Жовтневий заколот: як Борис Єльцин стріляв по своєму парламенту

1. Лихі 90-е і крах надій
2. Початок протистояння з парламентом
3. Перша кров
4. Чорне 4 жовтня російської історії
5. Здалися, рятуючи життя росіян
6. Приховані сліди злочину

Сьогодні виповнюється 25 років з того страшного дня, коли за прямим наказом Бориса Єльцина силовики розстріляли мирних захисників Білого дому, разом з людьми, жінок і дітей

Офіційно під час єльцинського путчу проти обраної Верховної Ради Росії загинули 158 осіб (130 цивільних осіб і 28 військовослужбовців), хоча за підрахунками незалежних експертів кількість жертв кривавої бійні обчислювалася тисячами.

Лихі 90-е і крах надій

Перемога над путчистами ГКЧП в серпні 1991 року і руйнування СРСР зробило Бориса Єльцина найпопулярнішим політиком Росії. Йому, в першу чергу, повірила молодь, у якої зажевріла надія на гідне життя.

Але вже 1 січня 1992 року гримнули шокові реформи уряду Гайдара, повністю відпустили ціни на товари народного споживання і підкріплені введенням грабіжницького 28-процентного податку на додану вартість.

Мітинг опозиції біля Білого дому, 20 вересня 1993 року. Фото: Борис Кавашкін / ІТАР-ТАСС

Ціни миттєво злетіли до небес, «зжер» накопичення росіян, а підприємства просто перестали платити людям зарплату. Колишні вчителі, науковці та інші службовці поринули в світ ринкової економіки, намагаючись заробити на човникової торгівлі. Їх нещадно оббирали «братки», які активно знищували один одного під час переділів сфер впливу. Так почалися «лихі дев'яності».

З'явився буквально з нізвідки Анатолій Чубайс затіяв приватизацію державних підприємств, а кожному жителю країни видавали ваучер на право володіння загальнодержавним майном.

Приватизаційний ваучер 1992 року. Джерело: wikipedia.org

Але це були звичайні папірці, які переважна більшість громадян з радістю обмінювали на реальні гроші, провокуючи появу перших олігархів.

В кінці липня 1993 року Центробанк прийняв рішення повністю вилучити з ужитку грошові купюри радянського зразка. У відповідь в країну хлинув грошовий потік з інших країн СНД, а інфляція знову різко злетіла вгору. В країну повернулася майже забута злидні.

Початок протистояння з парламентом

Перший російський парламент складався здебільшого з представників трудових колективів, що мали підтримку на місцях і не проплачених новими олігархами. Вони відкрито виступили проти економічної політики Бориса Єльцина і уряду Віктора Черномирдіна, вимагаючи їх відставки.

Бунтівних депутатів підтримав голова парламенту Руслан Хасбулатов і більшість соратників Єльцина, які стояли поруч з президентом під час серпневих подій 1991 року. Вони закликали Єльцина добровільно піти у відставку.

У відповідь президент першим пішов в атаку. 21 вересня 1993 він видав спірний з точки зору Конституції указ про розпуск З'їзду народних депутатів. Три дні по тому депутати назвали те, що відбувається державним переворотом і усунули Єльцина від влади. А Єльцин, в свою чергу, позбавив заколотників депутатських мандатів.

Голова парламенту Росії Руслан Хасбулатов під час виступу на терміновому засіданні VII (екстреної) сесії Верховної Ради після телевізійного звернення Президента РФ Бориса Єльцина з Указом № 1400 про розпуск російського парламенту. 22 вересня 1993 року. Фото: Валентин Кузьмін / ІТАР-ТАСС

Конфлікт наростав. Біля Білого дому збиралися багатотисячні мітинги захисників парламенту.

Положення парламентаріїв ускладнювалося тим, що в руках президента залишився весь силовий блок, включаючи КДБ, МВС і Міністерство оборони, а також всі ЗМІ. Уміло розіграли і карту з національністю Руслана Хасбулатова. Співробітникам міліції і військовим внушалось, що той мріє остаточно розвалити країну, повернувши сталінські табори. Природно, силовики цілком усвідомлено прийняли сторону «більш російського» Єльцина.

Перша кров

Приблизно о 14.00 3 жовтня, учасники десятитисячного мітингу, які зібралися на Жовтневій площі, вирішили прориватися на допомогу заблокованим захисникам Білого дому. Прямуючи до Кримського мосту, натовп буквально змела міліційне оточення. Підозрілі молоді люди почали атакувати правоохоронців принесеними з собою камінням, а ті у відповідь застосували палиці, сльозогінний газ і відкрили вогонь на поразку.

На Смоленській площі, 3 жовтня 1993 року. Фото: Анатолій Морковкин / ІТАР-ТАСС

Близько 15.00 були зафіксовані перші жертви єльцинського путчу. Загинули 26 мітингувальників і два протистояли їм міліціонера.

