Західний шлях виникнення держави. Процес формування класів і держави в Римі. Провідним державотворчим чинником на території Європи було класовий поділ суспільства

На відміну від східного шляху, що мав універсальний характер, західний шлях був явищем свого роду унікальним, скоріше, винятком із загального правила. Однак треба мати на увазі, що саме західне суспільство стало «локомотивом історії», саме європейські держави в короткий історичний термін обігнали значно раніше виниклі східні й у вирішальному ступені визначили весь хід людського прогресу.

Провідним державотворчим чинником на території Європи було класовий поділ суспільства. У свою чергу, це обумовлювалося тим, що тут на стадії протогосударства (чиф-будинки), формою якого була «військова демократія», відбувалося інтенсивне формування приватної власності на землю, а також на інші засоби виробництва: худобу, рабів.

У найбільш чистому вигляді це можна спостерігати на прикладі Древніх Афін, де держава розвивалася, частиною перетворюючи органи родового ладу, частиною витісняючи їх шляхом упровадження нових органів, замінивши їх поступово державними органами влади. Місце «збройного народу" займає збройна "публічна влада», вже не збігається із суспільством, відчужена від нього і готова виступити проти народу.

Вже на ранньому етапі розкладання общинного ладу спостерігається економічна нерівність: в аристократів (героїв, базилевсов, яких Гомер називав «жирними») земельних наділів, рабів, худоби, знарядь праці більше, ніж у рядових общинників. Поряд з рабством, що носило переважно патріархальний характер, коли раби використовувалися в якості домашньої прислуги і не були основною продуктивною силою, з'являється наймана праця, найми безнаділених общинників. У міру розвитку приватної власності росте вплив економічно сильної групи, що прагне послабити роль народних зборів, базилевса (виступаючого воєначальником, верховним жерцем, верховним суддею) і передати владу своїм представникам.

Тертя між спадкової аристократією і масами, приймали з часом дуже гострі форми, обтяжувалися боротьбою за владу іншої групи власників приватної власності, нажитий морським грабежем і торгівлею. В кінцевому рахунку найбільш багаті власники почали займати відповідальні державні посади - панування родової знаті було ліквідовано.

Отже, для генезису Афінської держави характерно те, що воно виникало безпосередньо і перш за все з класових антагонізмів. Поступово формується приватна власність стала базою, фундаментом для утвердження економічного панування імущих класів. У свою чергу, це дозволило опанувати інститутами публічної влади і використовувати їх для захисту своїх інтересів. У літературі Афіни нерідко називаються класичною формою виникнення державності.

У Стародавній Спарті особливості виникнення держави були обумовлені низкою інших обставин: спартанська громада завоювала сусідні території, населення яких стало громадськими (а не особистими) рабами-ілотами, чисельність яких багаторазово перевищувала чисельність спартанців. Необхідність керувати ними і тримати в покорі зажадала створення нових органів влади, нового апарату. Разом з тим прагнення не допустити майнової нерівності (а отже, і соціальної напруженості) серед «корінних» спартанців »недопущення в цих цілях приватної власності на рабів і на землю, яка, залишаючись у державній власності, поділялася на рівні ділянки по числу повноправних жителів, постійна загроза повстання ілотів і інші обставини призвели до того, що Спарта стала аристократичною республікою з дуже твердими, навіть терористичними методами керування і збереженими значними переж іткамі первісно-общинного ладу. Жорсткість режиму, який проводив лінію на зрівняльність, сприяла як би консервації існували порядків, не давала виникнути тій соціальній силі, яка могла б прискорити ліквідацію залишків родоплемінної організації.

У Римі процес формування класів і держави в силу ряду причин гальмувався і перехідний до держави період розтягся на століття. В тривала 200 років між двома групами вільних членів римського родоплемінного суспільства плебеї виривали в патриціїв одну поступку за іншою, В результаті цих перемог громадська організація Рима стала займати значну демократичність. Наприклад, затвердилася рівноправність усіх вільних громадян, закріпився принцип, згідно з яким будь-який громадянин був одночасно хліборобом і воїном, встановилося і вагоме соціально-політичне значення сільської громади, яка завжди залишалася власником общинної землі. Все це уповільнювало розвиток майнової і соціальної нерівності в середовищі вільних громадян і формування приватної власності як важливого фактора класоутворення.

