передачу «Висока напруга». Є натхненником створення колекції одягу марки «хакама» спільно з модельєром Оленою Макашова.

Громадська позиція [ правити | правити код ]

У 1998 році Хакамада в програмі «Погляд» заявила про необхідність закриття величезної кількості шахт, а шахтарям - знайти собі інші методи отримання заробітків і робочих місць, наприклад, йти в ліс і збирати гриби і ягоди [13] [14] .

25 квітня 2014 року в інтерв'ю програмі «2014» на радіо « Ехо Москви »Хакамада назвала приєднання Криму до Росії анексією . У цьому ж інтерв'ю Хакамада заявила про відібрання у України півострова Росією, пояснивши це спробами російської влади консолідувати націю [15] .

  • Ірина Хакамада. Спільна справа. - М .: Ректор ком'юнікейшнз, 1995
  • Ірина Хакамада. Дівоче прізвище. - М .: Підкова, 1999.
  • Ірина Хакамада. Особливості національного політика. - М .: Олма-прес, 2002
  • Ірина Хакамада. У передчутті себе: Від іміджу до стилю . - «Паблішер» , 2014. - 234 с. + 16 с. вкл. с. - ISBN 978-5-9614-4729-3 .
  • Ірина Хакамада. Дао життя: Майстер-клас від переконаного індивідуаліста . - М.: «Паблішер» , 2012. - С. 204. - ISBN 978-5-9614-1827-9 .
  • Ірина Хакамада. Sex у великій політиці. Самовчитель self-made woman. - М.: Нова газета, Книжковий клуб 36.6, 2006. - 232 с. - ISBN 5-91147-001-2 .
  • SUCCESS (Успіх) в большом городе.
  • Ірина Хакамада. Любов, поза грою. Історія одного політичного самогубства. - М.: Аст , 2007. - 192 с. - ISBN 978-5-271-16838-3 .
  • Ірина Хакамада. Рестарт: Як прожити багато життів. - М.: «Паблішер» , 2018. - С. 156. - ISBN: 978-5-9614-5260-0.