Приблизно о 15.45 по протестуючих відкрили вогонь снайпери, що засіли на дахах готелів «Мир» і «Україна». Вогонь вівся хаотично, а його жертвами ставали і протестуючі, і силовики.

Рівно о 16.00 Борис Єльцин оголосив в Москві надзвичайний стан і підписав жахливий указ № 1575, повністю звільняє армію від кримінальної відповідальності за знищення протестантів. Фактично це був прямий наказ влаштувати нещадну бійню.

У цей час прихильники парламенту під керівництвом Олександра Руцького без будь-якого серйозного опору захопили московську мерію, а усіх, хто був у ній силовиків негайно відпустили.

Барикади на Садовому кільці. Фото: Ігор Зотін / ІТАР-ТАСС

До 19.30 було захоплено «Останкіно», а телемовлення було повністю припинено. Уже через 10-15 хвилин протестуючих почали розстрілювати оточили телецентр бійці дивізії МВС імені Дзержинського. Стріляли навіть по прибувають машинам «Швидкої допомоги» і медпрацівникам в білих халатах.

Тільки за офіційною статистикою, в «Останкіно» вбили 46 осіб, хоча незалежні дослідники говорять про більш ніж 500 загиблих.

Чорне 4 жовтня російської історії

Приблизно о пів на п'яту ранку 4 жовтня Будинок Рад оточили бійці Таманської і Кантемировской дивізій, Тульської дивізії ВДВ і 119-го полку ВДВ, дивізії МВС імені Дзержинського і Смоленського ОМОНу.

В 06.50 була здійснена перша спроба штурму будівлі російського парламенту, під час якої не зорієнтувалися на місцевості силовики помилково відкрили вогонь один по одному. Загинули дев'ять солдатів і міліціонерів, згоріли 6 БТРів.

У будівлі Уряду Москви (мерії) на Новому Арбаті. Фото: Сергій Мамонтов / ІТАР-ТАСС

Приблизно о 8 ранку агресія досягла апогею. Прибулі на місце МПП і БТРи почали розстрілювати барикади з великокаліберних кулеметів.

Лейтенант Шубочкін пізніше розповідав, що на його очах снайпери поранили якогось полковника. Коли з будівлі Білого дому до нього вибігли дві махають білими хустками жінки-санітарки в білих халатах, снайпер спочатку холоднокровно пристрелив їх, після чого добив і самого полковника.

О 10.00 команду відкрити вогонь по Білому дому отримали танкісти Таманської дивізії. Пізніше їх командири розповідали, що всього було випущено 12 снарядів - 10 осколково-фугасних і 2 подкалиберних. Та й то стріляли тільки по кімнатах, в яких свідомо були відсутні захисники.

На підступах до Білого дому 4 жовтня 1993 року. Фото: Ігор Зотін / ІТАР-ТАСС

Прихильники парламенту розповідають, що подкалиберние снаряди буквально прошивали Білий дім, залишаючи на виході провали в кілька поверхів. Знаходяться всередині людей буквально розривало на частини, а підлоги в багатьох кабінетах до порога були залиті людською кров'ю.

Здалися, рятуючи життя росіян

Такий безмежній жорстокості ніхто не очікував, і Олександр Руцькой дав команду здатися. Перші, хто здався вийшли з Білого Дому приблизно о пів на третю, після чого обстріл будівлі відновився.

Масовий вихід протестуючих з Будинку Рад почався о 16.45. Приблизно о 6 годині вечора з будівлі вийшли Руцькой, Хасбулатов і генерал Альберт Макашов, яких негайно заарештували.

Сотні людей почали залишати російський Білий дім і здаватися урядовим військам. Фото: Ігор Зотін / ІТАР-ТАСС

Стрілянина в окремих районах Москви тривала майже всю ніч з 4 на 5 жовтня, після чого будь-який опір протестувальників було повністю придушене.

Приховані сліди злочину

Розслідування подій вересня-жовтня 1993 року в диво швидко зам'яли. 12 грудня 1993 року прийнята яка діє й нині Конституція Росії, значно розширює права Президента, а 23 лютого 1994 роки вже нова Державна Дума оголосила про повну амністію всім учасникам єльцинського путчу (з обох сторін).

Незважаючи на численні балістичні експертизи, членам слідчої комісії так і не вдалося довести, що хоча б одна людина загинула від зброї, яким володіли мітингувальники.

Єльцин на концерті на Красній площі за тиждень до жовтневого заколоту. Фото: Олександр Сенцов і Олександр Чумічов / ІТАР-ТАСС

26 військовослужбовців і співробітників МВС стали Героями Російської Федерації, а ще 20 осіб, включаючи кореспондентів різних ЗМІ, нагородили орденами «За особисту мужність». Деяких посмертно.

Офіційно загиблими визнали 158 осіб, ще 423 - отримали поранення різної тяжкості. Але незалежні джерела вважають ці дані значно заниженими.

Підписуйтесь на наш канал в Дзен!