Положення якісно змінилося лише до кінця II ст. до н.е. з початком масового обезземелення селян-общинників. З іншого боку, в результаті завоювань, в містах і сільських місцевостях накопичується така маса рабів, що римська родина, яка традиційно виконувала децентралізована функцію придушення і утримання і покори невільних, виявилася не в змозі її здійснювати. (Між II ст. До н.е. і II ст. Н.е. з 60-70 мільйонів населення всієї Римської імперії повноправних вільних громадян нараховувалося не більше 2 мільйонів чоловік - близько 3%.) Зрештою необхідність зменшувати зіткнення різних соціальних груп неосяжної імперії й утримувати в покорі підвладні і залежні експлуатовані народи привела в II ст. до н.е. до створення потужної державної машини.

Отже, в головному і основному процес державотворення в Римі був таким же, як і в Афінах. Розкладання родоплемінного ладу йшло тим же шляхом, що і в Греції. Так само, як і в Греції, економічно сильна група поступово захопила владу, формуючи вигідні їй органи. Однак в Римі в ці процеси рішуче втрутилася третя група населення - плебеї. Представники сторонніх племен, особисто вільні, не пов'язані з римським родом, вони мали торгове і промислове багатство. Економічна могутність плебеїв зросла. Їх тривала боротьба проти патриціїв - родовий римської аристократії, - розгорнулася в зв'язку зі зміцненням приватної власності і поглибленням майнової диференціації, наклалася на процес класоутворення в римському суспільстві, стимулювала розкладання родоплемінного ладу, стала свого роду каталізатором ходу утворення держави.

Дещо іншим шляхом йшло становлення Франкського держави. Германські племена довгий час служили постачальниками рабів для могутнього сусіда - Рима. Якщо саме положення Греції і Риму сприяло прискореної ломці патріархального ладу, то ці ж природні умови в Німеччині до визначеного моменту створювали можливості для деякого розвитку продуктивних сил в рамках родового суспільства, тоді як рабовласництво, в тому вигляді, як воно існувало в Середземномор'ї, було економічно навіть невигідно. Разорявшиеся общинники потрапляли в залежність від багатих, а не в рабство, що сприяло тривалому збереженню колективної форми господарювання. Військові потреби, а також напівкочове землеробство сприяли збереженню колективної форми суспільно-господарської організації, в якій рабам просто не могло бути місця. Тому там майнова диференціація і соціальне розшарування привели поступово до формування протофеодальних суспільства.

Завоювання франками значних територій Римської імперії, з одного боку, з усією очевидністю показало нездатність родоплемінного ладу забезпечити панування на них, а це призвело до зростання освіту держави ранньофеодальної типу. З іншого боку, це завоювання зруйнувало рабовласницькі порядки і прискорило перехід до феодалізму на землі колись могутньої Римської імперії.

Даний приклад виникнення феодальної держави з первісно-общинного ладу не є чимось винятковим. Таким шляхом йшов розвиток і багатьох інших держав на території Європи (в Стародавній Русі, Ірландії та ін.) (Рис. 1 і 2).

Мал. 1. Ознаки держави

Мал. 2. Причини виникнення держави

До змісту книги: Загальна теорія права і держави

ффф2

Дивіться також:

Історія вітчизняного держави і права Історія держави і права зарубіжних країн

Теорія держави і права Теорія держави і права Теорія держави і права

Проблеми теорії права і держави: Питання і відповіді "Основи держави і права"

Предмет історії держави і права Росії

Історія держави і права близька до науки теорії держави і права. Обидві вони вивчають виникнення держави і права. ...
www.bibliotekar.ru/istoriya-gosudarstva-i-prava/1.htm

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА РОСІЇ

Історія держави і права тісно пов'язана з уже вивченими студентами дисциплінами - Історією держави і права країн і Теорією ...
www.bibliotekar.ru/istoriya-gosudarstva-i-prava/

Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації ...

М.В.Ломоносова. Здобувач кандидатського ступеня в Інституті держави і права РАН. Тема дисертації: "Теорія поділу ...
bibliotekar.ru/kodex-arbitrazh/index.htm

Бухарін. Маркс. Енгельс. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Необхідна, отже, соціологічна теорія держави. ... було заявлено, що "метою правителя є в країні права, ...
www.bibliotekar.ru/buharin/1.htm